Справа № 331/778/23
Провадження № 1-кп/331/316/2023
13 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020085020000385 від 06.11.2020 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей немає, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:
-21.02.2007 року Новоазовським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі на строк 5 років;
-06.04.2011 Куйбишевським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане Судом доведеним.
05.11.2020 року приблизно о 13 годині 07 хвилин, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись у торговому залі супермаркету «Варус», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 83/85, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгових полиць зазначеного супермаркету, взяв картридж чоловічий «Жилет Мак 3» у кількості 4 шт., загальною вартістю 238 гривень 88 копійок за одиницю товару без урахування ПДВ, яку сховав під верхнім одягом.
Далі, ОСОБА_4 , не маючи наміру розрахуватись за вищевказаний товар, пройшов турнікет супермаркету, після чого попрямував до виходу з приміщення, утримуючи при собі вищевказане майно. Проте, після проходження касової зони, він був зупинений працівником супермаркету.
Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
ІІ. Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав. Вказав, що листопаді 2020 року був у м. Запоріжжі, у денний час доби зайшов до супермаркету «Варус», який знаходився на першому поверсі великого торгівельного центру. (більш точно вказати не може, оскільки не місцевий). Був у стані алкогольного сп'яніння, взяв з полиць супермаркету картриджі для гоління і сховав під верхнім одягом. Платити не збирався, був зупинений співробітниками магазину після проходження касової зони. Раніше притягався до кримінальної відповідальності у тому числі і за корисливі злочини. Однак, на разі співпрацює із благодійним фондом, змінив своє життя.
ІІІ. Позиція представника потерпілого.
У судове засідання представник потерпілого не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без її участі. У заяві представник зазначив, що кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано, претензії матеріального та морального характеру відсутні. Просить призначити ОСОБА_4 покарання на розсуд суду, у судових дебатах брати участь не бажає. З огляду на те, що судом належним чином повідомлявся представник потерпілого про дату та час розгляду справи, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, суд вважає за можливе подальший розгляд кримінального провадження проводити без участі представника потерпілого.
IV. Дослідженні докази.
На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз'яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у одному епізоді закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, не доведена до кінця з причин, які не залежали від його волі, що належить ТОВ «Омега», що мало місце 05.11.2020 року, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.
При обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали обставини, встановлених органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, під час якого особа виконала усі дії, яка вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
VІ. Призначення покарання.
Згідно ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який вину в скоєному визнав дав п пояснення щодо обставин вчинення правопорушення, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має місце проживання був раніше засуджений, на дату розгляду кримінального провадження судимості погашені. Крім того, інкримінований епізод злочинної діяльності мав місце більше двох років тому, інших кримінальних проваджень у судах за обвинуваченням ОСОБА_4 немає.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставини, - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Суд також бере до уваги положення ч. 3 ст. 68 КК України, якими визначений порядок призначення покарання за незакінчений злочин.
Також судом враховується позиція сторони обвинувачення, яка просила призначити покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України , позиція представника потерпілого, який не зазначав про необхідність призначення суворого покарання, а також позиція сторони захисту, що просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Санкцією частини другої ст. 185 КК України передбачені три види покарання а саме, арешт, обмеження волі та позбавлення волі. Зважаючи на характер вчиненого кримінального правопорушення обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд приходить до думки про призначення покарання, передбаченого санкцією частини другої ст. 185 КК України у вигляді обмеження волі.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, той факт що ОСОБА_4 має місце проживання, відповідно до довідки та характеристики ГО «Зміни життя» ОСОБА_4 знаходиться в центрі адаптації та реінтеграції ГО «Зміни життя» за адресою м. Дніпро, вул. В. Макухи, буд. 99-а, де характеризується позитивно, за час перебування в центрі є позитивні зміни, є волонтером організації, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України. Суд вважає, що застосування звільнення від відбування покарання із випробуванням, застосоване до особи, які раніше відбувала покарання у вигляді реального позбавлення волі зможе мати виховний ефект та попередити вчинення особою нових кримінальних правопорушень, та буде таким що забезпечить баланс між інтересами суспільства, та заохочення обвинуваченого з огляду на його виправлення.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.
З цих підстав,
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України,суд
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов'язки:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази:
-картридж чоловічий «Жилет Мак3» у кількості 4 шт, переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Омега» - залишити ТОВ «ОМЕГА» за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1