31.01.2023 Справа №607/16305/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Безручко Т.В., Івашків О.М.
з участю,
представника позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
відповідача-позивача ОСОБА_3
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління сім'ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, а також зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Тернопільська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав, -
Адвокат Беляєва О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління сім'ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, у якому, просить усунути ОСОБА_1 перешкоди в спілкуванні із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає із матір'ю ОСОБА_3 , зобов'язавши ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та проведенні побачень із малолітньою дитиною; визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_4 надавши періоди спілкування ОСОБА_1 з дитиною з відвідуванням дитини за місцем проживання матері два рази на місяць у вихідні дні до 4 годин за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_3 .
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_3 , який був розірваний. За час спільного проживання у сторін народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає разом із своєю матір'ю. Зазначила, що матір дитини чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дочкою та прийнятті участі у її вихованні, перешкоджає йому у спілкуванні із дочкою, штучно створює такі обставини, через які позивач не може нормально зустрічатись із дочкою. Позивач не може у повному обсязі здійснювати свої батьківські права, оскільки у сторін виникають непорозуміння щодо участі позивача у вихованні дитини, визначення місця та годин спілкування з дитиною та щодо інших питань, пов'язаних із дитиною. Ускладнює спілкування з дитиною те, що відповідач проживає в іншому населеному пункті. Зазначила, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, а тому, необхідно встановити графік зустрічей, який би не порушував режиму для дитини, не відривав її від нормального, звичайного для дитини середовища, та не заважав нормальному існуванню.
Крім цього, ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Тернопільська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав, відповідно до якого просить ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 вказує на те, що вона 21.01.2017 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_5 . Проте, сімейне життя із відповідачем не склалось, за його ініціативи почались скандали, та з березня 2020 року сторони проживали окремо, а в жовтні 2020 року ОСОБА_3 переїхала проживати у інше місце через вчинення насильства із боку ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_1 з часу народження дитини не несе ніякого тягаря утримання сім'ї, не надає будь-якої матеріальної допомоги необхідної для утримання та виховання дитини. Дочка ОСОБА_5 проживає разом із ОСОБА_3 та знаходиться на повному її утриманні. Зазначила, що ОСОБА_1 періодично та без успіху лікувався від наркотичної та алкогольної залежності в лікувальних закладах Тернопільської області. За інформацією Тернопільського районного управління поліції та Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області протягом 2018-2019 років зафіксовано п'ять випадків звернення ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 про ініційовані ним сімейні сварки із насиллям (в присутності малолітньої дочки), внаслідок чого ОСОБА_1 тричі було притягнено до адміністративної відповідальності за ст..173-2 КУпАП та чотири рази за чт.184 КУпАП. За інформацією Головного управління Національної поліції в Ровенській області протягом 2017-2020 років зафіксовано чотири випадки звернення ОСОБА_1 про ініційовані ним сімейні сварки із вчиненням насильства. Зазначила, що у дочки є вроджена патологія - стеноз легеневого клапана, внаслідок чого їй протипоказані надмірні нервові збудження, однак, внаслідок негативної поведінки ОСОБА_1 , малолітня дитина просиналась вночі, кричала, ховалась під стіл, у неї спостерігалось затримка мовлення. ОСОБА_1 постійно виставляє претензії щодо своїх прав на дитину, жадає побачення із нею. Малолітня дитина усвідомлює своє не бажання, щоб ОСОБА_1 приходив до неї. Також вказує, що зважаючи на стан психічного здоров'я ОСОБА_1 , зловживання ним алкогольними напоями, вживання наркотичних засобів, ухилення його від виховання своєї малолітньої дочки, а також її матеріального забезпечення, відсутність у ОСОБА_1 самостійного доходу, шкодить розвиткові дитини, створює реальну небезпеку для її життя та здоров'я, морального її виховання. Тому вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_5 є вкрай необхідним.
