Рішення від 10.02.2023 по справі 523/16183/20

Справа № 523/16183/20

Провадження №2/523/802/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.

за участю секретаря судового засідання - Ахламової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, цивільну справу №523/16183/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , якою просить:

- збільшити розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до твердої грошової суми у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень щомісячно;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5600 (п'ять тисяч шістсот) гривень щомісячно;

- стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, що за попереднім розрахунком складають 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.09.2019 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси шлюб між сторонами розірвано. 12.08.2019 року Суворовським районним судом м. Одеси було видано Судовий наказ у справі №523/11664/19 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів. На день звернення із позовом до суду, позивач зазначає, що прожитковий мінімум на дитину віком 6-18 років складає 2318 грн., а гарантований державою розмір аліментів на дитину відповідного віку - 1159 грн. Той розмір аліментів, який сплачує Відповідач, не відповідає потребам дитини, його не вистачає для забезпечення дитини найнеобхіднішим: їжею, ліками, одягом. До того ж, в силу свого стану здоров'я та розвитку, дитина потребує додаткових витрат. Позивачка, не зважаючи на наявність третьої групи інвалідності, самостійно опікується дитиною, яка має проблеми зі здоров'ям, докладає усіх зусиль щоб забезпечувати дитину, а також вона отримує невеликі мінливі доходи від надання послуг у сфері грумінгу. Відповідач же, насправді, має достатньо високий рівень доходу та має змогу платити аліменти в більшому розмірі, але не робить цього. У позивача є всі підстави стверджувати, що Відповідач регулярно працює моряком за контрактами на посаді старший помічник капітана на іноземних суднах, а також є всі підстави вважати, що Відповідач отримує дохід в іноземній валюті в розмірі не менш ніж 8000,00 (вісім тисяч) доларів США. Тобто Відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень на місяць, однак приховує свої доходи та розмір заробітку. Наявність у відповідача кваліфікаційних документів: робочих дипломів, дійсного посвідчення особи моряка, проходження підтвердження кваліфікації, є доказом того що він має все необхідне для працевлаштування на високооплачувану роботу на судні, та регулярно підтримує свій професійний рівень для постійної роботи в морі. Ще одним доказом того, що відповідач працює за контрактами моряка, є факти неодноразового перетину ним кордону України, мета, періоди та напрямки його поїздки за кордон. До того ж, Відповідач не має інших утриманців, а також яких-небудь проблем зі здоров'ям, адже регулярно проходить медогляд відповідно до вимог своєї професії. Дитина ОСОБА_3 в силу свого стану здоров'я та розвитку, потребує додаткових витрат на підставі того, що з моменту свого народження знаходиться під наглядом в КНП «Дитяча міська поліклініка №2» Одеської обласної ради», та має наступні захворювання: міопія слабкого ступеня, дисплазія сполучної тканини, гіпермобільність суглоб кінцівок, плоско - вальгусна деформація стоп, у зв'язку із чим потребує постійного діагностування, профілактики та лікування. Лікарем-офтальмологом мережі оптик «Люксоптика» для запобігання розвитку міопії рекомендовано дитині проводити наступні обстеження: курс апаратного лікування №10, 10 процедур 1 раз на рік, вартість якого складає 1500,00 грн. Для запобігання загострення міопії слабкого ступеня, дитина повинна приймати медичні препарати, призначені лікарем: Цикломед 1 % вартість якого на рік складає 2608,00 грн, Ірифрин 2,5 % вартість якого на рік складає 1692,00 грн. Також малолітня ОСОБА_3 була оглянута лікарем-хірургом, який поставив діагноз - дисплазія сполучної тканини, гіпермобільність суглоб кінцівок, плоско - вальгусна деформація стоп, та рекомендував проводити наступні процедури: ЛФК - курс по 10 занять, два рази на рік, вартість якого складає 275,00 грн/заняття, 5500,00 грн на рік; Масаж - курс 10 процедур два рази на рік 255,00 грн/процедура, 5100,00 грн на рік. Також лікар-хірург рекомендував дитині носити ортопедичні устілки (супінатори). Дитині потрібно їх змінювати кожних три місяці. В середньому вартість однієї пари супінаторів становить 800,00 гривень. Так як на рік потрібно не менше 4 пар, вартість на рік становить 3200,00 гривень. Отже, додаткові витрати на лікування дитини становлять 19 600,00 гривень на рік, що становить 1600,00 гривень на місяць. Разом з тим, малолітня ОСОБА_3 має здібності до черлідингу. Вона відвідує заняття в клубі черлідингу ФОП ОСОБА_4 , щомісячна вартість відвідування тренувань складає 700,00 (сімсот) гривень. Додатково дитині рекомендовано відвідувати дитячий спортивний табір в м. Пінськ (Білорусь) влітку раз на рік, вартість перебування в якому складає в еквіваленті 280 доларів США та проїзд в еквіваленті 100 доларів США. Для розвитку своїх здібностей дитина бере участь у спортивних змаганнях, які проходять у м. Одесі та у м. Києві, участь у яких становить загальною вартістю 3000,00 гривень. Також раз на рік дитина бере участь у змаганнях, які проходять за кордоном, приблизна вартість в еквіваленті яких складає 550 євро, що на момент подачі позову складає 18 150 гривень, (копія листа надається). Для участі в змаганнях дитині необхідно придбати раз на рік костюми, в кількості 3 штуки, загальною вартістю 4500 гривень та повсякденна форма, загальна вартість пошиття якої на рік складає 3600 гривень: клубний батник- 450 грн.; клубна форма зимова (лосіни та футболка) - 550 грн.; клубна форма літня (шорти і топ) - 450грн.; купальник - 330 грн.; напівпальці (2 рази в рік) - 250 грн.; білі кросівки вартістю від 1500 грн. Отже, витрати на розвиток таланту дитини на рік складають: оплата тренувань - 8400 грн./рік; вартість спортивної форми та костюмів - 8100 грн/рік.; вартість участі в змаганнях - 21150 грн./рік; літній табір - в еквіваленті 380 доларів США, що на момент подачі позову складає 10640 грн./рік

