Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/12/23
Номер провадження: 1-кп/511/101/23
14 лютого 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022162390000305 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07..2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова - Чалаківка, республіка Молдова, громадянина України, одруженого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), військовослужбовця за мобілізацією, на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді номера обслуги 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнно стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану Україні» № 133/22 від 14.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнно стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України Володимира Зеленського № 341/2022 від 18 травня 2022 року з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
26.02.2022 відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України № 32/321/501/13т старшого матроса ОСОБА_5 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час загальної мобілізації та направлено для її подальшого проходження до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 №39, ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду, номера обслуги 3 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 ро морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 в 01.04.2022 №73, ОСОБА_5 призначено на посаду номера обслуги 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 26.02.2022, тобто з моменту відправлення ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Проходячи військову службу матрос ОСОБА_5 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, матрос ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив її порушення вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації та проходячи її на посаді номера обслуги 1 відділення морської піхоти 3 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», в порушеній вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України» ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 -4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив корисливий злочин прі наступних обставинах.
Так, 09.07.2022 року у ОСОБА_5 , під час перебування приміщенні магазину «АТБ-1043», який розташований за адресою: вул. Привокзальна 6, м. Роздільна, Одеської області, винник раптовий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки « Redmi Note 8 Pro», що належить потерпілій ОСОБА_7 , та який знаходився біля касової зони у пластиковій продуктовій корзині.
З метою реалізації свого злочинного умислу, 09.07.2022року о 17 годині 35 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «АТБ-1043» який розташований за адресою: вул. Привокзальна 6, м. Роздільна, Одеської області, підійшов до касової зони, де перебували пластикові продуктові корзини, де впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не помічений із сторонніх осіб, розуміючи, що діє таємно від працівників та відвідувачів вказаного магазину, з корисливого мотиву та з метою незаконного заволодіння чужим майном, діючи умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки « Redmi Note 8 Pro», а саме взяв його з пластикової продуктової корзини, таким чином, набув реальну можливість розпоряджатися вказаним мобільним телефоном як своїм власним.
Після чого ОСОБА_5 покинув приміщення магазину чим спричинив матеріального збитку потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 4500,00 гривен.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені злочину передбаченого ч. 4 ст.185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що 09.07.2022 року о 17год. 35хв. він перебував у приміщенні магазину «АТБ-1043», який розташований за адресою: вул. Привокзальна 6, м. Роздільна, Одеської області. Підійшовши до каси, де перебували пластикові продуктові корзини, він побачив мобільний телефон марки « Redmi Note 8 Pro», який лежав в одній з таких пластикових продуктових корзин. Він вирішив таємно заволодіти цим телефоном. Пізніше йому зателефонував працівник магазину та повідомив, що цей мобільний телефон належить ОСОБА_7 і його необхідно повернути.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, вона претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, покарання просить обрати на розсуд суду, на суворому покаранні не наполягає.
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_5 , повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вище зазначеного злочину, а його дії правильно кваліфіковані ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання та за місцем проходження війської служби (а.к.п.59, 43), і є особою раніше не судимою (а.к.п.61), на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, ( а.к.п.57)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відсутні.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_5 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень зроблено висновок про середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та про середній ризик небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень. (а.к.п.37-40).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням їх від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинувачених покласти на них обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
На підставі ч.2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/116-22/12815-ТВ, які складають - 755,12 грн.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.349, ст. 368, ст. 369- ст.371,ст..373, ст. 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох ) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/116-22/12815-ТВ у сумі 755,12 грн.
Речові докази:
- мобільний телефон марки « Redmi Note 8 Pro», після набрання вироком законної сили, вважати повернутим потерпілій ОСОБА_7 ;
- флеш-носій ADATA об'ємом пам'яті 16 ГБ, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, що розташована в магазині "АТБ-маркет" за адресою: площа Привокзальна, буд.6, м.Роздільна Одеської області, - після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1