ОСОБА_3 подала відзив на первісний позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, оскільки вважає їх безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення. Зазначила, що ОСОБА_1 ніколи не звертався до неї із конкретною офертою про побачення із спільною дочкою, ніколи не цікавився життям чи здоров'ям, фінансовими умовами існування дочки. Відтак, у неї не було приводу для відхилення обґрунтованої ОСОБА_1 пропозиції чи створення фактичних перешкод для реалізації батьком дитини своїх батьківських прав. Вважає, що в позовній заяві ОСОБА_6 не аргументовано та не підтверджено доказами обставини, які мають істотне значення і могли вплинути на ухвалення судового рішення про задоволення вимог позову, в тому числі про стан психічного здоров'я батька, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Зазначила, що між сторонами у справі відсутній спір про перешкоди з боку відповідача позивачу в спілкуванні з дочкою, штучно створені обставини через які ОСОБА_1 не може нормально зустрічатись із дочкою, здійснювати свої батьківські права щодо прийняття участі у вихованні дочки, її відвідування, щодо його участі у вихованні дитини, визначення місця та годин спілкування з дитиною та щодо інших питань, пов'язаних із дитиною. Тому, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв'язку із відсутністю спору між позивачем та відповідачем щодо участі позивача у вихованні дитини, відсутністю дій, які порушують права позивача.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Беляєва О.М. подала відзив на зустрічний позов ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав у якому вважає, що вимоги зустрічного позову суперечать чинному законодавству, яке визначає рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею. Вважає, що ОСОБА_3 не надано достатніх доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних із вихованням дитини. Зазначила, що ОСОБА_1 має намір спілкуватись із дитиною, але його колишня дружина не надає можливості цього робити, про що свідчить його позовна заява про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Спілкування з дитиною перешкоджає те, що ОСОБА_3 про місце проживання малолітньої дитини батькові не повідомляє. Також вказала, що ОСОБА_1 не було відомо про судовий наказ про стягнення із нього аліментів, а доказів про отримання ОСОБА_1 копії судового наказу та постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 не надано. Крім цього, вважає, що ОСОБА_3 не надано доказів для оцінки ризиків вчинення насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 та дитини, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення. ОСОБА_3 не надала доказів застосування до ОСОБА_1 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів поліції, притягнення його до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органів опіки та піклування. Також зазначила, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними. На даний час ОСОБА_1 змінив свою поведінку, домашнього насильства не вчиняє та факти домашнього насильства відсутні, він не є кривдником щодо своєї малолітньої дочки, жодного насильства у будь-якій формі не учиняв, не створює ризиків для шкоди її здоров'ю. Таким чином, вважає, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_1 щодо своєї дитини та винятковості даного випадку, яка б свідчила про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої дочки.
ОСОБА_3 подала письмові пояснення щодо поданого відзиву представником ОСОБА_1 на поданий нею зустрічний позов, у яких зазначила, що позовні вимоги зустрічного позову спрямовані на захист фізичного та психічного здоров'я неповнолітньої дитини від ОСОБА_1 , а тому вважає, що до останнього слід застосувати крайній захід впливу, який не виконує батьківських обов'язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини та її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Вважає, що у даному випадку має місце винна поведінка батька, а саме свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. Також зазначила, що факти вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та ухилення його від виконання батьківських обов'язків підтверджено судовими рішеннями, а саме постановами Тернопільського міськрайонного суду від 08.07.2019 року та від 02.10.2019 року у справі №607/22271/19. Крім цього, зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями підтверджено постановою Яворівського районного суду Львівської області від 21.12.2020 року у справі №944/4959/20, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП. Вказала, що наявні численні факти системних порушень ОСОБА_1 суспільної моралі, скоєння ним адміністративних правопорушень, злісне зловживання ним алкогольними напоями, невгамовна схильність до домашнього насильства та його постійне практикування, свідоме ухилення від виконання своїх обов'язків, насамперед у фінансовому забезпечення своєї дочки. Вважає, що ОСОБА_3 надано всі доступні для неї докази, які достатні для підтвердження свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання ним своїх обов'язків по вихованню дитини, винної поведінки щодо своєї дитини та винятковості випадку, що розглядається судом, яка свідчить про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої дочки. Також, ОСОБА_3 надані належні, достатні та переконливі докази для оцінки ризиків вчинення фізичного та психологічного насильства ОСОБА_1 відносно дитини, настання для неї тяжких або особливо тяжких наслідків, можливого вчинення в майбутньому такого насильства у зв'язку із реалізацією прав ОСОБА_1 на виховання дитини. Відтак, просить зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити, відмовивши у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом та на стороні позивача за зустрічним позовом - Управління сім'ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради письмових пояснень щодо поданих позовів не подавала.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Тернопільська окружна прокуратура письмових пояснень щодо заявлених позовів не подавала.