Разом заплановані витрати на розвиток таланту дитини складають 48 300,00 гривень на рік, що складає 4 000,00 гривень на місяць. Загальна сума додаткових витрат на дитину на місяць складає: 1 600,00 на лікування + 4 000,00 на розвиток таланту = 5 600,00 грн.

Крім вищезазначеного позивачка зазначає, що з причин того, що Відповідач відмовився мирним шляхом вирішити спір, останній довелося звернутися до адвоката та понести судові витрати. За результатами вказаного звернення, 05.03.2020р. між Позивачкою та адвокатом Івановою Г.С. був укладений Договір про надання правничої допомоги №20/05/2020. Відповідно до вказаного Договору, гонорар адвоката складає 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень. Сплата гонорару відбувається в готівковій формі в момент укладення Договору з оформленням відповідних документів. За попереднім розрахунком судові витрати у справі, які включають в себе витрати на правову допомогу, складають 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Бабакова В.П. від 27.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою від 04.01.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Іванової Г.С. про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України - інформацію з обмеженим доступом, а саме: - Відомості щодо перетину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державного кордону України в період з 01.01.2017 р по теперішній час; - Відомості щодо мети перетину державного кордону України ОСОБА_2 в період з 01.01.2017 р по теперішній час; - Відомості щодо напрямків перетину державного кордону України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2017 р по теперішній час; - Відомості щодо періодів перебування за межами України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2017 р по теперішній час; - Витребувано витяг щодо перетину державного кордону України з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також даною ухвалою витребувано від АТ КБ «Приватбанк», АТ «Альфа-Банк», АТ «Універсал Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Раффайзен Банк Аваль», ПАТ «МТБ Банк», ПАТ Акціонерний банк «Південний», АТ «Державний Експертно-Імпортний Банк України», ПАТ «Банк Восток», АТ «Державний Ощадний Банк України», АТ «Перший Інвестицій Банк», АТ « Перший Український Міжнародний Банк» - інформацію про наявність всіх відкритих чи закритих банківських рахунків на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 5116 від 25 вересня 2017 р., РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та у якій валюті, за період з 01.01.2016р по день надання відповіді; - інформацію про рух коштів ( надходження, пересилання та зняття грошових коштів) по поточним рахункам ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 5116 від 25 вересня 2017 р., РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за період з 01.01.2016 р. по день надання відповіді (банківські виписки з 01.01.2016 р по день надання відповіді).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. від 17.02.2021 року дану цивільну справу № 523/16183/20 було прийнято до свого провадження, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_5 , у відповідності до ст.33 ЦПК України. Справу призначено в судове засідання.

