Справа №: 343/157/23
Провадження №: 1-кп/0343/58/23
13 лютого 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області кримінальне провадження №12023091160000020 від 13.01.2023 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , розлученого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше згідно із ст. 89 КК України несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України,
за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 - захисника ОСОБА_6 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину:
ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
Злочин вчинено за таких обставин.
ОСОБА_3 спільно проживає із своєю колишньою дружиною ОСОБА_5 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де вони ведуть спільне господарство, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.
У порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно, систематично протягом тривалого часу вчиняв відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, що погіршило якість її життя із супроводженням відчуття глибокого душевного страждання.
В результаті таких протиправних дій, ОСОБА_3 протягом року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_5 , яке полягало у висловлюванні в сторону останньої нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи, а саме: 27.01.2022, 13.12.2022, 05.01.2023 Долинським районним судом Івано - Франківської області був визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства в сім'ї, ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи умисну протиправну поведінку, в черговий раз вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 .
Так, 10.01.2023 та 19.01.2023 ОСОБА_3 знову вчинив домашнє насильство, тобто умисно вичинив дії психологічного характеру, які полягали у погрозах фізичної розправи та нецензурних висловлювання в сторону потерпілої ОСОБА_5 .
Вказаними умисними діями ОСОБА_3 тривалий час систематично заподіював своїй колишній дружині ОСОБА_5 психологічні страждання, що виражались у словесних образах, погрозах фізичною розправою та приниженні її честі і гідності, що неодноразово викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдали шкоди її психічному здоров'ю та погіршили якість її життя.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження:
у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину. Пояснив, що у вчиненому щиро кається, розуміє, що вчиняв неправильно, пообіцяв більше такого не робити. Просить суворо його не карати та врахувати, що перед потерпілою ОСОБА_5 він вибачився і вони примирились. Зазначив, що конфліктувати з нею більше не буде.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим примирилась, претензій до нього не має.
ІІІ. Визначений обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження:
враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення даної статті, а саме про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів і про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнав дослідження доказів відносно фактичних обставин справи недоцільним та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, даних про речові докази та понесені процесуальні витрати.
ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 126-1 КК України, оскільки він вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_5 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
V. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:
обставинами, які згідно із ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 є визнання вини, щире каяття.
Обставиною, яка згідно із ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення злочину щодо особи з інвалідністю.
VІ. Мотиви призначення покарання:
призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України, є нетяжким, особа винного, наявність обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше згідно із ст. 89 КК України не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах КНП «Долинської Багатопрофільної лікарні» не знаходиться, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
Судом взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_5 , на шлях виправлення не став та продовжив умисно вчиняти систематичне психологічне насильство відносно останньої, яка є особою з інвалідністю І групи, знехтувавши при цьому її правом, гарантованим Конституцією України, на повагу до її гідності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було "свавільним". У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Суд також враховує, що однією із форм правосуддя є відновне правосуддя, основною метою якого є створення умов для примирення потерпілих і правопорушників та усунення наслідків, спричинених злочином, що фактично відбулось у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, яка просила призначити покарання у виді громадських робіт, обвинуваченого, який погодився з думкою прокурора, потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати та призначити якнайменше покарання, оскільки останній вибачився перед нею, також суд враховує наявність обставини, яка обтяжує покарання, дані про його особу, обставини вчинення злочину та його ставлення до цього, і вважає за необхідне призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 126-1 КК України.
Саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
VІІ. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.
Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна. Процесуальних витрат не понесено. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк сто шістдесят годин.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1