Справа № 357/1603/23
Провадення № 2-з/357/9/23
"13" лютого 2023 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя. Позов мотивує тим, що з весни 1994 року по 15.07.2022 року він перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних стосунках. Зазначає, що вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки без шлюбу, поводилися як подружжя, мали спільний бюджет, тобто мали відносини, що притаманні подружжю. Внаслідок спільної праці та за спільні кошти , 15 березня 2019 року сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на ім'я відповідачки. 15 липня 2022 року відповідачка, не повідомивши позивача, поїхала до Польщі. В цей же день до позивача звернувся ріелтор та повідомив, що на прохання позивачки, шукає покупців на спірну квартиру. Позивач вважає, що вказана квартира є спільною власністю подружжя та йому належить 1/2 її частини, а тому просить суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 15 липня 2022 року та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; вирішити питання розподілу судових витрат.
Одночасно з пред'явленням вказаного позову, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, мотивовану тим, що згідно заявлених позовних вимог позивач просить, зокрема, визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільною власністю подружжя та визнати за ним право приватної власності на 1/2 частину вказаної квартири. Позивач вказує, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, так як відповідач наразі намагається без його згоди відчужити зазначене майно. За таких обставин, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач вважає доцільним, достатнім та співрозмірним позовній вимозі вжити такий захід забезпечення позову як накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Також відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема крім іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб .
Виходячи зі змісту ст. 150 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинна бути вказівка на конкретне майно боржника, на яке запропоновано накласти арешт. Накладення арешту на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу, та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку із вжиттям судом заходів забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17(провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Дані в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 здійснює намір та має реальну можливість відчужити майно на користь третіх осіб, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні дані про те , що відповідач здійснює будь-які дії , які зазвичай передують та необхідні при укладенні угоди по відчуженню майна (наявність потенційних покупців, огляд майна покупцями тощо).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду відсутні, тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Б. І. Кошель