04.03.2021 року відповідач ОСОБА_2 , в порядку ст. 178 ЦПК України, подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованим, безпідставним та таким що не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного. Матеріальний стан відповідача не змінився з моменту винесення Суворовським районним судом м. Одеси наказу №523/11664/19 про стягнення з нього аліментів. Як змінився матеріальний стан відповідача з моменту видачі судового наказу з 10.09.2019 року, позивачка не вказує, а зазначає фактично про переоцінку доказів та зміну процесуального підходу до питання про стягнення аліментів, фактично повторний розгляд справи про стягнення, а тому підстав для такого перегляду не існує. Аналізуючи підстави та вимоги позову, юридичних підстав для збільшення розміру аліментів не існує, позов абсолютно безпідставний та суперечить вимогам ст. 192 СК України. Відповідач не може надавати матеріальну допомогу у заявленому позивачкою розмірі. Доказів на підтвердження зміни матеріального становища відповідача з 10.09.2019 року позивачем не надано. Всі докази датовані 2016 роком, тобто до 2019 року. Надавати матеріальну допомогу у заявленому позивачкою розмірі відповідача не має можливості тому як має проблеми зі здоров'ям, а саме йому видалено грижу, зроблено операцію по видаленню вен на обох ногах, від п'яток до паху. Жодних розрахунків щодо необхідності стягнення аліментів в заявлених розмірах щомісячно, матеріали справи не містять та позивачкою не надано суду доказів зроблених позивачкою витрат на дитину. Відповідач зазначив, що у зв'язку із мировою економічною кризою, яка виникла через пандемію «СОVID-19» та неможливістю знайти роботу як в України так і за її межами, він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 20 000 грн., щомісяця. Крім того, відповідач допомагає матеріально свої матері ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою, інвалідом 2-ої групи та має вади зі здоров'я. Щодо стягнення додаткових витрат, діагнозів дитини та заняття черлідингом, відповідач зазначає, що позивачка своїми діями намагається зашкодити дитині, оскільки при її діагнозах займатись черлідингом недоцільно, оскільки це суттєво впливає на стан здоров'я дитини. Згоди на заняття даними видом спорту, він не надавав та заперечує проти того щоб дитина займалося черлідингом, оскільки це може суттєво підірвати її стан здоров'я. Позивачкою заявлено вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину, які ґрунтовані необхідністю сплати витрат на заняття черлідингу, відвідування спортивного табору, трати на участь у змаганнях, костюми, тощо, що складають 4000 грн. на місяць. Але вказані витрати не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, а є витратами на утримання дитини (аліментами). Щодо судових витрат, відповідач зазначає, що витрати на адвоката є неспівмірними, тому як справа є не складною, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт невідомий, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт невідомий, ціна позову взагалі адвокатом не зазначена. Таким чином, судові витрати зазначені позивачем у позові у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень є неспівмірним, а тому взагалі не підлягають стягненню з відповідача.

