№ 207/1927/22
№ 1-кп/207/138/23
13 лютого 2023 року м. Кам'янське .
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження № 42022052120000414 за звинуваченням :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області , громадянина України , військовослужбовця Збройних Сил України , не одруженого , який проживає по
АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,
за ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року ,
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 5.30 години 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб .
14 березня 2022 року Указом Президента України № 133/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб .
В подальшому , Указом Президента України № 259/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5.30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб .
В подальшому , 17 травня 2022 року Указом Президента України № 341/2022 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України , відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України , Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 квітня 2022 року строком на 90 діб .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 квітня 2022 року за № 144-ос сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника першої секції ручних протитанкових гранатометів групи гранатометників третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на усі види забезпечення .
Таким чином , ОСОБА_5 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року .
Разом з цим , Відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 25 травня 2022 року дислокувався у АДРЕСА_2 .
У відповідності до ст. 17 , 65 Конституції України , ст. 17 Закону України «Про оборону України» , ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України , забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави , справою всього Українського народу . Захист Вітчизни , незалежності та територіальної цілісності України , шанування її державних символів є обов'язком громадян України . Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону .
Згідно зі ст. 11 , 16 , 127 , 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний : свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України , Військової присяги , знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України , бути хоробрим , ініціативним і дисциплінованим , віддано служити українському народові , сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок , виконувати службові обов'язки , що визначають обсяг виконання завдань , доручених йому за посадою , бути готовим до виконання завдань , пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України .
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все , що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків , та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові .
За приписами статей 129 , 130 , 199 , 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України , необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності , проведення занять з бойової підготовки , підтримання внутрішнього порядку , військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира ( начальника ) .
Відповідно до п.п. 1 , 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи ( занять ) протягом робочого ( навчального ) часу , включаючи перерви , встановлені розпорядком ( розкладом занять ) , чи поза військовою частиною , якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира ( начальника ) .
В порушення наведених вище вимог законодавства , чітко знаючи та розуміючи зміст покладених на нього обов'язків з військової служби , проте діючи всупереч зазначеним обов'язкам , визначеним у статутах Збройних Сил України , сержант ОСОБА_5 вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби - самовільне залишення місця служби без поважних причин , вчинене військовослужбовцем , в умовах воєнного стану за наступних обставин .
Сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією , перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника першої секції ручних протитанкових гранатометів групи гранатометників третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст. 17 , 65 Конституції України , ст. 17 Закону України «Про оборону України» , ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , ст. 11 , 12 , 16 , 127 , 128 , 129 , 130 , 199 , 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України , 25 травня 2022 року приблизно о 22 годині , тобто в умовах воєнного стану , діючи умисно , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій , передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання , з метою тимчасово ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити труднощі військової служби , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків , без відповідних дозволів командирів та начальників , вчинив самовільне залишення місця служби Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України , який дислокувався поблизу с. Солодке Волноваського району Донецької області , а вільний час використовував на власний розсуд за адресою: Донецька область , Мар'їнський район , с. Костянтинівка , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби , до моменту самостійного прибуття 12 червня 2022 року до місця дислокації підрозділу у АДРЕСА_3 .
Таким чином , ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року - самовільне залишення місця служби без поважних причин , вчинене військовослужбовцем ( крім строкової служби ) , в умовах воєнного стану .
16 грудня 2022 року відповідно до ст. 472 КПК України між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил та ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості .
Згідно угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року . Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вказаному діянні . Також угодою було узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення за ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року у вигляді 2 років службового обмеження з відрахуванням з суми грошового забезпечення в доход держави 20 відсотків , застосувавши ст. 58 , 69 КК України 2001 року .
Суд , дослідивши матеріали кримінального провадження , вважає , що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню .
Згідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості .
Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні , зокрема , щодо кримінальних проступків , нетяжких злочинів , тяжких злочинів . Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків , злочинів , внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам . Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи , яка вчинила кримінальне правопорушення , у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи , а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень , внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб , у яких беруть участь потерпілий або потерпілі , не допускається , крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди .
У судовому засіданні було встановлено , що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року , яке згідно ст. 12 КК України 2001 року , є тяжким злочином .
Судом з'ясовано , що обвинувачений розуміє права , визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України , наслідки укладення та затвердження угоди , передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України , характер обвинувачення , вид покарання та інші заходи , які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом .
Суд переконався , що укладення сторонами угоди є добровільним , тобто не є наслідком застосування насильства , примусу , погроз чи наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин , ніж ті , що передбачені в угоді .
Судом встановлено , що умови угоди відповідають вимогам КК України 2001 року та КПК України , що відсутні умови, які суперечать інтересам суспільства чи порушують права , свободи та інтереси сторін або інших осіб .
Тому суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил та ОСОБА_5 із призначенням ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання .
Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався .
Керуючись ст. 369 - 371 , 373 - 376 , 475 КПК України , суд
Затвердити укладену 16 грудня 2022 року угоду про визнання винуватості між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України 2001 року , та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України 2001 року у вигляді 2 років службового обмеження з відрахуванням з суми грошового забезпечення в доход держави 20 відсотків .
Вирок може бути оскаржено з підстав , передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України , до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано , набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції .
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку . Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення .
Суддя ОСОБА_1