Справа № 216/5427/22
Провадження № 3/216/187/23
31 січня 2023 року м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
18 листопада 2022 року о 22:42 год по вул. Українська, буд. 78 в м. Кривому Розі, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510. Результат огляду складає 1,24 % проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
У своєму рішенні у справі «Калашником проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
Враховуючи те, що справа знаходиться у провадженні суду вже тривалий час, суд вважає можливим слухати справу за відсутності ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступних висновків.
Пунктами 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що закріплено ст. 252 КУпАП.
Проаналізувавши всі докази, суд вважає, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складено уповноваженою на те посадовою особою, у відповідності до положень ч. 1 ст. 256 КУпАП, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника;
- тестом Drager Alcotest 7510, згідно відомостей якого у ОСОБА_1 виявлено 1,24 % проміле алкоголю;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- рапортом інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Лашкова А. від 18.11.2022;
- відеозаписом з нагрудної камери.
У справах «Тейксейра де Кастро проти Поругалії» від 09 червня 1988 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів сум має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як вбачається з довідки інспектора ВАП ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Федець У. від 19.11.2022, згідно національної автоматизованої інформаційної системи України ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, таким чином в розумінні ст. 130 КУпАП він є іншою особою.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення як для водіїв, так і для інших осіб, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння, однак на інших осіб поширюється санкція лише у вигляді штрафу на користь держави.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та інші вимоги ст. 33 КУпАП, суд вважає за необхідне, визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави, що є достатнім для запобігання вчиненню в подальшому правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 279, 280, 283 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України « Про судовий збір», -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.В.Онопченко