07.04.2021 року представник позивача - адвокат Іванова Г.С., в порядку ч.1 ст. 179 ЦПК України, надала суду відповідь на відзив, згідно якого зазначила що не визнає заперечення та доводи відповідача з усіх питань, зазначених у Відзиві. Щодо незмінності матеріального стану Відповідача зазначає, що коли виникло питання щодо аліментів на дитину, Відповідач запевнив, що він не працює більше в морі, не отримує від цього доходи та шукає роботу на суші. Тому, Позивачкою було прийняте рішення про стягнення з Відповідача мінімальних аліментів. 26.07.2019р. позивачкою була подана до суду заява про видачу судового наказу про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини. Через деякий час Позивачка дізналась, що Відповідач відновив роботу в морі, отримує високий дохід, його матеріальний стан значно поліпшився, заробітна плата піднялась, що дало підстави вважати, що інформація про те, що він припинив роботу в морі була хибною та висловленою ним навмисно і він продовжував працювати моряком, як і працював. Представником Відповідача у відзиві неправильно проаналізовано вищезазначені позиції ВСУ в яких чітко зазначено, що отримувач аліментів, мати, в даному випадку, має право змінити спосіб отримання аліментів з частки заробітку на тверду грошову суму, шляхом подання позову про збільшення аліментів. Додані відповідачем до Відзиву докази, щодо стану його здоров'я, датовані 2015 роком, це період, коли Позивачка з Відповідачем проживали разом у шлюбі. Стороною Позивача надається до суду інформація, що маючи такі проблеми зі здоров'ям, вони ніяк не вплинули на працездатність Відповідача, так як він після цього, неодноразово працював моряком за контрактами з іноземними компаніями, виконував свою роботу, отримував високу зарплату, що підтверджується банківськими виписками АТ «Альфа-Банк» за 2016 - 2019рр., а також буде згодом підтверджено інформацією наданою Державною прикордонною службою. Щодо необхідності стягнення аліментів у заявленому розмірі та додаткових витрат на дитину, позивачка зазначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Раціон харчування дитини, одяг, який вона носить, освітні та регулярні медичні послуги, транспортні витрати в сумі можуть коштувати різну суму. Адже можна купити дитині відносно недорогу крупу для приготування каш, картоплю, куряче м'ясо, тільки сезонні овочі та фрукти в невеликій кількості, дешевий одяг продається уживаний раніше, медицина та школа умовно безкоштовні. Але для своєї дитини кожні батьки прагнуть обирати найкраще. Місячні витрати на харчування, відповідно до ринкових цін можуть складати 3000-5000 гривень на місяць, в залежності від сезону та вибору продукту харчування. Вартості одиниць одягу та взуття, які необхідні та достатні для дитини, складає на рік 50 450,00 грн. Позивачка витрачає на одяг дитині приблизно 42 950,00 гривень, що складає 3580,00 гривень на місяць. Враховуючи те, що дитина навчається в школі, її необхідно постійно забезпечувати канцтоварами, книгами. Крім шкільного приладдя, дитині необхідні кишенькові гроші на обіди. Так як дитина в силу свого віку схильна до захворювань ГРВІ, вона потребує періодичного оздоровлення для профілактики хвороб та зміцнення імунітету. Враховуючи стан здоров'я дитини, їй необхідно оформити медичне страхування. Медична страховка для дитини може коштувати від 10 000,00 гривень на рік. Крім основних витрат, позивачка несе витрати: на транспорт для дитини, для транспортування до школи, на мобільний зв'язок, на придбання іграшок та гаджетів. Позивачка витрачає на дитину 80% свого доходу та не може сама покривати весь цей обсяг витрат. В той же час, Відповідач отримує високий заробіток, мінімізує його, шляхом не подачі свої реальних доходів до виконавчої служби і з нашого розрахунку, а також з аналізу банківських виписок за 2017-2019 роки є всі підстави вважати, що навіть одна четверта його реального доходу буде меншою, ніж заявлений розмір аліментів на дитину у розмірі 20 000 гривень. Посилання Відповідача на недоведеність доцільності та співмірності витрат на дитину є безпідставними, адже виходячи з забезпечення якнайкращих інтересів дитини, належне утримання дитини не є правом батька, а є його обов'язком. Доводи Відповідача про те, що на його утриманні знаходиться мати - пенсіонерка, не знаходять свого підтвердження, тому що матір'ю не були заявлені до нього аліменти на утримання матері, і він їх не сплачує. Відповідно до банківської виписки по рахунку Відповідача у ПАТ «Укрсоцбанк», мати Відповідача, ОСОБА_6 , в період 28.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_3 знімала грошові кошти в загальному розмірі - 86 515,60 доларів США. Окрім того, якщо він добровільно надає матері допомогу у вищевказаних розмірах, враховуючи те, що мати отримує пенсію - це є фактом того, що у Відповідача є можливість надавати таку допомогу. Відповідач у своєму Відзиві спирається на визначення «черлідингу», як виду спорту з сайту Вікіпедії та робить висновок, що з тим станом здоров'я, який має донька, відвідування черлідингу є шкідливим для її здоров'я. Однак, ні Відповідач, ні його представник не є лікарями та не можуть робити такі висновки. Визначення «черлідингу», як виду спорту на сайті Вікіпедії і заняття танцями, які відвідує дитина не є тотожними. Позивачка особисто неодноразово консультувалась з лікарями, а також постійно контролює навантаження на дитину, і вважає заняття танцями не тільки безпечними, а й корисними для розвитку фізичної форми дитини та підтримання її стану здоров'я. Крім того, дитині дуже подобаються заняття з черлідингу, де в неї є там багато друзів, та вона любить брати участь у змаганнях. Відповідач ніяким чином не коментує у Відзиві свою спроможність та бажання брати участь у додаткових витратах на поліпшення здоров'я дитини. Щодо великого розміру витрат на правову допомогу, позивачка зазначає, що адвокатом була проведена робота, яка включає постійні консультації з клієнтом, проведення адвокатського розслідування, збір даних та доказів, написання Відповіді на відзив та інших процесуальних документів. Тому вважає, що розмір витрат на правову допомогу є співмірний її складності та обсягу.

