Справа №938/573/22
Провадження № 2/938/44/23
13 лютого 2023 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_3 » та стягнення аліментів на утримання дітей в твердій грошовій сумі,-
На розгляд Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступила позовна заява від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишення шлюбного прізвища « ОСОБА_3 » та стягнення аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття.
Підставою звернення до суду є те, що сторони зареєстрували шлюб 20.01.2006 року у Стебнівській сільській раді Верховинського району Івано-Франківської області, про що зроблено актовий запис №2. Під час перебування у шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя у сторін не склалося з причин відсутності взаєморозуміння між ними, байдужості до проблем кожного. Вони втратили почуття поваги та любові один до одного. Рішення про розірвання шлюбу позивач прийняла остаточного, оскільки спроби примирення були безрезультатними. Спільне життя і збереження шлюбу, на думку позивача, суперечить її інтересам та інтересам їх дітей. Діти проживають разом зі позивачем та перебувають на її утриманні. Відповідач повністю припинив надання матеріальної допомоги на утримання спільних дітей, які постійно потребують нормального харчування, придбання одягу, лікування, витрат на навчання. Усе це потребує значних коштів, а враховуючи високі ціни та підвищення рівня необхідних витрат, позивач сама не здатна в повній мірі цього забезпечити. Самостійно їй важко піклуватися і забезпечувати дітей необхідним, зважаючи на те, що вона не працевлаштована. Вважає, що батько повинен сплачувати аліменти у сумі 3000 гривень щомісячно на кожну дитину, оскільки відповідач працює на заробітках за кордоном в Республіці Польща та має значний стабільний дохід.
Ухвалою суду від 30.11.2022 рокувідкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та її представник - адвокат Юрчук С.В. до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляд справи повідомлені належним чином (а.с. 52), представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги просила задоволити, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 53).
Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений двічі належним чином шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України (а.с. 45,54) та шляхом отримання 31.01.2023 року судової повістки на 13.02.2023 року (а.с.51), копію ухвали від 30.11.2022 року, копію позовної заяви з додатками та судовий виклик на 24.01.2023 року отримав 14.01.2023 року (а.с.44), відзиву не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_9 від 24.12.2022 року № 2412 (а.с.32), ОСОБА_2 до лав Збройних сил України не призивався.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно зі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У ст. 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою суду від 13.02.2023 року постановлено проведення заочного розгляду цієї справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши здобуті та перевірені докази в їх сукупності суд дійшов до такого висновку.
Право на звернення до суду закріплено у Конституції України, відповідно до ст. 124 якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з вимогами ст. ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу та стягнення аліментів.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 20.01.2006 року в Стебнівській сільській раді, про що складено актовий запис №2, свідченням чого є свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.5,6).
Під час перебування у шлюбі народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11,12,13).
Згідно зі ст.112 Сімейного Кодексу (далі - СК) України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористалась даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки шлюб носить формальний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач не бажає зберегти сім'ю та наполягає на розлученні, суд не може покласти на неї обов'язок збереження сім'ї при наявності категоричного заперечення цього.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, що після розірвання шлюбу не будуть порушені її особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Тому за бажанням позивача суд залишає позивачу її шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей суд зазначає, що положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Згідно зі ст. 141 Сімейного Кодексу ( далі - СК) України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних обов'язків, що закріплений у ч.2 ст.51 Конституції України та в ст.180 СК України.
У ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до роз'яснень, що наданих у п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 18.08.2008 року, 11.01.2010 року, 02.07.2012 року зроблено відповідні актові записи №7, №1, №9 що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , виданими виконкомом Стебнівської сільської ради 18.08.2008 року (а.с. 11), 11.01.2010 року (а.с. 12), 02.07.2012 року (а.с. 13).
Із акта обстеження матеріально-побутових умов від 04.11.2022 року №262, виданого ОСОБА_1 . Стебнівським старостинським округом Білоберізької сільської ради (а.с.14) вбачається, щодо складу її сім'ї входять чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внуки - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Із довідки Стебнівського старостинського округу від 04.11.2022 року № 263 (а.с.15), вбачається, що ОСОБА_2 , 1983 року народження, на утриманні непрацездатних осіб немає.
У ч. 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається судом за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).
Позивач наполягає на стягненні аліментів з відповідача саме в твердій грошовій сумі. Оскільки, відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, то суд не вправі самостійно визначати спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти в частці від його доходу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року в справі № 490/4522/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів іншихдітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У ч. 2 ст. 182 СК України закріплено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожитковог омінімуму для дитини відповідного віку.
У ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлено, що установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
Враховуючи, що діти сторін є віком від 6 до 18 років, то такий прожитковий мінімум в розрахунку на місяць становить 2833 гривень, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 1416,5 гривень.
Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 року по справі №759/10277/18 зазначив, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Тобто Верховний Суд уважає, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Однак, позивачем у порядку ст.81 ЦПК України не доведено можливості сплачувати відповідачем аліменти у заявленому нею розмірі.
Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в сумі 2500 гривень на кожну дитину.
Такий розмір аліментів не є надмірним та є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку і розумних потреб дітей, оскільки аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього. Разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків і має бути рівним та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
У ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки позивач звернулася до суду з вимогами - 25.11.2022 року, тому з 26.11.2022 року слід присудити стягнення аліментів і до досягнення дітьми повноліття.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. В ст. 430 ЦПК України закріплено, що суд допускає негайне виконання рішень у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежів за 1 місяць.
Враховуючи вищевказані вимоги законодавства, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення у межах суми платежів за 1 місяць.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що в рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За позовною вимогою про розірвання шлюбу та залишення прізвища « ОСОБА_3 » з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума судового збору в розмірі 992,40 гривень.
Оскільки, позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів на дітей звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», то, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 992,40 гривень судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 110-112, 113, 180-184 Сімейного кодекс України, ст. ст.142, 258-259,263-265 ЦПК України
Позов задоволити частково.
Шлюб, зареєстрований у Стебнівській сільській раді 20.01.2006 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №2, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивачу - «ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот ) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 26.11.2022 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЧЕКАН