Справа № 344/9313/21
Провадження № 2/344/306/23
31 січня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Дементьєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення судових витрат
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення судових витрат, мотивуючи тим, що вона з 22.10.2013 року перебувала з Відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.02.2021 р. розірвано. За час шлюбу у них народилася одна спільна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу, ними спільно, за спільні кошти було придбано два автомобілі, а саме: у 2018 року, FORD MONDEO, 2008 року випуску, д.н.з. АТ2988CM, середня ціна такого автомобіля станом на 09.06.2021 року становить 7260,00 дол. США, в перерахунку по курсу 27.66 становить 200811,60 грн. вартість 1/2 частини становить - 100405,80 грн., і в 2020 року, було придбано другий автомобіль BMW 730D, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , середня ціна станом на 09.06.2021 року становить 20250,00 дол. США, в перерахунку по курсу 27.66 становить 560115,00 грн., вартість 1/2 частини становить - 280057.50 грн.. Право власності на ці автомобілі було зареєстровано у встановленому законом порядку на відповідача проте ці транспортні засоби були відчужені відповідачем. Окрім цих двох автомобілів в період шлюбу вона разом з Відповідачем, за спільні кошти придбали у власність нерухоме майно, а саме житлову двокімнатну квартиру загальною площею 63,5 кв.м., житловою площею 26,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна No 243156918 від 05.02.2021 р. Акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 24 від 07.10.2016 р. між Приватним підприємством «Сервіс-Буд інцест» та ОСОБА_4 та Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, серія та номер : 024/6/1/10, виданий 28.04.2016 р. між Приватним підприємством «Сервіс-Буд Інвест» та ОСОБА_5 знаходиться у Відповідача. Проте, власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено лише ОСОБА_2 . Таким чином, дана квартира АДРЕСА_2 належить їй на праві спільної сумісної власності в рівних долях, тобто по 1/2 частин. На спільні грошові кошти подружжя було здійснено капітальний ремонт квартири, покращені житлові умови проживання, після чого у вересні 2018 року ми змінили наше місце проживання та почали разом з Відповідачем та дитиною мешкати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки про технічний стан нерухомого майна від 05.04.2021 р. внаслідок внутрішнього перепланування квартири житлова зменшилась з 26,8 кв. м. на 23,0 кв.м. Перепланування не є самочинним та не потребує здачі в експлуатацію. Згідно Звіту про оцінку майна, складеного ТзОВ «КРЕЗ-ГРУП» ринкова вартість двокімнатної квартири загальною площею 63,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07.04.2021 року становить в цілому 1 004 500,00 грн. Просила зобов'язати ОСОБА_2 , сплатити на її користь половину 1/2 суми коштів отриманих від реалізації автомобіля FORD MONDEO, ДНЗ НОМЕР_2 , 2008 року випуску, орієнтовна вартість такого автомобіля становила 200811,60 гривень, що еквівалентна сумі -100405,80 грн.; ?Зобов'язати ОСОБА_2 , сплатити на мою користь половину 1/2 суми коштів отриманих від реалізації автомобіля BMW 730D, ДНЗ НОМЕР_3 , 2009 року випуску, орієнтовна вартість такого автомобіля становила 560115,00 грн., що еквівалентна сумі - 280057,50 грн. ???Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 63,5 кв.м., житловою площею 23,0 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
09.07.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що у 2018 році сторонами по справі було придбано автомобіль FORD MONDEO 2008 року випуску із реєстраційним номером т/з НОМЕР_2 . В подальшому - у 2020 році придбано автомобіль марки BMW 730D 2009 року випуску із реєстраційним номером т/з НОМЕР_3 . Однак, відповідач не погоджується із вартістю автомобілів визначеною позивачем, вважає, що такі відомості не є точними, надуманим та суперечать обставинам справи, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги як належний та допустимий доказ. Оцінка отриманої вигоди при відчуженні транспортного засобу не може грунтуватись на середньостатистичних показниках в межах ринкових відносин, відтак, покликання позивача на отримання вигоди від продажу автомобілів FORD MONDEO 2008 року випуску, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , у розмірі 7 260,00 дол. США та BMW 730D 2009 року випуску із реєстраційним номером т/з НОМЕР_3 у розмірі 20250,00 дол. США не заслуговує на увагу, оскільки статистичні показники не є точними і не характеризують результат конкретної операції з відчуження т/з. Фактичний ж продаж обох автомобілів відбувся відповідно до договорів купівлі-продажу оформлених безпосередньо в територіальних органах надання сервісних послуг МВС України за цінами, які вказані в цих договорах. Окрім зазначеного, станом на 09.06.2021р. позивачем визначено курс долара США в розмірі 27,66 грн. за один долар, однак з такими відомостями відповідач також не погоджується, оскільки, як відомо відповідачу, станом на 09.06.2021р. курс долара США становив 27,17 грн. за один долар, відповідно до відомостей НБУ. Таким чином, розрахунок 1/2 частки майнових коштів від реалізації транспортних засобів за середньо ринковою вартістю є невірним, а відтак, задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів з відповідача на користь ОСОБА_1 від реалізації авгомобілів, на думку відповідача не підлягає до задоволення. Крім того, в шлюбі було набуто також у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно знаходиться у власності відповідача. Кошти на придбання двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 взяв у борг. Так, між відповідачем за усною згодою позивача та Кредитором було укладено договір позики грошових коштів від 15.07.2016 року про, що було у присутності свідків складено відповідну розписку, згідно якої ОСОБА_1 позичив в інтерссах сім?