Справа № 215/576/22
2/215/506/23
13 лютого 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,
при секретарі судового засідання - Таран О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі Посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, -
Стислий виклад позиції позивача.
07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до російської федерації в особі Посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в якій просить стягнути з російської федерації на її користь відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в розмірі 1 904 784,00 грн., що еквівалентно 60000,00 Євро за офіційним курсом НБУ 31,7464 грн. за 1 Євро станом на 01.02.2022.
В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_1 вказує, що вона 17.08.1990 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 23.08.2014 розпочалося масове вторгнення на територію України, а саме на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил рф. В 2014 році ОСОБА_2 було прийнято рішення про необхідність приєднання до ІНФОРМАЦІЯ_4, з метою оборони території України від збройної агресії рф в зоні проведення Антитерористичної операції на Сході України. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, її чоловік, ОСОБА_2 загинув.
01.06.2016 Наказом №17 дск Керівника Антитерористичного центру при СБУ, ОСОБА_2 вважається залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях з 01.01.2015 по 18.04.2015.
Крім того, 01.10.2015 ОСОБА_2 нагороджений нагрудним знаком «Гідність та Честь» (посмертно), та 28.07.2015 нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Також, Указом Президента України №7/2018 від 17.01.2018, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У зв'язку з загибеллю її чоловіка, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у безперервному, невгамовному душевному болі та стражданнях, вона втратила душевний спокій та постійно відчуває незахищеність та розчарування. Через смерть чоловіка вона втратила сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчуває страждання від втрати рідної людини, що не дає можливості нормально спілкуватися з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя, оскільки постійно знаходиться у стресовому стані, який супроводжується періодичними депресіями, що в сукупності із вище вказаними завдає їй моральної шкоди.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надавши суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за її відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача російської федерації, в особі Посольства російської федерації в Україні у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно повернутих за закінченням терміну зберігання поштових повідомлень, а.с. 230-233, 243-244, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не надав.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 11-00 год. 25.11.2022, за правилами загального позовного провадження.
25.11.2022 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10-30 год. 21.12.2022, у зв'язку з неявкою сторін.
Ухвалою суду від 21.12.2022 відкладено підготовче засідання на 10-00 год. 20.01.2023, у зв'язку з неявкою представника відповідача, щодо якого у суду відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.01.2023 у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11-30 год. 13.02.2023.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований 17 серпня 1990 року Тернівським районним відділом ЗАГС . Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 571 (а.с. 102).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Водяне Ясинуватського району Донецької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20.06.2015 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 837 (а.с. 118).
Відповідно до довідки про причину смерті від 20.06.2015 та лікарського свідоцтва про смерть №651/НЄ від 19.06.2015, причиною смерті ОСОБА_2 послужило: розтрощення черепу, ушкодження внаслідок військових дій від вогнепальної та іншої зброї, в зоні АТО, що підтверджується (а.с. 113-115).
Згідно повідомлення за вих№4/4326 від 01.07.2015 Жовтнево-Тернівському районному військовому комісару м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, сповіщення ОСОБА_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік, боєць ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , 1965 року народження, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в бою за волю та Незалежність України смертю хоробрих в зоні дії Антитерористичної операції, що також підтверджується довідкою №1390 від 19.06.2015, виданої заступником начальника штабу 5-го ОБ ДУК «Правий Сектор» (а.с. 116, 117).
Відповідно до Витягу із Наказу командира повітряного командування «Центр»- заступника командувача Повітряних Сил ЗСУ №108 від 28.07.2015, ОСОБА_2 нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно), також 01.10.2015 ОСОБА_2 нагороджений нагрудним знаком «Гідність та Честь» (посмертно), та згідно Указу Президенту України №7/2018 від 17.01.2018, ОСОБА_2 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) (а.с. 119-126).
Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув чоловік - ОСОБА_2 , 1965 року народження, який був бійцем ІНФОРМАЦІЯ_4, під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20.06.2015 Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 837, довідкою про причину смерті від 20.06.2015, лікарським свідоцтвом про смерть №651/НЄ від 19.06.2015, повідомленням Жовтнево-Тернівському районному військовому комісару м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с. 113-118).
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2014 року схвалено текст «Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», з якої вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15.04.2014 із змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» №685-VІІІ від 15.09.2015, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20.02.2014.
Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення Донецької народної республіки (07.04.2014) та Луганської народної республіки (27.04.2014).
Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21.04.2015, зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
Масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації почалися 23.08.2014.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
За наслідками збройної агресії російської федерації, постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VІІІ від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей , запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій ДНР та ЛНР, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04.02.2015, зазначено, що з 20.02.2014 проти України триває збройна агресія російської федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
Також, постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015 затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором.
Крім того, військові дії російської федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
Аналізуючи наведені обставини, суд вважає, що наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України, що є загальновідомим фактом, а тому не підлягає доказуванню, також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України, стала окупація частини території України, в тому числі частини Донецької області, де загинув чоловік позивача.
Згідно ч.2 ст.2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.9 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ст.23 цього Кодексу, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як зазначається у ст.ст.1167, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
На час розгляду справи, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цього рішення. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Преамбулою Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що Верховна Рада України, виходячи з того, що відповідно до пунктів «а», «Ь», «с», «б» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року; констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України; беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації; відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає цей Закон, що має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Російська Федерація припинила бути членом Ради Європи у контексті процедури, розпочатої відповідно до статті 8 Статуту Ради Європи. Відповідна Резолюція Ради Європи CM/Res(2022)2 про припинення членства РФ у Раді Європи, прийнята Комітетом Міністрів 16 березня 2022 року. Комітет Міністрів Ради Європи констатував, що агресія РФ проти України є серйозним порушенням РФ своїх зобов'язань за статтею 3 Статуту Ради Європи.
Суд врахував, що у справі, позивач звернулася до суду з позовом до РФ про відшкодування шкоди, завданої їй, у зв'язку із загибеллю її чоловіка, внаслідок збройної агресії РФ на території України.
У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
Викладений висновок зазначений у постанові Верховного Суду України по справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21) від 14.04.2022.
Таким чином, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Заключний акт наради по безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, договори укладені між Україною та Російською Федерацією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому, на переконання суду, є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
Оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок збройної агресії російської федерації, суд вважає, що саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача ОСОБА_1 , яка втратила чоловіка, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.
Так, врахувавши всі вищевикладені обставини справи, суд вважає необхідним, позов задовольнити та стягнути з відповідача російської федерації на користь позивача 1 904 784,00 грн. моральної шкоди, вважаючи вказану суму справедливою компенсацією з агресора - російської федерації на користь дружини загиблого.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог в рівних частках.
Згідно пункту 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, він стягується з відповідача російської федерації в дохід держави України в розмірі 13 420 грн., що є максимальним розміром за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру.
На підставі викладеного, ст.27 Конституції України, ст.ст.2, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, ст.ст.2, 23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації в особі Посольства російської федерації в Україні про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України - задовольнити.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 904 784,00 грн. (один мільйон дев'ятсот чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн.
Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір в розмірі 13 420 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 13 лютого 2023 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: російська федерація, в особі Посольства російської федерації в Україні, місцезнаходження за адресою: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.
Суддя: