Справа №463/7108/22
Провадження №1-кп/463/268/23
судового засідання
13 лютого 2023 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за матеріалами кримінального провадження №62022140110000073 від 04.07.2022 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Самбір Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
встановив:
захисник в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною в період з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 та покладенням ряду обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, яке обґрунтовує тим, що на даний час відсутні вагомі докази про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, а кваліфікація його дій неправильна, ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні. Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а також при продовженні строку його дії, судом не досліджувались та не були враховані матеріали службового розслідування, проведеного командуванням НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону ДПС України, а також не досліджувались і не були враховані обставини щодо стану здоров'я ОСОБА_4 , щодо міцності соціальних зв'язків та наявності у нього родини і утриманців.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він відкрито відмовився виконати припис та наказ щодо вибуття для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак в ході досудового розслідування не було враховано причини такої відмови, зокрема те, що ОСОБА_4 фактично не міг виконати такі у зв'язку із захворюванням та потребою у невідкладній медичній допомозі, однак повідомив, що після одужання вибуде для подальшого проходження служби за розпорядженням командування в інший підрозділ ДПС України для виконання обов'язків за посадою, яку можливо обіймати з урахуванням стану здоров'я. Після цього, за вказівкою та під диктовку присутніх посадових осіб прикордонного загону, ОСОБА_4 здійснив відповідні рукописні записи на пред'явленому для ознайомлення наказі і приписі командира військової частини та з дозволу останніх вибув на лікування. Наведене, на думку сторони захисту, свідчить про те, що дії ОСОБА_4 не можна розцінювати як відкриту відмову виконати наказ начальника. Факт наявності захворювання підтверджується медичною документацією ОСОБА_4 . Крім цього, у наказі, невиконання якого ставиться у вину ОСОБА_4 зазначено лише про виключення останнього зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку із вибуттям для проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак таким не зобов'язано ОСОБА_4 вибути до іншого місця несення військової служби, а припис командира не відповідає вимогам Інструкції з організації обліку особового складу та не містить строку у який ОСОБА_4 повинен вибути з частини та прибути до нового місця служби.
Крім цього, вважають, що не існує жодного із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та з урахуванням того, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, членом багатодітної сім'ї, у якій, окрім нього є ще троє малолітніх дітей, проживає разом із батьками, мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а батько на початку введення воєнного стану втратив роботу, відтак ОСОБА_4 був єдиним годувальником сім'ї, відносно останнього можливо та необхідно було визначити, як мінімум, альтернативний запобіжний захід у виді застави, так як не визначати розмір застави згідно з ч.4 ст.183 КПК України, є правом, а не обов'язком суду, або ж застосувати більш м'який запобіжний захід, такий як домашній арешт.
Також просили врахувати, що стан здоров'я обвинуваченого є незадовільним, а в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» йому не надається належна медична допомога.
Обвинувачений клопотання захисника підтримав.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони захисту заперечив. Зазначив, що клопотання про зміну запобіжного заходу вже було предметом розгляду як у попередньому судовому засіданні, так і в суді апеляційної інстанції. Посилання сторони захисту на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого може бути вирішено лише під час ухвалення вироку та не є підставою для зміни запобіжного заходу. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час продовжують існувати. Крім цього, відповідно до ч.8 ст.176 КПК України до обвинуваченого може застосовуватись виключно запобіжний захід тримання під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд встановив наступне.
Ухвалою судового засідання від 03.01.2023 постановлено продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою на 2 місяці, починаючи з 03 січня 2023 року до 02 березня 2023 року.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, який обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та враховано, що відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, викладені у клопотанні сторони захисту доводи щодо поважності причин невиконання наказу та припису командира і відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення можуть бути перевірені та встановлені лише в ході розгляду справи та надання оцінки доказам, однак на даний час не дають обґрунтованих підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Необґрунтованими є і посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки такі спростовуються обставинами, викладеними як в ухвалі слідчого судді, так і суду при обранні запобіжного заходу та продовженні строку його дії, зокрема прокурором доведено наявністю ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, запобігти яким жоден більш м'який запобіжний захід не може, що на даний час свідчить про необхідність збереження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372 КПК України суд, -
постановив:
в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1