ї саме для придбання вказаної квартири (житла для сім?ї) грошові кошти у розмірі - 25 000,00 доларів США, та зобов?язується повернути останньому за його вимогою грошові кошти у розмірі уже - 30 000,00 дол.США, 5 000,00 доларів США, як плата за користування грошовими коштами у розмірі - 25 000,00 доларів США. Відповідачу не вдалось виконати зобов?язания по договору позики грошових коштів, боргові зобов?язання діють й досі. Також, позикодавцем уже пред?явлено вимогу на погашення боргу в сумі - 30 000 доларів США. Таким чином, нерухоме майно, а саме, двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 була придбана за кошти, які були взяті Позивачем в інтересах сім?ї у борг про, що достеменно відомо Позивачу, а боргові зобов?язання необхідно повертати. Таким чином, переведення частини боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі тільки договору чи рішення суду про поділ майна подружжя. Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов?язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім?ї, якщо питання про поділ цих зобов?язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися пим, що подружжя має відповідати за такими зобов?язаннями солідарно усім своїм майном. Таким чином, визнання частки 1/2 двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 не можливе до виконання боргового зобов'язання перед кредитором, яке є солідарним у їхньому випадку, а відтак, вказана позовна вимога пе може бути задоволеною. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.76-81).
Представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив задоволити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, у відзиві на позов представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справа або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 22.10.2013 року зареєстрували шлюб у Виконномі Переріслянської сілької ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис за №12 ( а.с.10).
В шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 (а.с.11).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.02.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Малолітню доньку залишено на проживанні з ОСОБА_1 (а.с.14-16).
Як вбачається з матеріалів справи, за час перебування у шлюбі сторони придбали двохкімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказана квартира була придбана в шлюбі на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №024/6/1/10 від 28.04.2016 року (а.с.194-197). Право власності зареєстровано за відповідачем.
Право власності підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №243156918 від 05.02.2021 року (а.с. 12-13).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 07.04.2021 року, оціночна вартість двохкімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 004 500,00 грн. без ПДВ (а.с.20-36).
Крім того, судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони придбали два транспортні засоби: FORD MONDEO 2008 року випуску, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , та BMW 730D 2009 року випуску із реєстраційним номером т/з НОМЕР_3 у розмірі 20250,00 дол. США.
Дані транспортні засоби належали відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією РСЦ ГСЦ МВС в Івано-Франківській області від 23.10.2021 року за №4591 (а.с.128-129).
Обставини спільного придбання вказаного майна під час шлюбу, та як наслідок, поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на майно сторонами у справі не заперечуються та визнаються відповідачем, а тому, відповідно до ст.81 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягають.
За приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Що стосується позовних вимог, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 половину 1/2 суми коштів отриманих від реалізації автомобілей, то суд зазначає наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6575/21/021753 від 12.01.2021 року, суб'єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу ( ОСОБА_2 ), та перебуває на обліку в ГСУ МВС за реєстраційним №6575 від 14.06.2011 року, ПП “АВТОТРЕЙДІНГ-ВОЛИНЬ” (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) уклали договір, за умовами якого продавець передав у власність покупця транспортний засіб марки FORD MONDEO 2008 року випуску, колір білий, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , який зареєстрований за власником (комітентом за Договором комісії) транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 ; вартість транспортного засобу становить 7 540,00 грн. (а.с.163-168).
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6575/21/021741 від 12.01.2021 року, суб'єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транпортного засобу ( ОСОБА_2 ), та перебуває на обліку в ГСУ МВС за реєстраційним №6575 від 14.06.2011 року, ПП “АВТОТРЕЙДІНГ-ВОЛИНЬ” (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) уклали договір, за умовами якого продавець передав у власність покупця транспортний засіб марки BMW 730D СЕДАН-В 2009 року випуску, колір чорний із реєстраційним номером НОМЕР_7 , який зареєстрований за власником (комітентом за Договором комісії) транпортного засобу; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 ; вартість транспортного засобу становить 563 170,00 грн. (а.с.169-174).
