Справа № 216/6572/19
Провадження № 1-кп/216/158/23
13 лютого 2023 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040230001847 від 02.10.2018 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- 19.08.2010 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпопетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України від відбування покарання звільнився з іспитовим строком 2 роки;
- 27.10.2010 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185, 102 КК України до 6 (шести) місяців арешту. Звільнений 26.02.2011 року по відбуттю строку покарання;
- 06.10.2011 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19.08.2010 року та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 01.08.2013 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі. Згідно ст.. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06.10.2011року і призначено покарання за сукупністю вироків на строк 2 роки 9 місяців позбавлення волі. Звільнився 25.06.2014 року на підставі ухвали П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року згідно ст. 2 ЗУ «Про застосування амністії в України» від 08.04.2014 року;
- 10.05.2017 року Золочівським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнився з іспитовим строком 3 (три) роки;
- 23.03.2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі;
- 14.07.2021 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 (п'яти) років 2 (два) місяця;
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що будуючи раніше неодноразово судимим, у період відбування покарання, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знов вчинив нове, умисне, корисливе кримінальне правопорушення.
Так, 02.10.2018 року приблизно о 09:50 годині, ОСОБА_3 , повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прибув до території домоволодіння АДРЕСА_2 , де переліз через паркан вказаного домоволодіння, та потрапив на її територію. Після чого, продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, за допомогою заздалегідь принесеної з собою викрутки віджав металопластикове вікно будинку, який розташований за вищевказаною адресою, та проник до його приміщення, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме золоту каблучку 585 проби, вагою 5,89 га, вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи № 17/12.1/770 від 25.10.2018 року складає 3543,82 гривень; грошові кошти у сумі 9000 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, та розпорядився викраденим на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнового збитку на загальну суму 12543,82 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_3 , у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, визнав повністю, підтвердив свої показання, які давав під час судового розгляду, фактичні обставини обвинувачення та пояснив, що дійсно вчинив вказаний вище злочин за обставин, які вірно встановлені стороною обвинувачення та зазначені в обвинувальному акті, показання давав і дає добровільно, заборонених методів до нього зі сторони обвинувачення не застосовувалось.
Прокурор заявив клопотання про застосування ч. 3 ст. 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи, оскільки ОСОБА_3 фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.
Обвинувачений, захисник, кожен окремо проти задоволення такого клопотання не заперечували.
Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, якому декілька разів роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Про добровільність позиції обвинуваченого та про розуміння ним правових наслідків свідчить його згода на клопотання прокурора, заявлена в судовому засіданні. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи, тому у суду не має сумнівів у його волевиявленні.
Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно та підтверджуються обвинуваченим ОСОБА_3 .
Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мало місце діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_3 . Це діяння містить склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за ознаками: таємноговикрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до положень ст. 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, судимості не погашені, не працює, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, матеріальна шкода потерпілій відшкодована частково, на обліку лікаря - нарколога не перебував і не перебуває (м.к.п. а.с. 80), знаходився під наглядом у лікаря-психіатра з 2004 по 2007 р. з діагнозом: розлад поведінки з депресією (м.к.п. а.с. 81), за місцем проживання характеризується нейтрально (м.к.п. а.с. 115).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 184 від 03.10.2019 обвинувачений міг і може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (м.к.п. а.с. 158).
Суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.
Вирішуючи питання про визначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд врахував те, що будучі раніше неодноразово засудженим, обвинувачений правильних висновків для себе не зробив, знову вчинив корисливий злочин, спрямований проти власності особи, а тому його перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, оскільки він являє собою небезпеку для оточуючих, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого без відбування покарання є неможливим та вважає за необхідне призначити покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
Оскільки обвинувачений вчинив дане кримінальне правопорушення до постановлення 14 липня 2021 року вироку Солом'янським районним судом м. Києва, а, отже, остаточне покарання йому має бути обрано за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеним за цим вироком більш суворим покаранням призначеним за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року.
Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в рамках цього кримінального провадження не обирався, а тому питання про його дію суд не вирішує.
Потерпілою цивільного позову не заявлено, однак за нею зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
З обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави документально підтверджених процесуальних витрат за проведення судової експертизи, а саме: 429 грн.
На підставі п. 15 ст. 615 КПК України та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеним за цим вироком більш суворим покаранням за вироком
Солом'янського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі, призначений вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року з 05.07.2017 по 17.07.2017, з 09.07.2018 до 16.07.2018, з 06.05.2019 по 04.07.2019, а також починаючи з 25.07.2019 виходячи із розрахунку день за день.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати у кримінальному провадженні № 12018040230001847 від 02.10.2018 року за проведення судової експертизи № 17/12.1/770 від 25.10.2018 року на користь держави у розмірі 429 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень).
Речовий доказ, що знаходяться на зберіганні у потерпілої сторони, відповідно до розписки ОСОБА_6 (м.к.п. а.с. 28) - залишити потерпілій.
Речові докази, а саме: один диск для лазерних систем зчитування DVD-R формату з відеозаписами, один диск для лазерних систем зчитування DVD-R з відеозаписами, які знаходяться в паперових конвертах в матеріалах кримінального провадження (м.к.п. а.с. 33, м. к.п. а.с. 40), - залишити в матеріалах кримінальних проваджень.
Матеріали кримінального провадження № 12018040230001847залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № 216/6572/19 (1-КП/216/158/23).
Згідно п. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні при проголошенні вироку, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1