10лютого 2023 року
м. Київ
справа № 155/799/21
провадження № 51 - 599 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021030600000090 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смиків Червоноградського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статей 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_4 08 травня 2021 року приблизно о 14:00 год. у АДРЕСА_2 зайшов на неогороджену територію домоволодіння АДРЕСА_3 , належну ОСОБА_5 , де користуючись відсутністю останнього, шляхом відкривання вхідних дверей, проник у підсобне та гаражне приміщення, звідки таємно викрав сільськогосподарський інвентар та побутові прилади, а саме: кутову шліфувальну машинку марки «Pro Craft» моделі «PW 1200», вартістю 494,35 грн.; електродриль марки «Pro Craft» моделі «PS950», вартістю 422,40 грн.; електродриль марки «Pegasus» моделі «53G501», вартістю 333 грн.; металеву тачку, вартістю 326,67 грн.; електричний лобзик марки «Энергомаш» моделі «ПБ40610М», вартістю 314,67 грн.; електричний рубанок марки «POWERTEC» моделі «PT1051», вартістю 278,67 грн.; електрозварювальний апарат марки «Einhell ewromaster», вартістю 933,33 грн.; велосипед марки «Україна», вартістю 616,67 гривень; металеву ванну, вартістю 396,67 грн.; маркер садовий, вартістю 165 грн. належні ОСОБА_5 , які в подальшому завантажив на власний причіп марки «Автодор» моделі «ПА-006» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким транспортував дані речі до власного складського приміщення з метою подальшого використання у власних цілях. Ти самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4281,43 грн.
Крім того, ОСОБА_4 08 травня 2021 року приблизно о 14:10 год., перебуваючи за тією ж адресою, користуючись відсутністю власника ОСОБА_5 , шляхом відкривання вхідних дверей, проник у гаражне приміщення, де незаконно заволодів мотоциклом марки «ALPHA» моделі «ZS50F», 2008 року випуску, який у подальшому завантажив на власний причіп марки «Автодор» моделі «ПА-006», державний номерний знак НОМЕР_1 , і надалі транспортував даний транспортний засіб до власного складського приміщення з метою подальшого використання у власних цілях. Тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 7780 гривень.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2022 року - без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 , в якій він порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Не погоджуючись з наданою судами оцінкою доказам, засуджений вказує на неповноту та невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки відсутній корисливий мотив вчинення злочину. Вважає, що протокол огляду приміщення від 09 травня 2021 року є недопустимим доказом, оскільки, до внесення відомостей в ЄРДР, під виглядом огляду фактично був проведений обшук приміщення. Зазначає, що обшук проводив оперативний працівник та під час проведення цієї слідчої дії не було повідомлено про його права, в порушення вимог ст. 236 КПК України, не застосовувалась відеофіксація. Вказує, що йому не надано копію протоколу про вилучення майна. Вважає, що висновок транспортно-товарознавчої експертизи також є недопустимим доказом, оскільки експертом не дотримано вимог Методики під час її проведення. Вказує, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначили, що були залучені в якості понятих після проведення обшуку і лише формально засвідчили своїми підписами результат проведеної слідчої дії. Зазначає, що в ілюстративній таблиці огляду приміщення не вказаний номер кримінального провадження та дата внесення відомостей в ЄРДР, а також немає підпису особи, яка склала таблицю. Вказує, що клопотання про обшук і арешт майна розглядалось слідчим суддею з порушенням строків розгляду. Зазначає, що ОСОБА_5 не може бути потерпілим у кримінальному провадженні за ст. 289 КК України, оскільки не мав права власності чи володіння на транспортний засіб. Вказує, що мотоцикл «ALPHA» моделі «ZS50F» не може вважатись механічним транспортним засобом у розумінні ст. 289 КК України, оскільки він без документів та не може експлуатуватися і брати участь у дорожньому русі. Зазначає, що місцевий суд призначив підготовче судове засідання з порушенням строків, визначених ст. 314 КПК України. Вказує, що суд не оглянув речові докази по справі. Посилається на те, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 404 КПК України, безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 , якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам апеляційної скарги сторони захисту, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.
Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції, зазначив, що суд першої інстанції, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, послався на докази, які зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , зміст показань яких детально викладений у вироку.
Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 09 травня 2021 року, згідно якого ОСОБА_5 09 травня 2021 року звернувся до відділення поліції № 2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП Волинської області із заявою щодо викрадення з гаражів мотоцикла та майна; протоколом огляду приміщення від 09 травня 2021 року з ілюстративними таблицями, з додатками № 1 (фотознімками), відповідно до якого проведено огляд території будинковолодіння по АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_5 , де знаходилось викрадене майно; протоколом огляду приміщення від 09 травня 2021 року з додатками № 1 (фотознімками), відповідно до якого проведено огляд території приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , під час проведення якого на складі під № 6 було виявлено причіп д.н.з. НОМЕР_1 на якому знаходились мотоцикл та майно, викрадене з території домоволодіння ОСОБА_5 , а також було виявлено автомобіль «DaciaLogan» р.н.з. НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення викраденого майна; ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 13 травня 2021 року про надання дозволу слідчій СВ ВП № 2 Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 обшуку приміщення, яке перебуває у користуванні та власності ОСОБА_4 ; протоколом огляду предмету від 10 травня 2021 року, відповідно до якого оглянуто мотоцикл марки «ALPHA» моделі «ZS50F», якого ОСОБА_4 викрав у ОСОБА_5 та в подальшому його добровільно надав; протоколом огляду предмету від 10 травня 2021 року із фототаблицями, відповідно до якого оглянуто причіп марки «Автоторг» моделі «ПА-006», яким ОСОБА_4 здійснював транспортування викраденого у ОСОБА_5 майна, а також оглянуто майно, яке ОСОБА_4 викрав у ОСОБА_5 та в подальшому добровільно надав; постановою про залучення до матеріалів кримінального провадження предметів та визнання їх речовими доказами від 10 травня 2021 року; висновком експерта № СЕ-19/103-21/3685-АВ від 13 травня 2021 року, відповідно до якого наданий на дослідження об'єкт являє собою колісний транспортний засіб (КТЗ) марки «ALPHA» моделі «ZS50F», 2008 року виготовлення, що відноситься до типу - мотоцикл, який обладнаний двигуном об'ємом 107 см. куб. та ринкова вартість якого станом на 08 травня 2021 року становить 7780 грн.; висновком експерта № СЕ-19/103-21/3878-ТВ від 24 травня 2021 року, згідно з яким встановлено ринкову вартість бувших у використанні об'єктів, які були вилучені у ОСОБА_4 ; протоколом огляду предмету від 14 травня 2021 року з додатком № 1 (оптичний комп'ютерний диск), відповідно до якого оглянуто відео, надане ОСОБА_4 , де зафіксовано подвір'я домоволодіння ОСОБА_5 з транспортним засобом сірого кольору д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом синього кольору на якому знаходиться мотоцикл червоного кольору, велосипед чорного кольору, дерев'яна драбина, ванна зеленого кольору, ящик з набором інструментів, болгарки, дрельки, каток з розеткою білого кольору, оббризкувач зеленого кольору, колеса без шини, поливалка, оббризкувач синього кольору, ручний насос, металева тачка зеленого кольору; протоколом огляду предмету від 14 травня 2021 року з додатком № 1 (оптичний комп'ютерний диск), відповідно до якого оглянуто запис розмови на мобільний диктофон між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 ; оглядом речового доказу, зокрема, двоколісного транспортного засобу, проведеному в судовому з засіданні 31 березня 2022 року, в ході якого встановлено, що транспортний засіб обладнаний двигуном, на бензобаку зазначено маркування «ALPHA», на рамі наявна інформаційна табличка від мопеду «ALPHA». Даний транспортний засіб фактично складений з двох різних транспортних засобів.
Оцінюючи доводи касаційної скарги засудженого в частині істотного порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів виходить з наступного.
Так, в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду приміщення від 09 травня 2021 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень огляд місця події у приміщенні, яке перебувало у користуванні ОСОБА_4 був проведений 09 травня 2021 року в період часу з 22:10 год по 22:55 год.
10 травня 2021 року сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку. Відповідно до ухвали слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 13 травня 2021 року слідчій ОСОБА_9 надано дозвіл на проведення обшуку приміщення, яке перебувало у користуванні ОСОБА_4 .