У даній справі 07 листопада 2022 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.
Представник ОСОБА_7 - адвокат Беляєва О.М. в судовому засіданні первісні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_3 , вважає їх безпідставними та у їх задоволенні просить відмовити з підстав наведених у відзиві на зустрічний позов.
ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги за своїм зустрічним позовом підтримала та просить їх задовольнити з підстав наведених у ньому. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею просить відмовити з підстав наведених у відзиві на даний позов та письмових поясненнях. Крім цього, пояснила, що перешкод ОСОБА_1 у побаченні із дитиною не чинила, однак на запитання представника ОСОБА_1 адвоката Біляєвої О.М. про те, чи бажає повідомити місце проживання малолітньої дитини, заперечила. Також зазначила, що ОСОБА_1 тривалий час ухиляється від матеріального забезпечення своєї дитини, аліментних зобов'язань не виконує. Крім цього, ОСОБА_1 в 2019 році здійснював залякування її та неповнолітньої дитини, а з 2020 року із дитиною не спілкується. Крім цього, пояснила, що не заперечує щодо побачень ОСОБА_1 із дитиною, при наявності щодо цього самого бажання дитини. В подальшому ОСОБА_8 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, зустрічні позовні вимоги просить задовольнити, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Представник третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за первісним позовом, а також на стороні позивача за зустрічним позовом - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Тернопільської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21.01.2017 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2021 року, яке набрало законної сили.
Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження.
Як вбачається із інформації Головного управління Національної поліції в Рівенській області від 17.09.2021 року №11/114, протягом 2017-2021 років до відділу служби «102» управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Рівенській області від ОСОБА_3 надійшло чотири повідомлення, а саме: - 25.07.2017 року про те, що по місцю проживання в стані алкогольного сп'яніння чоловік вчиняє сварку; -23.09.2019 року про те, що чоловік по місцю проживання вчиняє домашнє насильство; - 01.07.2020 року про те, що чоловік ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вчиняє хуліганські дії; - 02.07.2020 року про те, що чоловік ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння вчиняє домашнє насильство.
Відповідно до інформації Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області від 20.09.2021 року №С-169оз, звернення до органів поліції в період з січня 2017 року по вересень 2021 року стосовно ОСОБА_1 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Тернопільського районного управління, а саме : - №25068 від 31.07.2018 року надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що по АДРЕСА_1 на території психдиспансеру її син ОСОБА_1 вчиняє конфлікт; - №28319 від 25.09.2018 року надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що її син ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння вчиняє сімейну сварку; -35769 від 23.10.2018 року надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що по місцю проживання чоловік ОСОБА_1 перебуваючи у нетверезому стані спричинив їй тілесні ушкодження; -20145 від 13.06.2019 року із заявою звернулась ОСОБА_3 про те, що 12.06.2019 року близько 20 год. по місцю спільного проживання чоловік ОСОБА_1 перебуваючи у нетверезому стані вчиняв сварку. Крім цього, зазначено, що ОСОБА_1 у період 2017-2021 роки співробітниками Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області притягувався до адміністративної відповідальності чотири рази за ч.1 та ч.2 ст.184 КУпАП та три рази за ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.
Як вбачається із постанови Тернопільського міськрайонного суду від 02.10.2019 року у справі № 607/22271/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Так, під час розгляду зазначеної адміністративної справи судом встановлено, що 02.09.2019 року, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по місцю проживання вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_3 в присутності їх малолітньої дочки 2018 року народження, внаслідок чого порушив вимоги ст..10 Закону України «Про охорону дитинства».