Згідно із ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та жінки є рівними, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи домовленістю між ними.
Відповідно до положень ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За системним тлумаченням частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України, згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Суд наголошує на тому, що спірні автомобілі, які були відчужені відповідачем без згоди позивача, набуті за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 03.10.2018 року, справа №127/7029/15-ц, від 07.04.2021 року, справа № 402/849/18, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливістю встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
В договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний урахувати дійсну його вартість.
Відповідно до частин 1-4, 6, 7 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова КЦС ВС від 13.02.2019 року, справа №369/13976/15-ц; постанова КЦС ВС від 27.03.2019 року, справа №806/2-1093/2011).
Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суд, вирішуючи по суті спірні правовідносини між сторонами враховує те, що спірні автомобілі були придбані сторонами під час шлюбу та зареєстровані за відповідачем, що не заперечується сторонами. Вказані автомобілі є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частка кожного з подружжя становить 1/2 (одну другу).
Водночас відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля, визначеної стороною позивача за середньо ринковою вартістю, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вказаної вартості, не звертався до суду з клопотанням про призначення судової експертизи.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача про розмір вартості спірних автомобілей за договором їх купівлі-продажу, оскільки такі були визначені за домовленісю сторін. Суд враховує те, що вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого. При цьому у суду відсутні будь-які висновки експертів щодо визначення вартості спірного майна на час розгляду справи, окрім наданої суду стороною позивача інформації, щодо середньо визначеної ціни вартості автомобілей станом на 09.06.2021 року (а.с.39,40).
Тому суд дійшов висновку про необхідність врахування даної інформації від 09.06.2021 року під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
Отже, враховуючи, що станом на 09.06.2021 року середня вартість транспортного засобу FORD MONDEO 2008 року випуску становила 7260,00 дол.США, що за курсом 27,17 встановленим НБУ 09.06.2021 року становить 197 254 гривнень 20 копійок, та середня вартість транспортного засобу BMW 730D СЕДАН-В 2009 року випуску, колір чорний становила 20 250,00 дол.США, що за курсом 27,17 встановленим НБУ 09.06.2021 року становить 550 192 грн. 50 коп. то, суд приходить до висновку про часткове задоволення даних позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу FORD MONDEO 2008 року випуску, колір білий, із реєстраційним номером НОМЕР_2 в розмірі 98 627 грн. 10 коп., та грошової компенсації за належну 1/2 (одну другу) частини транспортного засобу BMW 730D СЕДАН-В 2009 року випуску, колір чорний із реєстраційним номером НОМЕР_7 , у розмірі 275 096 грн. 25 коп.
Щодо позовної вимоги про визнання за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 63,5 кв.м., житловою площею 23,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то суд приходить до наступного висновку.
Як вставлено судом, ОСОБА_9 на підставі на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому №024/6/1/10 від 28.04.2016 року, купив квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ні сторона позивача ні сторона відповідача не заперечують, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 придбана за час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Угоди про добровільний поділ квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частинами 1 та 2 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1-3 ст. 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За наведених вище обставин та врахувавши зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , являється спільно нажитим майном бувшого подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто їх спільною сумісною власністю, частки яких у цьому майні є рівними.
Посилання представника відповідача, про те, що кошти в розмірі 25 000 дол. США на придбання даної квартири відповідач взяв у борг, і визначення частки 1/2 двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 не можливе до виконання боргового зобов'язання, яке є солідарне між сторонами, не заслуговує на увагу, оскільки жодних належних і допустимих доказів того, що отримана під час шлюбу в борг вказана вище сума коштів ОСОБА_2 , як одним з подружжя, використана в інтересах сім'ї, стороною відповідача не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами , зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до ст. 77, ст. 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.60 ,63, 70 ,71 Сімейного кодексу України, ст.4, 12, 13, 81, 141 ст.258,259,263-265,268 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення судових витрат - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , грошову компенсацію за належну 1/2 (одну другу) частини транспортного засобу FORD MONDEO 2008 року випуску, колір білий, із реєстраційним номером НОМЕР_2 , у розмірі 98 627 (дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять сім) гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , грошову компенсацію за належну 1/2 (одну другу) частини транспортного засобу BMW 730D СЕДАН-В 2009 року випуску, колір чорний із реєстраційним номером НОМЕР_7 , у розмірі 275 096 (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'яносто шість) гривень 25 копійок.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири загальною площею 63,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1054364926101.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - 8 759, 73 грн. судового збору.
В решті вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: Повний текст рішення виготовлено 13.02.2023 року.
Суддя Пастернак І.А.