Справа №590/879/17
Номер провадження №1-кс/590/1/23
14.02.2023 Ямпільський районний суд
Сумської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ямпіль Сумської області заяву про самовідвід судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 у кримінальному проваджені №42017200000000272 від 23.06.2017 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
В провадженні судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження №42017200000000272 від 23.06.2017 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
08.02.2023 суддею ОСОБА_3 було заявлено самовідвід від участі у розгляді вказаного кримінального провадження, мотивуючи його порушенням вимог ч.3 ст.35 КПК України та п.2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що було, на його думку, допущено при реєстрації справи в системі КП «Д-3», після її надходження на новий розгляд із суду апеляційної інстанції після скасування ухвали Ямпільського районного суду Сумської області від 23.08.2022 про повернення обвинувального акту у кримінальному проваджені №42017200000000272 від 23.06.2017 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Вважає, що вказані в заяві про самовідвід обставини, згідно з нормами п.5 ч.1 ст.75 КПК України, унеможливлюють участь судді ОСОБА_3 у розгляді даного кримінального провадження.
Розгляд заяви про самовідвід суддя ОСОБА_3 просив проводити без його участі.
Суддя ОСОБА_3 не виявив бажання бути вислуханим, в судове засідання не з'явився, однак його неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід без його участі.
Дослідивши заяву про самовідвід, суд приходить до наступних висновків.
Законодавець чітко регламентував у ст.75 КПК України, обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Встановлено, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.12.2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 23.08.2022, якою повернуто прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно п.2.3.51 Положення про автоматизовану систему документообігу суду судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.43 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення.
Відповідно до позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в листі від 20.01.17 N 9-108/0/4-17 зазначено, що суддя, який брав участь у підготовчому провадженні і ухвалив рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, не вправі брати участь у цьому ж кримінальному провадженні під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції у разі скасування апеляційним судом відповідної ухвали.
Вказана позиція відповідає правовим висновкам, висловленим у рішеннях ЄСПЛ, який констатує в аналогічних випадках порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50, ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97-ВР, де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п.66, зазначено, що згідно з усталеною практикою Євросуду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
У п.71 цього ж рішення ЄСПЛ зазначає, що ухвалою від 17.08.2000 суддя Б. повернув кримінальну справу стосовно ОСОБА_6 на додаткове розслідування, висловивши думку, що зазначені вище підсудні і заявники вдалися до вимагання і цей факт не був розслідуваний правоохоронними органами. Такі формулювання в його ухвалі як, наприклад: «оскільки в їх діях вбачається співучасть в скоєнні більш тяжкого злочину - вимагання», могли викликати обґрунтовані побоювання, що у судді Б. уже сформувалася думка про вину заявників і що це може позначитися на його безсторонності в разі повторного направлення йому матеріалів цієї справи для розгляду. Отже, на думку ЄСПЛ, побоювання заявників щодо небезсторонності судді Б. можна вважати об'єктивно обґрунтованими. Крім того, розглядаючи апеляції заявників, суди вищих рівнів проігнорували їхні доводи з цього приводу.
В якості обґрунтування самовідводу суддя ОСОБА_3 в заяві про самовідвід посилається на постанову Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №263/8490/14-к, в якій, даючи оцінку доводам захисника про незаконність складу суду, що ухвалив вирок у суді першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходячи з того, що /дослівно/: «В подальшому вказаних суддів було замінено та розгляд кримінального провадження і ухвалення обвинувального вироку, яким встановлено винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, відбулося у складі колегії: головуючого судді - ОСОБА_7 , суддів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 » прийшла до висновку, що /дослівно/: «Таким чином обвинувальний вирок щодо вказаних осіб було ухвалено у складі іншої колегії суддів. Тому з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстав вважати, що у даному кримінальному провадженні було порушено принцип недопустимості повторної участі судді та вирок ухвалено незаконним складом суду у кримінальному провадженні, не має». З огляду на вказане суд не приймає ці доводи до уваги.
Тому з урахуванням наведеного, суд вважає, що підстав вважати, що у даному кримінальному провадженні було порушено встановлений частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядок визначення судді для розгляду справи, не має.
Так само і не встановлено під час розгляду заяви про самовідвід обставини, які прямо передбачені ст.75 КПК України, як такі, що виключають участь судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.
Інших обставин, які давали підстави стверджувати, що суддя ОСОБА_3 не здатен винести неупередженого рішення в даному кримінальному провадженні ним не наведено. Немає і жодної об'єктивної чи розумної суб'єктивної підстави для побоювань, що в учасників судового провадження можуть виникнути сумніви у об'єктивності та неупередженості цього судді. Також немає і фактів, які свідчили б, що суддя, який розглядає цю справу, не буде спроможним як кваліфікований, професійний суддя сформувати свою думку на підставі матеріалів, поданих на судовий розгляд, і лише на їх підставі та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Отже, заявлений самовідвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для самовідводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України.
Практика Європейського Суду з прав людини ґрунтується на принципі презумпції неупередженості судді, тобто існує презумпція, що суддя неупереджений, доки не буде доведено зворотне (справа Хаушальс проти Данії (1989 р.).
За умови відсутності інших обставин, аніж ті, що викладені в заяві про самовідвід, будь-яких сумнівів в упередженості судді ОСОБА_3 не може сформуватись.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, статтями 21, 75, 80-81, 371-372 КПК України, суд, -
В задоволенні заяви про самовідвід судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 у кримінальному проваджені №42017200000000272 від 23.06.2017 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1