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 21.12.2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3655 грн. Як вбачається із означеної постанови суду, 09.11.2020 року військовослужбовець військової служби за контрактом солдат ОСОБА_1 в умовах особливого періоду перебував на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Судом з'ясовано, що згідно судового наказу від 25.01.2021 року у справі №607/22100/20 із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утриманні доньки ОСОБА_4 , у розмірі усіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2020 року до досягнення дитиною повноліття.
У порядку примусового виконання зазначеного судового наказу, державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 26.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65548751.
Як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментах від 08.12.2022 року, складеного головним державним виконавцем відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), за ОСОБА_1 станом на 08.12.2022 року рахується заборгованість у розмірі 74620 грн. 28 коп.
Згідно довідки про неотримання аліментів від 08.12.2022 року №91954, виданої відділом ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), ОСОБА_3 не отримувала аліментів у період з 01.06.2022 року по 30.11.2022 року згідно виконавчого листа №607/22100/20, який виданий 25.01.2021 року Тернопільським міськрайонним судом.
Згідно інформації комунального підприємства «Острозька обласна психіатрична лікарня» від 22.02.2022 року №95, ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні №5 КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» з 11.04 по 16.04.2017 року.
Відповідно до довідки, виданої в/ч НОМЕР_2 від 08.02.2022 року №264, ОСОБА_1 з 08.11.2021 року по даний час брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та утримування збройної агресії російської федерації.
Згідно службової характеристики складеної на ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_2 , останній позитивно характеризується по місцю проходження військової служби.
Відповідно до довідки, виданої в/ч НОМЕР_2 від 08.02.2022 року №260, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 21.10.2021 року по даний час.
Як вбачається із консультативного висновку лікаря кардіолога районної поліклініки м.Рівне від 24.01.2022 року, ОСОБА_4 страждає вродженою вадою серця та потребує нагляду кардіолога за місцем проживання.
Відповідно до інформації Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 16.06.2022 року №1067/13-01/4, ОСОБА_3 було призначено та виплачувалась одноразова допомога при народженні дитини - ОСОБА_4 , жодної іншої допомоги ОСОБА_3 в управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради не отримує та не отримувала. Крім цього, до зазначеного управління не надходило заяви ОСОБА_3 про призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, а також жодного звернення протягом 2021 -2022 років.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 та встановлення порядку участі у вихованні дитини ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , орган опіки і піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, вважає, що слід попередити ОСОБА_1 змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_4 . Також, орган опіки і піклування рекомендує ОСОБА_1 здійснювати свою участь у вихованні дитини ОСОБА_4 відповідно до графіку спілкування: по одній годині два рази на місяць. Побачення повинні відбуватись в присутності макеті та за бажанням самої дитини.
Згідно з ч.ч. 2, 6, 7, 8, 9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.3 ст.151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Положеннями ст.153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Частинами 1, 2 ст. 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Таким чином, при вирішенні даного спору та визначенні відповідності способу захисту права вимогам закону, суд враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та положення ст.159 СК України, згідно яких право на звернення до суду для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні має той з батьків, хто проживає окремо у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди.
Відповідно до положень ст.12 ч.1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини», держави учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Також Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).
Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахування усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими.
Згідно ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Європейський Суд з прав людини у пунктах 54, 55, 56, 59 свого рішення у справі «Хант проти України» (Hant v. Ukraine) від 07 грудня 2006 року зазначив, «…що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v.Sweden (№2), від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, п.90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Суд зазначає, що в даній справі компетентні національні суди, вирішуючи позбавити заявника батьківських прав, брали до уваги аргументи, надані матір'ю дитини та іншими свідками її сторони, відповідно до яких заявник втратив цікавість до свого сина. Суд не має сумнівів, що такі доводи можуть бути належними. Однак, звертаючись до усталеної прецедентної практики Суду щодо статті 8, яка виключає імпліцитні процедурні вимоги, необхідно визначити, чи був заявник залучений до процесу прийняття рішень, розглядаючи провадження в цілому, в тій мірі, яка є достатньою для забезпечення відповідного захисту його інтересів, беручи до уваги обставини справи, а також важливість прийнятих рішень…».