Ухвалою від 07.04.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Іванової Г.С. про витребування доказів задоволено частково, витребувано у відповідача ОСОБА_2 : - копію посвідчення особи моряка (належним чином засвідчену); - копію послужної книжки моряка (належним чином засвідчену).

Ухвалою від 07.04.2021 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Іванової Г.С. про витребування доказів, а саме інформації про наявність всіх відкритих чи закритих банківських рахунків на ім'я ОСОБА_6 , інформації про рух коштів по поточним рахункам, по цивільній справі - відмовлено.

Ухвалою від 22.09.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Іванової Г.С. про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, інформацію з обмеженим доступом, а саме: відомості щодо перетину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України ( паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 5116 від 25 вересня 2017 р., РНКОПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) державного кордону України в період з 01.03.2021р по дату отримання цієї ухвали.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, її представник - адвокат Іванова Г.С., з'явившись до судового засідання, підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, також просила стягнути розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Зокрема зазначила, що відповідач ОСОБА_2 працює моряком на іноземних судах, ходить в рейси, отримує значний дохід, який він приховує, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунки своє матері ОСОБА_6 . Саме мати відповідача здійснює оплату періодичних платежів по аліментам, іноді майже під розписку надає дитині незначні кошти, як від батька, щоб у подальшому ці суми враховувались в суму аліментів. На останні судові засідання представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, за наявними матералами справи, просила позов задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, його представник - адвокат Тищенко С.Ю., з'явившись до судового засідання, заперечував проти задоволення позову. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Зазначив про те, що не змінився матеріальний стан відповідача з моменту видачі Суворовським районним судом м. Одеси наказу від 12.08.2019 року по справі № 523/11664/19, позивач не довела належними та допустимими доказами зміну матеріального стану відповідача, тому відсутні правові підстави для збільшення розміру аліментів та для зміни способу їх присудження. Також, зазначав про те що відповідач не працює, перебуває на обліку як безробітний, має на утриманні мати, інваліда другої групи. Періодичне перебування відповідача за кордоном представник пояснив наявністю у нього там жінки, з якою він перебуває в особистих стосунках. Зв'язок між адвокатом та відповідачем, станом на 21.09.2022 року, був відсутній, тому адвокат не зміг пояснити де знаходиться його довіритель на дату судового засідання. Підстави для стягнення додаткових витрат з відповідача відсутні, оскільки не доведено їх понесення, крім того ці витрати взагалі не є додатковими, а дитина більше не займається черлідингом. Також відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу, заявлені до стягнення витрати не є співмірними. На останні судові засідання представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, за наявними матералами справи, просив повністю відмовити у позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.09.2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року по справі № 523/11664/19 - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення повноліття.

Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №2» Одеської міської ради від 20.07.2020 року за №523, дівчинка ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікарів в медичному закладі з народження. 12.03.2020 року оглянута приватним лікарем-офтальмологом мережі оптик «Люксоптика», діагноз: Міопія слабкого ступеня. Рекомендовано: дотримання здорового режиму, цикломед 1% по 1 краплі 1 р.д. на ніч перед сном (3 тижні), курс апаратного лікування №10 процедур, повторний огляд після лікування. Вдруге оглянута приватним лікарем - офтальмологом мережі оптик «Люксоптика» 10.06.2020 року, діагноз: Міопія слабкого ступеня. Рекомендовано: дотримання здорового режиму, ірифрин 2,5% по 1 краплі 1 р/д на ніч перед сном (1 місяць), плановий огляд через 2 місяці. Пройшла курс апаратного лікування №10. 15.07.2020 року оглянута лікарем - хірургом, діагноз: дисплазія сполучної тканини. Гіпермобільність суглобів кінцівок. Плоско-вальгуснадеформація стоп. Рекомендовано: ЛФК, масаж, сольові ваночки, супінатори.

