22.10.2007 Справа № 18/234-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів : Швець В.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
з участю представників сторін :
позивача -Шевченко І.В.
відповідача -Несторова М.В., Янушкевич Т.В.
розглянувши апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007р. по справі №18/234-07
за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Кіровська районна у м. Дніпропетровську рада, м. Дніпропетровськ
про виселення
10.05.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд держмайна) про виселення управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі Пенсійний фонд) з приміщення, яке розташоване за адресою : м. Дніпропетровськ, пров. Скориковський,1. Свої вимоги позивач мотивував тим, що власником спірного майна є держава, що підтверджується відповідним рішенням суду. Відповідач займає вказане приміщення незаконно та незважаючи на те, що Пенсійному фонду виділено приміщення за іншою адресою.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (а.с.70).
Ухвалою господарського суду від 31.05.2007р. до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Кіровську районну у м. Дніпропетровську раду (а.с.39).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007р. (судді Петрова В.І., Калениченко Л.М., Кеся Н.Б.) позов задоволено.
Не погодившись з рішенням Пенсійний фонд звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на те, що судом не враховано, що відповідач знаходиться у спірному приміщенні на підставі договору оренди, дію якого не було припинено, а сам договір не визнано недійсним. Крім того, Пенсійний фонд фактично залишається без приміщення, оскільки надане йому в оренду інше приміщення не задовольняє потреби відповідача. Також судом безпідставно покладено на відповідача судові витрати по справі.
У своєму відзиві Фонд держмайна зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, її представник в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність третьої особи, яку належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно є державною власністю що підтверджуються рішенням господарського суду по справі №30/105 (а.с.7-12). Відповідач користується спірним майном на підставі договору оренди від 28.11.2005р., укладеного з управлінням житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті ради (а.с.17-18).
Зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4.07.2006р. та постанови апеляційного суду від 26.09.2006р. по справі №30/105 вбачається, що при розгляді вказаної справи суд встановив, що будівля розташована за адресою : м. Дніпропетровськ, пров. Скориковський,1, в якій знаходяться спірні приміщення, будувалась за рахунок державних коштів, ніколи не передавалась до комунальній власності, а тому весь час знаходилась в державній власності. Таким чином, на час укладення з управлінням житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті ради договору оренди від 28.11.2005р., власником спірного майна була держава, а тому органи місцевого самоврядування не мали повноважень розпоряджатися державним майном, тобто майном, яке не належить до комунальній власності, оскільки відповідно до ст.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем державного майна може бути виключно Фонд держмайна.
Крім того, в п.9 договору оренди зазначено, що договір укладається строком з 28.11.2006р. по 27.11.2006р. з наступною його пролонгацією безстроково. Тим самим відповідач та особа, що незаконно привласнила собі права орендаря, фактично уклали безстроковий договір оренди нерухомого майна, що є державною власністю, не оформивши його нотаріально, тобто з порушенням приписів ч.2 ст.220 ЦК України.
Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Таким чином, з огляду на положення ст.215,216 ЦК України договір від 28.11.2005р. є нікчемним правочином, визнання якого недійсним в судовому порядку не вимагається. Отже укладення договору оренди не створило ніяких правових наслідків та не надало відповідачу право користуватися спірним приміщенням, що є підставою для задоволення позову.
Колегія суддів не входить в обговорення доводів апелянта про те, що запропоноване Пенсійному фонду приміщення за іншою адресою не відповідає його потребам, оскільки це не є предметом позову по справі і ці суперечності між державою та державним органом повинні вирішуватися у встановленому законом порядку, поза межами справи №30/252-07.
В той же час обґрунтованим є ствердження відповідача на неможливість стягнення з нього судових витрат, оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету України “Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм процесуального права в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 49,101, 103 -105 ГПК України суд, -
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2007р. змінити, виключивши з нього третій та четвертий абзаци.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.В. Швець
Суддя П.П. Павловський
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України 23.10.2007р.