Справа № 199/8889/22
(2-а/199/6/23)
Іменем України
13.02.2023 року
м. Дніпро
справа №199/8889/22
провадження № 2-а/199/6/23
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Стасенка Владислава Віталійовича, де третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Депатраменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Інспектор батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції Стасенко Владислав Віталійович,
третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції,
У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Стасенка В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме просив суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАР №6150115 від 10.11.2022 у відношенні до ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням матеріальних та процесуальних норм КУпАП, а також на відсутність у діях позивача ОСОБА_1 складу правопорушення.
Зокрема, позивач зазначає, що 10.11.2022 інспектор батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенант поліції Стасенко В.В., виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6150115 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн., вказавши, що останній керував автомобілем Volkswagen Sharan, номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Дмитра Яворницького, буд. 102, як особа, яка позбавлена права керування транспортним засобом.
Утім, зазначене адміністративне правопорушення позивач не вчиняв, винним себе не визнає, а оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, без всебічного та об'єктивного з'ясування поліцейським обставин справи, за відсутності достатніх доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні.
Так, 10.11.2022 на вимогу поліцейського, керуючи автомобілем у м. Дніпрі, ОСОБА_1 зупинився та пред'явив посвідчення водія. Пояснив інспектору, що не позбавлений права керування автотранспортом, проте його доводи працівник поліції до уваги не взяв. Поліцейський Стасенко В.В. із порушенням чинного законодавства, розглянув справу по суті. У постанові серії ЕАР №6150115 від 10.11.2022 доказів на підтвердження того, що 10.11.2022 ОСОБА_1 керував автомобілем без права керування транспортними засобами немає. Вказані вище обставини свідчать про недоведеність наявності в його діях порушень вимог ПДР, що в свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП. У даному випадку, для підтвердження порушення п. 2.1 ПДР, відповідач повинен надати докази про позбавлення його права керування автотранспортом.
Таким чином, із постанови працівника поліції вбачається, що при її винесенні, поліцейський не з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив факт вчинення адміністративного правопорушення, із посиланням на належні і допустимі докази та наявність вини в його діях, а отже постанова серії ЕАР №6150115 від 10.11.2022 підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення необхідно закрити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач інспектор батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції Стасенко В.В. будучи повідомленим належним чином про розгляд справи, не скористався правом надання відзиву.
Представник третьої особи Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції не надав заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, проте надав відзив та диск з відеозаписом подій 10.11.2022. Також зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 10.11.2022 о 11:25 годині по пр. Дмитра Яворницького у м. Дніпрі, позивач керував транспортним засобом Volkswagen Sharan, номерний знак НОМЕР_1 , без права керування транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, чим порушив п. п. 2.1 (а) ПДР України.
Постановою даного суду від 20.07.2022 у справі №199/4426/22, а також постановою від 27.07.2022 по справі №199/4442/22 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Станом на час подання даного позову до суду, вищезазначені постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, не оскаржувалися в апеляційному порядку у встановлені строки, відповідно відомості, зазначені у них були негайно внесені до відповідної бази. Беручи до уваги те, що оскаржувана постанова відносно ОСОБА_1 була винесена працівником поліції 10.11.2022, що позивачем не заперечується, то під час перевірки поліцейським у відповідній базі інформації стосовно ОСОБА_1 , на законних підставах відомості із постанови були відображені у даній базі. Отже, під час винесення постанови, дії поліцейського були цілком правомірними та законними, а твердження позивача щодо невручення йому даної постанови є необґрунтованим.
Таким чином, встановлені обставини свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. У свою чергу позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який діяв у межах своїх повноважень, та у спосіб, що передбачений КУпАП встановлено та належним чином доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши DVD-r диск, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.11.2022 відносно ОСОБА_1 інспектором батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Стасенком В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕАР №6150115 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 , рухаючись по пр. Дмитра Яворницького у м. Дніпрі, керував транспортним засобом марки Volkswagen Sharan, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР України.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови, представником відповідача надано відеозапис з бодікамери.
Так, в п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення зазначено, що до постанови додається «відео з бодікамери 471410».
Отже, такий доказ має бути обов'язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване, як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15.11.2018 у справі №524/5536/17.
Таким чином, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17.
Крім того, доказом порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №216/5226/16- а.
Оглянутий судом відеозапис, містить відомості про вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом Volkswagen Sharan, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 20.07.2022 та від 27.07.2022, що підтверджується відповідними постановами, які містяться в матеріалах справи.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.12.2022 постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2022 про визнання винним ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасовано.
Утім, постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.12.2022 відмовлено захиснику Білому І.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.07.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
При цьому, ухвалою Верховного Суду від 05.01.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Білого І.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08.12.2022 у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи протиправною та скасування оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що він не був обізнаний про такі постанови про визнанням його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також судом було досліджено наданий представником відповідача відеозапис з бодікамери 471410, де встановлено, що ОСОБА_1 обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, називаючи при цьому кваліфікацію його дій, а саме ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування, а тому посилання позивача, що така постанова є протиправною - безпідставні.
В свою чергу відповідач, встановивши порушення з боку водія, а саме те, що останній керує транспортним засобом будучи позбавленим права керування, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання позивача в позові на те, що останній не був обізнаний про наявність постанови суду про позбавлення права керування, так як не був присутнім при її винесенні не заслуговує на увагу з наступного.
Так, встановлено судом, що після складання протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній був повідомлений, що матеріали адміністративної справи будуть скеровані до суду для розгляду.
З наявних в матеріалах справи копій постанов від 20.07.2022 та від 27.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд направляв судові повістки ОСОБА_1 на адресу, яку вказав правопорушник та встановлена працівником поліції, яка була зазначена в протоколі.
Але, незважаючи на відсутність останнього при розгляді адміністративної справи в суді та не знання про прийняте рішення судом щодо позбавлення права керувати транспортними засобами не є підставою для звільнення від відповідальності.
Крім того, будучи обізнаним про складання постанови про притягнення до відповідальності та направлення справи до розгляду в Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 повинен був цікавитися свою справою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім цього, на офіційному сайті «Судова влада України» у режимі онлайн фіксується дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України, за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії розгляду.
Отже, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості дізнатися про стан своєї справи у суді, однак цим знехтував, тому посилання позивача, що не був обізнаний про постанову суду, якою був позбавлений права керування, а тому притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП безпідставно, не заслуговують на увагу.
Згідно ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
У відповідності до вимог ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Отже, не дізнавшись про результати розгляду судом матеріалів щодо розгляду протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, позивач ОСОБА_1 свідомо цим знехтував та продовжив керувати транспортним засобом.
Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської «незнання закону не є виправданням (ні для кого)») - правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону просто лише тому, що вона не знала про нього.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.
Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.
Керуючись ст.ст.6-9, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 286, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Стасенка Владислава Віталійовича, де третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Депатраменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, місце проживання - АДРЕСА_1 .
відповідач Інспектор батальйону №3 роти №4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант поліції Стасенко Владислав Віталійович, ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження - пл. Троїцька, 2а, м. Дніпро, 49000.
відповідач Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження - пл. Троїцька, 2а, м. Дніпро, 49000.
Суддя О.Б.Подорець