Суд також враховує, що хоча огляд місця події проведений 09 травня 2021 року, відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР лише наступного дня - 10 травня 2021 року і на підставі даних, отриманих під час цієї слідчої дії. Проведений органами досудового розслідування огляд є фактично обшуком, який здійснюється лише на підставі ухвали слідчого судді та після внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином огляд місця події (обшук) вказаного приміщення, проведений до внесення відомостей у ЄРДР, що є порушенням вимог КПК України.
Водночас, навіть у випадку визнання протоколу огляду від 09 травня 2021 року недопустимим доказом з урахуванням також інших доводів касатора в частині проведення цієї слідчої дії, не спростовує висновків судів щодо визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки винуватість останнього підтверджується іншими належними, допустимими та достатніми доказами, які були наведені вище. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечував сам факт заволодіння чужим майном.
Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, зокрема, корисливого мотиву, Суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Обов'язковою суб'єктивною ознакою викрадення є прямий умисел, корисливий мотив та мета. Тобто суб'єкт злочину, протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.
Крім того, об'єктивними ознаками викрадення є об'єкт посягання - право на майно (право власності), предмет - чужа рухома річ, суспільно небезпечне діяння - протиправне звернення (вилучення) та суспільно небезпечний наслідок - завдання майнової шкоди.
При цьому протиправність означає, що суб'єкт (винна особа) не має жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна, воно для нього є чужим. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, власнику не відшкодовується еквівалент його вартості.
Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
Як зазначалося вище, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України, характеризується прямим умислом.
Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, під час вчинення крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Так як вбачається з оскаржених судових рішень, судами встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлював, що речі, які він взяв йому не належать, тобто є чужим майном, що він цими речами заволодів безоплатно, всупереч волі власника, що заподіяло пряму шкоду останньому, тобто заволодів протиправно.
Крім того очевидним є й той факт, що ОСОБА_4 при заволодінні чужим майном також усвідомлював, що його дії носять таємний характер для потерпілого.
Крім цього, судами встановлено, що відповідно до показань обвинуваченого та свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_11 , заволодіваючи майном потерпілого, ОСОБА_4 мав намір повернути грошові кошти за мотоблок, який був придбаний у нього потерпілим, тобто таке заволодіння майном відбулося з метою обернення чужого майна на свою користь.
Так, згідно із положеннями ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 55 КПК України, у Суду не виникає сумнівів у правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання ОСОБА_5 потерпілим.
Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна є правильною, що спростовує доводи касаційної скарги засудженого і в цій частині.
Не залишились поза увагою апеляційного суду також доводи сторони захисту про те, що мотоцикл «ALPHA» моделі «ZS50F» не може вважатись механічним транспортним засобом у розумінні ст. 289 КК України, оскільки, як зазначає засуджений, він без документів та не може експлуатуватися і брати участь у дорожньому русі.
Так, згідно з визначенням, закріпленим у примітці до ст. 286 КК України, під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
В оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що за результатами експертного дослідження колісний транспортний засіб марки «ALPHA», з об'ємом двигуна 107 см. куб., визнаний мотоциклом. Крім того ОСОБА_5 , у користуванні якого перебуває транспортний засіб, не позбавлений можливості провести державну реєстрацію нового транспортного засобу, виготовленого шляхом його переобладнання, та отримати свідоцтво про реєстрацію та номерний знак, як це передбачено чинним законодавством.
У зв'язку з цим апеляційний суд обгрунтовано погодився із судом першої інстанції, що вказаний транспортний засіб є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України.
Частиною 1 ст. 314 КПК України передбачено, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Відповідно до ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 03 червня 2021 року про призначення підготовчого судового засідання, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 02 червня 2021 року до Горохівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України. При цьому підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні вказаною ухвалою місцевого суду призначено на 01 липня 2021 року.
Таким чином доводи касаційної скарги засудженого про те, що місцевий суд призначив підготовче судове засідання з порушенням строків, визначених ст. 314 КПК України, є безпідставними.
Так, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями. Сама по собі незгода захисника із висновками суду, зробленим на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження.
Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Решта доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок врахував, що докази по справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84-86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи засудженого про не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України.
В той же час, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 413, КПК України, а відтак й необхідності скасування чи зміни судових рішень на підставах, передбачених ч.1 ст. 438 КПК України.
Оскільки з касаційної скарги засудженого, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року стосовно нього відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3