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Суд проаналізувавши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази, а також в їх сукупності, врахувавши інтереси малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління сім'ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, слід задовольнити частково. При цьому, вирішуючи позов ОСОБА_1 , суд вважає, що слід зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та проведення побачень із малолітньою дитиною ОСОБА_4 . Суд вважає, що вчинення таких перешкод ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження у наданих нею в судовому засіданні поясненнях, яка у судовому засіданні пояснила, що не бажає повідомляти ОСОБА_1 місце проживання його малолітньої дитини, оскільки батько негативно впливає на неї. Також, вирішуючи первісний позов, суд вважає, що слід встановити ОСОБА_1 графік побачень та спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проводити по дві години два рази на місяць, які проводити в присутності матері та за бажанням дитини. При цьому, зазначений графік встановлений судом узгоджується із запропонованим органом опіки та піклування тавраховує якнайкращі інтереси та права дитини, її вік дитини та постійне перебування її із матір'ю. При цьому, суд вважає, що належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на законне спілкування із своєю дочкою чи обставин, які б свідчили про спілкування батька із нею, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною, судом не встановлено. Також, суд при ухваленні рішення враховує, що відносини між сторонами є емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини. При цьому, суд наголошує, що законодавством передбачено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини.
Крім цього, суд, вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Тернопільська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав, не підлягає до задоволення. При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд вважає, що ОСОБА_3 не доведено систематичне ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків. Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. Суд вважає, що належні та допустимі докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні. Судом при розгляді справи не встановлено, що поведінка відповідача відносно своєї дочки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками. При цьому, суд враховує пояснення представника ОСОБА_1 про бажання ОСОБА_1 брати участь у житті дитини, а не відвідування її упродовж року батьком, зумовлене не бажанням матері місце знаходження малолітньої дитини, перебування батька на військовій службі у Збройних силах України у період військового стану. Крім цього, суд уже зауважував, що між сторонами склались неприязні відносини, які не повинні впливати на право ОСОБА_1 у спілкуванні із своєю малолітньої дитиною ОСОБА_4 .. Також, суд, вирішуючи справу, бере до уваги висновок органу опіки та піклування про не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та вважає його обґрунтованим. Крім цього, вирішуючи позов, суд зауважує, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст..173-2, 184 КУпАП було зумовлене його протиправними діями стосовно ОСОБА_3 та своєї матері, наявність у сторін конфліктів з приводу сумісного проживання, появу ОСОБА_1 у нетверезому стані. При цьому, суд ураховує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Крім цього, суд вважає, що ОСОБА_3 не доведено, що батько дитини жорстоко поводяться з дитиною, вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини. Також, при вирішенні спору, суд не бере до уваги твердження ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 є хронічним алкоголіком чи наркоманом, оскільки останній перебуває на службі в Збройних Силах України, а саме у в/ч НОМЕР_2 з 21.10.2021 року. Крім цього, щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості по аліментах, суд зазначає, що стягнення аліментів за судовим наказом повинно було відбуватись за місце роботи ОСОБА_1 , а саме у зазначеній військовій частині, де він проходить військову службу та отримує дохід, однак доказів, що таке стягнення здійснювалось державним виконавцем належним чином ОСОБА_3 не надала.
Таким чином, суд приходить до переконання, що у даному випадку є недоцільним позбавляти ОСОБА_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини, застосовуючи такий захід впливу.
При цьому, суд вважає за доцільне попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов'язків останнім.
Також в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, суд вважає, що слід стягнути із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору у розмірі 454,0 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог за первісним позовом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління сім'ї молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та проведення побачень із малолітньою дитиною ОСОБА_4 .
Встановити ОСОБА_1 графік побачень та спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проводити по дві години два рази на місяць.
Побачення та спілкування з дитиною проводити в присутності матері та за бажанням дитини.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Тернопільська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав, відмовити повністю.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі виготовлене 09 лютого 2023 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан