Справа № 991/113/23
Провадження № 1-кс/991/116/23
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
07 лютого 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_3.
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Інформація у скарзі відсутня.
Прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].
Інформація у скарзі відсутня.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Інформація у скарзі відсутня.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1?6].
Скаржник ОСОБА_2
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність керівництва Офісу Генерального прокурора, уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ), уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (надалі - САП), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР).
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
06 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій зазначає про те, що він 30 грудня 2022 року направив керівнику САП заяву про кримінальні правопорушення за ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України, стосовно керівника Офісу Генерального прокурора, Голови Ради суддів України, суддів Верховного Суду, а також відповідальних посадових осіб Великої Палати Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Етичної ради та НАБУ. ОСОБА_2 у скарзі також зазначає, що вказана заява була отримана уповноваженою особою САП 03 січня 2023 року.
Враховуючи те, що відомості за вищевказаною заявою до ЄРДР внесені не були, ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить:
1.зобов'язати відповідальних посадових осіб НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві щодо неправомірних дій з боку керівника Офісу Генерального прокурора, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією скаргою досудове розслідування;
2.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
3.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві щодо неправомірних дій з боку уповноважених посадових осіб Великої Палати Верховного Суду, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією скаргою досудове розслідування;
4.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
5.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві, щодо неправомірних дій з боку суддів Дарницького районного суду м.Києва, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 375, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією скаргою досудове розслідування;
6.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
7.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві щодо неправомірних дій з боку суддів Верховного Суду, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 375, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією скаргою досудове розслідування;
8.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
9.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві, щодо неправомірних дій з боку Голови Ради суддів України, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією скаргою досудове розслідування;
10.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
11.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві щодо неправомірних дій з боку відповідальних посадових осіб Вищої ради правосуддя, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 375, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією заявою досудове розслідування;
12.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
13.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві щодо неправомірних дій з боку уповноважених посадових осіб Етичної ради України, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією заявою досудове розслідування;
14.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
15.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, НАБУ та САП невідкладно внести відомості, викладені в його заяві щодо неправомірних дій з боку уповноважених посадових осіб НАБУ, які мають ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України, до ЄРДР та розпочати за цією заявою досудове розслідування;
16.зобов'язати посадову особу, яка внесла відомості до ЄРДР, через 24 години після внесення надіслати ОСОБА_2 витяг з ЄРДР;
17.внаслідок невиконання своїх професійних обов'язків керівництвом Національної поліції України, в тому числі Міністром МВС України, керівництвом Територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві, в тому числі її керівником, керівництвом Державного Бюро розслідувань України, в тому числі її керівником, керівництвом Офісу Генерального прокурора України, в тому числі Генеральним прокурором, суддями Дарницького районного суду м.Києва, Головою Дарницького районного суду м.Києва, суддями Верховного Суду, «безвідповідальними посадовими особами» Вищої ради правосуддя, «безвідповідальними посадовими особами» Великої Палати Верховного суду, Головою Ради суддів України, слідчим суддею ВАКС, «безвідповідальними посадовими особами» Етичної ради України, «безвідповідальними посадовими особами» НАБУ та САП, на підставі наданих ОСОБА_2 беззаперечних доказів про вчинення кримінальних правопорушень вищевказаними безвідповідальними посадовими особами, та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» винести окрему ухвалу про притягнення вищезазначених осіб до кримінальної відповідальності;
18.зобов'язати вищезазначених посадових осіб відшкодувати ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 6 200 000,00 гривень станом на сьогодні;
19.надати скаржнику пояснення: якими законами України Генеральному прокурору, численним суддям, посадовим особам ВРП дозволяється не надавати можливості моїй родині проживати в багатоквартирному будинку з необхідною технічною, господарською та фінансовою документацією?;
20.зобов'язати відповідальних посадових осіб Офісу Генерального прокурора, відповідальних посадових осіб НАБУ та САП витребувати документи технічної, фінансової, господарської документації діяльності правління ОСББ «Бориса Гмирі 6» за останні 3 роки;
21.визнати мене потерпілим від кримінальних злочинів, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України.
На підтвердження зазначеної у скарзі інформації ОСОБА_2 долучив до неї копії таких матеріалів: заяву про кримінальні правопорушення від 29 грудня 2022 року; заяви адресовані Генеральному прокурору від 19 вересня та 21 грудня 2022 року; скаргу на Вищу раду правосуддя від 18 липня 2022 року; цивільний позов від 18 липня 2022 року; скарги від 03 червня, 08 та 19 серпня 2022 року; лист секретаря Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2022 року; лист Голови Ради суддів України від 12 серпня 2022 року; лист заступника начальника управління - завідувача відділу по роботі зі зверненнями управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян Секретаріату Вищої ради правосуддя від 14 червня 2022 року тощо.
У судове засідання скаржник ОСОБА_2 та уповноважена особа САП не з'явилися, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.
Слідчий суддя дослідив скаргу ОСОБА_2 та додані до неї матеріали.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України: «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 КПК України: «Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України: «Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення злочину особою, яка обіймає будь-яку з посад, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Відповідно до вимог п. п. 2 та 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування».
Відповідно до вимог примітки ст. 45 КК України: «Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-5 ст. 191 КК України: «Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, - карається штрафом від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України: «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»
Зі змісту зазначених норм видно, що належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності (умов підсудності), які встановлені ч. 1 ст. 33-1 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України або/та кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України та обов'язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідчий суддя так вважає за необхідне зазначити, що умовою підсудності кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, передбаченою п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, є розмір предмета кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191 та 364 КК України, який у дві тисячі і більше разів має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного або правоохоронного органу, тобто перевищувати 5 200 000,00 гривень.
Зі змісту скарги видно, що ОСОБА_2 просить внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191, 364, 366, 367, 382 КК України. Слідчий суддя звертає увагу на те, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 366, 367, 382 КК України, не належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а відповідно і до сфери здійснення судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України. Слідчий суддя також звертає увагу на те, що ст. 375 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року. Крім того, умовою підсудності кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, є вчинення такого злочину шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, проте, зі змісту скарги, а також з доданих до неї матеріалів неможливо встановити наявність такої ознаки складу злочину. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, у даному випадку, також не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Враховуючи те, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 29 грудня 2022 року зазначена правова кваліфікація за ст. 364 КК України, яка належить до корупційних кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту скарги та заяви про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 видно, що в них не зазначені будь-які обставини, що вказували б на вчинення службовими особами, зазначеними у п. п. 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15 мотивувальної частини цього рішення (розділ «Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2]») дій із зловживанням владою або використанням службового становища з метою одержання неправомірної вигоди, що в свою чергу є умовою для здійснення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, є злочином з матеріальним складом, обов'язковою умовою якого є наявність наслідків у вигляді істотної шкоди чи тяжких наслідків. Слідчий суддя не бере до уваги доводи скаржника щодо заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди у розмірі 6 200 000,00 грн, оскільки моральна шкода не може рахуватися як шкода, завдана кримінальним правопорушенням для його кваліфікації, а розмір матеріальної шкоди скаржником не конкретизовано та не має доказового підґрунтя.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що в цій частині скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги скарги в частині винесення окремої ухвали про притягнення службових осіб, зазначених у п. 17 мотивувальної частини цього рішення (розділ «Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2]»), до кримінальної відповідальності внаслідок невиконання своїх професійних обов'язків, оскільки, зі змісту скарги та заяви про вчинення кримінальних правопорушень неможливо встановити, які саме професійні обов'язки були порушені вищезазначеними особами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених у прохальній частині скарги обставин.
Не заслуговують на увагу вимоги скарги в частині зобов'язання службових осіб, зазначених у п. 13 мотивувальної частини цього рішення, відшкодувати скаржнику матеріальну та моральну шкоду у розмірі 6 200 000,00 гривень; надання пояснень щодо застосування законодавства, а також зобов'язання посадових осіб НАБУ, САП та Офісу Генерального прокурора витребувати перелічені у скарзі документи, оскільки вирішення цих питань не віднесено до повноважень слідчого судді, передбачених КПК України.
Не підлягають задоволенню і вимоги скарги в частині визнання ОСОБА_2 потерпілим, оскільки надані слідчому судді матеріали скарги не містять відомостей, які б свідчили про те, що вказаними вище кримінальними правопорушеннями ОСОБА_2 було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також про існування відмови у визнанні його потерпілим, яка може бути предметом оскарження слідчому судді.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 214, 216, 303, 307, 372, 376 КПК України, дійшов висновку про те, що скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив.
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність керівництва Офісу Генерального прокурора, уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений 13 лютого 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1