13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 752/25597/21
провадження № 51-895ск23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року,
встановив:
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року
ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено
від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
Київський апеляційний суд 17 листопада 2022 року скасував зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, ухвалив новий вирок, яким призначив йому за ч. 4 ст. 296 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що адвокат не погоджується з вказаним вироком апеляційного суду та порушує питання про його перегляд в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України,
суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог
пунктів 1, 4, 5 ч. 2, частин 3, 4 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються найменування суду касаційної інстанції, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції,
та її думка з приводу участі у касаційному розгляді. Крім того, до касаційної скарги додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують повноваження захисника.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Однак, всупереч вищевказаному адвокат ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався.
Зокрема, адвокат в порушення вимог кримінального процесуального закону адресує свою касаційну скаргу Верховному Суду України. При цьому Законом України
«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України
та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України
та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Крім того, адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави для скасування оскарженого судового рішення, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень статей 412, 413 КПК України не наводить.
Натомість адвокат заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім цього, вимоги адвоката про скасування вироку апеляційного суду та залишення
в силі вироку суду першої інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
Також усупереч ч. 3 ст. 427 КПК України адвокат у скарзі не зазначає,
чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
До того ж адвокат на виконання вимог ч. 4 ст. 427 КПК України не підтвердив своїх повноважень на участь у кримінальному провадженні щодо засудженого
ОСОБА_5 у суді касаційної інстанції, як того вимагають положення ст. 50 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду
від 17 листопада 2022 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3