Справа № 342/1138/22
Провадження № 2/342/98/2023
13 лютого 2023 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.
секретаря судового засідання Матієк І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,
Позивач ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_3 , в якому просить визначити частки співвласників в спільній сумісній власності у житловому будинку АДРЕСА_4 по 1/4 частині кожному; визнати за ним ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дідусь позивача по маминій лінії споріднення - ОСОБА_5 . При житті, 12 березня 2016 року, ОСОБА_5 зробив письмове розпорядження на випадок смерті, яким все своє майно заповів своєму онукові - ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчений секретарем Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за №9. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно. З метою реалізації свого права на спадщину, позивач вчасно звернувся до приватного нотаріуса Н.Я. Стефурак, у зв'язку із чим заведено спадкову справу №89\2016. 26.09.2017 року на частину спадкового майна (земельні ділянки) позивач отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вивчивши надані документи щодо будинковолодіння по АДРЕСА_1 (змінено з АДРЕСА_5 , 26.09.2017 року нотаріусом постановлено відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину. Причиною такої відмови стало те, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно даний будинок належить направі приватної спільної сумісної власності чотирьом спів-власникам і частка спадкодавця у спільному майні конкретно не визначена. Згідно правовстановлюючого документу співвласниками є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (дідусь позивача, спадкодавець), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (бабуся позивача, дружина спадкодавця), ОСОБА_3 , 1965 р.н. (дядько позивача, син спадкодавця), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мама позивача, дочка спадкодавця). Спадкове будинковолодіння побудоване дідусем з бабусею в 90-их роках, що доводиться записами технічного паспорта. Розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування даного житла становить 0,1288 га. З огляду на зазначені обставини, позивач має право успадкувати та оформити право на нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_5 , однак через відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку. Інших спадкоємців, які б протягом встановленого законом строку, звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, немає.
Учасники справи в судове засідання 13.02.2023 не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бундзяк У.М. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутності. Позовні вимоги визнають в повному обсязі.
Ч.3 ст.211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).
Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Копіями: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 27.01.2007, виданого виконавчим комітетом Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області на підставі рішення № 43 від 10.10.2006, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15274618, виданого 18.07.2007 Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 309030681 від 06.09.2022 стверджується, що майно (будинок), що знаходиться в АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_7 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Рішенням Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області № 340 від 03.01.2013 впорядковано назви вулиць і номерів будинків села Вербівці, в тому числі частину вулиці 17 вересня на 8-лютого, поміняно нумерацію будинків - житловий будинок по АДРЕСА_8 на 8-лютого, АДРЕСА_9 .
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Житловий будинок у АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці площею 0,1288 га, що доводиться копією довідки №1-206 від 14.09.2022, виданою Вербівцівським старостинським округом Городенківської міської ради.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_10 , виготовленого 27.08.2022 встановлено, що житловий будинок споруджено в 1990 році, господарські будівлі та споруди - в 1965, 1970, 1990 та 2005 роках.
Згідно Звіту про оцінку житлового будинку, складеного ФОП ОСОБА_6 на підставі договору № 01031/С від 03.09.2022, ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 03.09.2022 становить - 203913 грн.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У відповідності до ч. 2 ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
На підставі ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом . У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Обставини, які вказують на необхідність відходу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру, судом не встановлені.
Також судом врахована та обставина, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позов визнали.
Отже, судом встановлено, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності по 1/4 частині належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
За заповітом, посвідченим 12 березня 2016 року секретарем Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 9, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті заповів віддати йому онукові ОСОБА_1 , 1993 р.н., жителю села Вербівці. Даний заповіт є чинний, зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 58730114, що доводиться копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №44351302 від 05.07.2016.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років в с. Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області, про що 05 квітня 2016 року складено актовий запис за № 8, що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 05 квітня 2016 року Вербівцівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядуваннязаяви про прийняття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
Про те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є внуком ОСОБА_5 стверджується копіями:
-свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 29 липня 1993 року Вербівцівською сільською радою народних депутатів Городенківського району Івано-Франківської області, з якого слідує, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;
-свідоцтва про шлюб (повторне) серія НОМЕР_4 , виданого 23 червня 2016 року, з якого вбачається, що дошлюбним прізвищем матері позивача є « ОСОБА_8 »;
-свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_5 , виданого 16 березня 2005 року, з якого вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 є його внук ОСОБА_1 (позивач).
Згідно ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , дочка, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , зять, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , онука, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , онук, ІНФОРМАЦІЯ_9 , що доводиться копією довідки № 250, виданою 22.06.2016 Вербівцівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.
Отже, судом встановлено, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 - ОСОБА_1 (позивач) прийняв спадщину після смерті спадкодавця, оскільки постійно проживав разом із ним на час відкриття спадщини та 05.07.2016 (протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України) подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА_5 та ОСОБА_11 були подружжям (актовий запис № 4 від 28 січня 1956 року), що стверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00032270328 від 26.08.2021.
ОСОБА_2 на час смерті чоловіка ОСОБА_5 , тобто на час відкриття спадщини, виповнилося 82 роки і відповідно до статті 75 СК України, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона вважається непрацездатною особою та має згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК право на обов'язкову частку у спадщині спадкодавця.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У відповідності до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
На виконання ухвали суду приватний нотаріус Коломийського районного нотарілаьного округу Н.Я. Стефурак надала матеріали спадкової справи № 89/2016 (номер у спадковому реєстрі № 59182382), заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_2 , яка має право на обов'язкову частку у спадщині спадкодавця, 08.07.2016 (протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку) заявила про відмову від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом (на обов'язкову частку) та свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя, так як її частка у спадщині буде забезпечена за рахунок іншого спадкового майна. Позивач ОСОБА_1 подав нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом (05 липня 2016 року) та видачу свідоцтв про право на спадщину (26 вересня 2017 року).
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Позивачу ОСОБА_1 26.09.2017 приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я. видано 3 (три) свідоцтва про право на спадщину за заповітом:
-за № 1736 на земельну ділянку для ведення особистого селянського виробництва, площею 0,2686 га, що розташована на території Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № № 754095;
-за № 1737 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,0545 га, що розташована на території Вербівцівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД №818233 від 08.10.2008;
-за № 1738 на мотоцикл марки «Урал» ИМЗ-8-103, 1992 року випуску, що належав померлому ОСОБА_5 на підставі технічного паспорту мотоцикла.
До складу спадщини ОСОБА_5 входить також частка житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку в житловому будинку АДРЕСА_4 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріус відмовив у зв'язку з тим, що частка померлого в майні конкретно не визначена, що доводиться копією постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 26.09.2017.
Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Як вбачається із роз'яснень ч.ч.2, 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При винесенні рішення судом враховується те, що відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області.
На підставі ст.ст. 316, 317, 325, 328, 355, 368, 370, 372, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1226, 1233, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 247, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити частки співвласників в спільній сумісній власності - житловому будинку по АДРЕСА_1 , по частині кожному: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 право власності на частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .
Зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .
Зареєстроване місце проживання відповідачаОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 .
Зареєстроване місце проживання відповідачаОСОБА_4 - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 .
Судове рішення складено 13.02.2023.
Суддя: Федів Л. М.