Справа № 368/854/22
Провадження № 2/368/121/23
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"03" лютого 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Балацька В.В.
За участі сторін:
Позивач - ОСОБА_1
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
13.09.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просить суд винести судове рішення, згідно якого:
1. Розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 23 червня 1990 року виконавчим комітетом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис за № 5.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:
- 23 червня 1990 року він уклав шлюб з відповідачкою по справі, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, Актовий запис № 5, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, видане Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За час сумісного проживання з відповідачкою по справі у них є син ОСОБА_3 , 1992 року народження, який вже дорослий і проживає окремо в РФ.
Спільне життя з відповідачкою не склалося через протирічивість поглядів на життя та несумісність характерів, і вже більше десяти років він з відповідачкою разом не проживає, подружніх стосунків не підтримує і спільне господарство не веде. І їхній шлюб на сьогодні носить формальний характер. А тому він має намір розірвати шлюб з відповідачкою, і вимушений звертатися до суду з позовом про розірвання шлюбу між ними, оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання йому не представляється можливим.
Відповідачка з ним зустрічатися та спілкуватися не бажає.
Він вже майже протягом десяти років проживаю з іншою жінкою. А тобто має іншу сім'ю. І за його глибоким переконанням падальшого сенсу підтримувати сімейні відносини з відповідачкою немає. Примирення між мною та відповідачкою він рахує не можливе.
Спір між ним та відповідачкою з приводу поділу спільно нажитого ними під час шлюбу майна не має. Власного житла ми за час шлюбу з відповідачкою не нажили.
Інше майно яке вони мали, - він коли пішов із сім'ї залишив дружині з дитиною. І претензій щодо його поділу не має.
Відповідно до п. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Постанови пленуму ВС України від за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Враховуючи вищезазначені обставини наше спільне проживання з відповідачкою є не можливим, шлюбні відносини між нами припинені, і шлюб носить суто формальний характер.
Спільний бюджет та спільне господарство він з Відповідачем вже досить тривалий час не веде.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 12.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з подружжя чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між ним та Відповідачем є неможливим, оскільки ми вже разом досить давно не проживають.
Подальше збереження нашого з нею шлюбу буде суперечити його інтересам, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору їхніх подальших шлюбних стосунків.
Отже, збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем, є неможливим, і у разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку для примирення, шлюб все одно не буде збережено.
Примирення між ними не можливе, тому вона, як Позивач заперечує щодо надання строку для примирення і наполягає на розірванні шлюбу.
Сімейні правовідносини, регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.І ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
У відповідності з п.6 ч.З ст. 175 ЦГІК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання він намагався провести, однак досягти бажаного результату йому не представилось можливим. Відповідачка відмовилась з ним спілкуватися категорично.
Можливо з приводу того, що він залишив її з дитиною.
На сьогодні, сім'ї між ними не існує, збереження сім'ї за таких обставин є неможливим, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу не відповідає взаємним інтересам сторін.
Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу України він, як Позивач, маю право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу.
У відповідності із п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В зв'язку з подачею даного позову до суду ним понесено витрати в сумі-992 гривень 40 копійок, як сплата судового збору та на юридичну допомогу 1000 гривень. Інших судових витрат мною не передбачається.
Письмові докази відповідно до п.9 ст. 83 ЦПК України, а саме лист про намір подачі позову до суду, відповідачці ним надсилалися поштою, що підтверджує квитанцією, про направлення їй листа.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 18, 104, 110, 112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, - прозивач просить суд задовольнити позов.
13.09.2022 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/854/22, провадження № 2/368/445/22.
09.11.2022 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 - 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 10 год. 00 хв. 30.11.2022 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 30.11.2022 року, позивач ОСОБА_1 , - не з'явився, проте, - в матеріалах справи міститься його письмова заява, в якій позивач просить суд слухати справу без його участі, вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, - підтримує, та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 30.11.2022 року, відповідачка по справі, - ОСОБА_2 , - не з'явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідачка ОСОБА_2 не надіслала на адресу відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала на адресу суду письмових заяв про слухання справи у її відсутності, чи про відкладення слухання справи, відповідно, неявку відповідачки ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 30.11.2022 року, суд визнав як неповажну, та, відповідно, - таку, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
30.11.2022 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання без сторін по справі, по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. 04.01.2023 року.
04.01.2023 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 03.02.2023 року в зв'язку з неявкою сторін по справі.
В судове засідання, яке відбулося 03.02.2023 року, позивач ОСОБА_1 , - не з'явився, проте, - в матеріалах справи міститься його письмова заява, в якій позивач просить суд слухати справу без його участі, вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, - підтримує, та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, просить не стягувати з відповідачки на його користь судові витрати.
В судове засідання, яке відбулося 03.02.2023 року, відповідач по справі, - ОСОБА_2 - не з'явивлая, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, відповідач не надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині позовної заяви, відповідач не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність, відповідно, неявку відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 03.02.2023 року, - суд визнав неповажною, та такою, яка не перешкоджає слуханню справи по суті, та такою, яка дає суду підстави для винесення заочного рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК - «Заочний розгляд справи».
Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:
1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив;
- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Як вбачається з позиції позивача ОСОБА_1 , - він не заперечує проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, в судове засідання не з'явилася 2 (двічі) поспіль.
Відповідачка не надіслала на адресу суду письмову заяву про неможливість прибуття в судове засідання, не повідомила про причини своєї неявки, не надіслала заяву про відкладення слухання справи, не подала відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала заяви про слухання справи у її відсутності, відповідно, - її неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі відповідачки, - з винесенням заочного рішення.
Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:
1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного заняття (роботи).
Відповідно, враховуючи ту обставину, що на даний час місце проживання відповідачки ОСОБА_2 - не відоме, та враїовуючи ту обставину, що останнім відомим місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 є АДРЕСА_1, та враховуючи положення ч. 9 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за вибором позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець село Халча Кагарлицького району Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20.05.2003 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка село Ульти Читінської області, російська федерація, громадянка рф, місце реєстрації - не відоме.
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
23.06.1990 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане (повторно) 02 вересня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець АДРЕСА_1, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка село Ульти Читінської області, російська федерація, зареєстрували шлюб 23 червня 1990 року, про що 23 червня 1990 року складено відповідний актовий запис за № 5.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_1 .
Дружини - ОСОБА_2 .
Від спільного шлюбу сторони малолітніх чи неповнолітніх дітей не мають.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Шлюбні відносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 фактично припинені з початку жовтня 2012 року року, - після чого, як позивач ОСОБА_1 покинув помешкання, де сторони спільно проживали, і з того часу - сторони практично не спілкуються, окрім того, - судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації, - виїхала з АДРЕСА_1 і станом на даний час її місце проживання - не відомо.
Суд вважає, що подальше спільне життя позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , як подружжя і збереження шлюбу, - суперечить інтересам позивача ОСОБА_1 .
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 СК України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, відсутня згода на продовження існування даного шлюбу позивача ОСОБА_1 , так як він з відповідачкою ОСОБА_2 не проживає вже понад десять років, відповідачка ОСОБА_2 виїхала на постійне проживання в невідомомому напрямку, а тому позивач ОСОБА_1 обмежений в праві створити іншу офіційну сім'ю, так як перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, яка, на думку суду, - байдуже відноситься до існування даної сім'ї.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - починаючи з початку 2012 року, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 10 - ти років, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 10 - ти років), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи наповедінку відповідачки, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 10 - ти років, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , що, на думку суду (з огляду на поведінку відповідачки ОСОБА_2 ), - є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце пряма, визначена воля позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 10 - ти років, спорів майнового спору між сторонами немає, спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей у сторін немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача ОСОБА_1 , який обмежений в праві на створення іншої сім'ї, при тривалому розпаді даної сім'ї.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати відповідачка після розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку щодо залишення відповідачці ОСОБА_2 після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, - ОСОБА_1 , - з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності відповідачки ОСОБА_2 .
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення відповідачці ОСОБА_2 прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_1 ».
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід залишити за позивачем ОСОБА_1 , так як він в заявив письмове клопотання про залишення судових витрат, понесених ним при розгляді даної справи, - за ним, та відсутності необхідності стягнення таких сум з відповідачки ОСОБА_2 на його користь;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом значного, надмірно тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому такий шлюб має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 23 червня 1990 року виконавчим комітетом Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем село Халча Кагарлицького району Київської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20.05.2003 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою село Ульти Читінської області, російська федерація, громадянкою рф, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане (повторно) 02 вересня 2022 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за № 5 від 23 червня 1990 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці село Ульти Читінської області, російська федерація, громадянці рф, - залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається, - « ОСОБА_1 ».
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене на умовах та в порядку, який передбачено ст. 284 ЦПК України.
Згідно ст. 284 ЦПК України:
- заочне рішення може буте переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
- заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
- строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На підставі ч. 5 ст. 272 ЦПК України надіслати копію даного рішення сторонам по справі протягом двох днів з дня його складення.
Суддя: Закаблук О.В.