Справа № 932/8326/21
22 листопада 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі - Скрипниченко К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, скасування арешту, -
11.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив скасувати арешт майна та оголошення заборони на його відчуження (зареєстровано 17.03.2020 за № 9627831), накладений Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 17-485/10 від 17.03.2020 року на нерухоме майно, що зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме квартиру, загальною площею 51.5 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер запису про обтяження № 27998665, шляхом виключення запису про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в грудні 2020 року він звернувся до нотаріуса Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 на частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , де йому стало відомо, що на його частки квартири та на частку квартири спадкового майна накладено обтяження у виді арешту. Листом № 213/10 від 05.01.2021 року в.о.начальника Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) його повідомлено, що на виконанні відділу в 2010-2014 роках перебувало виконавче провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі судового наказу № 2н-2064, виданого 05.02.2010 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 9051,54 грн. Надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки архів завершених виконавчих проваджень знищено за закінченням терміну зберігання, ОСОБА_1 роз'яснено можливість зняття арештів за рішенням суду.
Позивач зазначає, що за таких обставин він не може отримати спадщину, чим порушуються його права на спадщину. Після погашення в 2014 році суми боргу 9051,54 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк» виконавче провадження було закрите, а йому видана постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 17955632 від 30.01.2014 року, яка з невідомих йому причин не була направлена до виконання реєстратору Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр МЮУ, тому арешт з нерухомого майна не був знятий., чим порушується його право на володіння, користування та розпорядження належним йому та спадковим майном.
Ухвалою від 09.11.2021 року було відкрито провадження у справі та визначено про його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.11.2021 року з Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» до суду надійшло письмове пояснення, з проханням розглянути справу у відповідності до вимог чинного законодавства та у відсутності представника.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, у наданій суду заяві 22.11.2022 року позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, у наданій суду заяві просив розглядати справу у його відсутності.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення в судовому засіданні за відсутності учасників справи та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта з датою та часом формування вбачається наявність запису про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження (зареєстровано 17.03.2010 року за № 9627831), накладений Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 17-485/10 від 17.03.2020 року на нерухоме майно, що зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме квартиру, загальною площею 51.5 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер запису про обтяження № 27998665, шляхом виключення запису про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. Про вказане позивачу стало відомо при зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті матері у вигляді частини вказаної квартири.
У відповідь на запит позивача Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.01.2021 року № 213/10 зазначено, що на виконанні у Шевченківському відділі ВДВС перебувало виконавче провадження за № АСВП 17955406 з примусового виконання судового наказу № 2н-2064 від 05.02.2010 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 9051,54 грн.; виконавче провадження за постановою державного виконавця було відкрито 09.03.2010 року, з метою повного та своєчасного виконання рішення 17.03.2010 року державним виконавцем винесено обтяження на майно боржника. Як зазначено в листі, 01.06.2012 року державним виконавчем винесено постанову про повернення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; вказане виконавче провадження №17955406 з примусового виконання наказу № 2н-2064 від 05.02.2010 року знаходиться у спеціальному розділі відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, дане виконавче провадження знищене, ОСОБА_1 роз'яснено порядок зняття арештів з майна з посиланням на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на наведені положення законодавства, суд вважає, що позивачем не може бути пред'явлений позов про скасування арешту з майна та оголошення заборони на його відчуження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Слід врахувати, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, а також на майно його матері, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.
Таким чином, судом встановлено, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Зважаючи на викладене, провадження у даній справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 ч.1ст.255 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 260-261, 353 ЦПК України, суд, -
Провадження у цивільній праві за позовом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, скасування арешту - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення судом, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів зо дня отримання копії ухвали, через суд першої інстанції.
Суддя Т.О. Кудрявцева