Згідно листа Громадської організації «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд», наданого на адвокатський запит адвоката Іванової Г.І. від 04.06.2020 року, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заняття в клубі черлідингу ФОП ОСОБА_4 , яка як тренер є членом ГО «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд» Зайняття ведуться 3 рази на тиждень. Щомісячна вартість відвідування тренувань складає 700 грн. Додатково дитині рекомендовано відвідувати дитячий спортивний табір в м. Пінськ (Білорусь) влітку раз на рік, вартість перебування у якому складає в еквіваленті 280 доларів США та проїзд в еквіваленті 100 доларів США. ОСОБА_3 прагне брати участь у змаганнях, Кубках та Чемпіонатах, в м. Одесі та в м. Києві, участь у яких становить загальну вартість 3000,00 гривень, а також у змаганнях за кордоном 1 раз на рік, приблизна вартість в еквіваленті яких складає 550 євро, що на момент подачі позову складає 18 150 гривень. Для участі в змаганнях дитині необхідно придбати раз на рік костюми, в кількості 3 штуки, загальною вартістю 1000 гривень, а також помпони вартістю 500 грн. Для регулярних тренувань з черлідінгу дитині необхідна форма: клубний батник- 450 грн.; клубна форма зимова (лосіни та футболка) - 550 грн.; клубна форма літня (шорти і топ) - 450грн.; купальник - 330 грн.; напівпальці (2 рази в рік) - 250 грн.; білі кросівки вартістю від 1500 грн.

Згідно довідки ФОП Рибак від 09.09.2021 року, ОСОБА_3 не відвідує заняття в ГО «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд».

Згідно листа Протоколу №1000/2016/08-С1 засідання державної кваліфікаційної комісії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 03 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 підтвердив звання Штурман далекого плавання.

Згідно Висновку Державної кваліфікаційної комісії, підтверджено ОСОБА_2 звання/кваліфікацію - Штурман далекого плавання. На підставі цього протоколу та інших необхідних документів його власник має право протягом 12 місяців з дати проведення засідання отримати в капітана морського торговельного порту Диплом. Термін дії підтвердження до 03 жовтня 2021 року.

Матеріали справи містять копію посвідчення моряка ОСОБА_2 , яке містить відмітки із назвами суден, посади, дати і місця найняття та звільнення з посади. Остання відмітка про звільнення - 12.06.2016.

ОСОБА_2 має:

- диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_4 про закінчення у 2007 році Одеського морехідного училища імені О.І. Маринеска, за спеціальністю «Судноводіння»;

- диплом НОМЕР_22 від 27.02.2008 року, що дає право працювати на посаді - Загальний оператор ГМЗЛБ;

- підтвердження, що засвідчує видачу диплома НОМЕР_21 від 02.03.2012;

- свідоцтво фахівця № НОМЕР_5 : початкова підготовка та інструктаж з питань безпеки для всіх моряків, дата видачі: 22.06.2016, дійсно до 22.07.2021;

- свідоцтво фахівця № НОМЕР_6 , успішно пройшов підготовку за схваленим Морською Адміністрацією України курсом: Фахівець з рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та чергових шлюпок, що не є швидкісними черговими шлюпками, дата видачі: 06.07.2016, дійсно до 06.07.2021;

- свідоцтво фахівця № НОМЕР_7 , успішно пройшов підготовку за схваленим Морською Адміністрацією України курсом: боротьба з пожежею за розширеною програмою, дата видачі: 18.07.2016, дійсно до 18.07.2021;

- свідоцтво фахівця № НОМЕР_8 , успішно пройшов підготовку за схваленим Морською Адміністрацією України курсом: надання першої медичної допомоги, дата видачі: 14.07.2016, дійсно до 14.07.2021;

- свідоцтво фахівця НОМЕР_23, успішно пройшов підготовку за схваленим Морською Адміністрацією України курсом: медичний догляд за бортом судна, дата видачі: 19.07.2016, дійсний до 19.07.2021;

- свідоцтво фахівця НОМЕР_24, успішно закінчив схвалений Морською Адміністрацією України курс: судноводіння з використанням радіолокатора, радіолокаційна прокладка та використання ЗАРП, робота в колективі та містку, пошук та порятунок, дата видачі: 01.07.2016, дійсно до 01.07.2021;

- свідоцтво фахівця № НОМЕР_25, успішно закінчив схвалений Морською Адміністрацією України курс: управління складом навігаційної вахти на містку, дата видачі: 22.06.2016, дійсно до 22.06.2021;

