Справа № 357/11070/22
3/357/300/23
10.02.2023 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О. Л. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,-
13.11.2022, о 12 год. 10 хв. в м.Біла Церква по вул.Ярослава Мудрого 51 водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ЗАЗ 1102 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме почервоніння обличчя, звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Проходити медичний огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі водій категорично відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ст.130 ч.2 КУпАП.
ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився. Рекомендоване повідомлення від 30.01.2023 повернуто по причині- за закінченням терміну зберігання.
Заяв та заперечень до суду не надходило.
За таких обставин, на підставі ст.ст.268, 277-2 КУпАП, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтервалу над приватним. З аналізу постанови Верховного суду від 15.05.2019 у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у цій справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Євриопейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу нам відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складінсть справи, поведінки сторін, предмет спору.Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створбюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. У звязку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст.268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року №14 суд вважає за можливе розгянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію відеозапису, актом огляд, а також іншими документами.
Вважаю, що вина гр. ОСОБА_1 , у скоєному правопорушенні підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №050090, від 13.11.2022 року, довідкою щодо кваліфікації адміністративного правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовим поясненням ОСОБА_2 , письмовим поясненням ОСОБА_3 , розпискою, рапортом поліцейського взводу №2 роти №1 БПП в м.Біла Церква УПП у Київській області ДПП сержанта поліції В.Якименко, переглянутим відеозаписом від 13.11.2022 року.З відео від 13.11.2022 року момент руху транспортного засобу ЗАЗ 1102 під керуванням ОСОБА_1 , чітко зафіксовано.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини 2 статті 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
У п.п.2,4 розділу 1 Інструкції вказано, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.6 розділу 1 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У п. 12 розділу 2 Інструкції говориться, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З огляду на вказане, протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ч.2 ст. 130 КУпАП, складений відповідно до положень вищезазначених Інструкції, порядку та вимог ст. 266 КУпАП.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення був складений відповідно до вимог ст.266 КУпАП.
Суддя зазначає, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , вчинено умисно та є грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, останній на шлях виправлення не став відповідних висновків для себе не зробив.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя вважає, що обране стягнення буде мірою відповідальності, поваги до правил співжиття, та у майбутньому зможе забезпечити запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Отже суддя вважає, що ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП, слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ст.130 ч.2 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, статтями 130 ч.2 , 221, 284, 40-1 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі 2 (двох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 тисячі гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. в дохід держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяО. Л. Гавенко