- свідоцтво фахівця № НОМЕР_9 , успішно закінчив схвалений Морською Адміністрацією України курс: підготовка та інструктаж з питань охорони для всіх моряків, дата видачі: 24.06.2016, дійсно до 24.06.2021;

- послужна книжка моряка НОМЕР_26, дата видачі: 16.10.2009;

- диплом бакалавра НОМЕР_10 про закінчення у 2013 році Одеської національної морської академії за напрямом підготовки «Морський та річковий транспорт»;

- диплом НОМЕР_27 від 23.08.2013 про присвоєння звання - Штурман далекого плавання. Власник цього диплома може працювати на посаді: старший помічник суден, валовою місткістю 500 і більше;

- підтвердження що засвідчує видачу диплома НОМЕР_27 від 23.08.2013 року;

Згідно виписного епікризу №28631, у 2015 році ОСОБА_2 було зроблено операцію. Герніоплатичка правого пахового каналу по Ліхтенштейну.

Згідно виписного епікризу №10925, у 2015 році ОСОБА_2 було поставлено діагноз - варикозна хвороба лівої та правої н/к.

Згідно до Довідки до Акта огляду МСЕК Серія 2-18 ОВ №006650, ОСОБА_6 має другу групу інвалідності.

Згідно свідоцтва про підвищення кваліфікації 12СС/011417 від 21.07.2016 року, ОСОБА_2 спішно склав випускні іспити, у зв'язку з продовженням строку дії диплома штурмана далекого плавання.

Згідно листа Державної служби морського та річкового транспорту України, на запит адвоката Іванової Г.С., за інформацією наданою Управлінням (службою) капітана Одеського морського порту, на ім'я ОСОБА_2 , капітаном Одеського морського порту видане посвідчення особи моряка НОМЕР_11 від 26.09.2014 року. Термін дії даного документа продовжено дипломно-паспортним відділом Одеського морського порту до 02.07.2024 року. Капітаном Іллічівського морського порту 27.10.2016 видано робочий диплом штурмана далекого плавання на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_12 за посадою старший помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше.

Згідно відповіді Директора Департаменту супроводження операцій Акціонерного Банку «Південний» від 29.01.2021 № 233-001-4000БТ-2021, в ПАТ Акціонерний Банк «Південний» на ім'я ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 29.01.2021 рік виявлено поточний рахунок у дол. США від 06.05.2010 року, закритий 29.05.2017 року.

Згідно відповіді Заступника начальника відділу відкриття рахунків та роботи з арештами ПАТ «МТБ БАНК» від 03.02.2021 №00/325-0/61.2.2-БТ-К, ОСОБА_2 закрив рахунки 15.04.2019 року та 29.04.2018 року. На теперішній час ОСОБА_2 не є клієнтом ПАТ «МТБ БАНК».

Згідно відповіді Заступника голови Правління ПАТ «БАНК ВОСТОК» від 05.02.2021 року вих №314-БТ, ОСОБА_2 не є клієнтом Пат «БАНК ВОСТОК» та рахунок вказаній особі не відкривався.

Згідно відповіді АТ «Перший Український міжнародний Банк» від 02.02.2021 №КНО-07.8.3/561 БТ, в Банку на ім'я ОСОБА_2 в період з 01.01.2016 року по 01.02.2021 року рахунки не відкривались.

Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.02.2021 року № 81-15-9/1175, всі існуючі рахунки, які були відкриті на ім'я ОСОБА_2 були закриті до 01.01.2016 року.

Згідно відповіді начальника відділення №555 АТ «Укрсиббанк» від 08.02.2021 № 58-2-14/27-50, клієнту ОСОБА_2 рух коштів з 01.01.2016 року не проводився. 15.08.2013 року було закрито всі рахунки.

Згідно відповіді АТ «Альфа-Банк» від 04.02.2021 року, ОСОБА_2 являється клієнтом Банку, відкритими є наступні рахунки:

-НОМЕР_13 , рух коштів по рахунку за період 01.01.2016 року по 03.02.2021 року відсутній;

-НОМЕР_14 (валюта долар США) суду надано виписку по рахунку з 24.10.2018 року по 03.02.2021 року;

-НОМЕР_14 (валюта Українська гривня) суду надано виписку по рахунку з 24.10.2018 року по 03.02.2021 року;

Також АТ «Альфа-Банк» надано суду виписки за закритими рахунками.

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 02.02.2021 року № 1573-А-БТ, станом на 02.02.2021 року банківські рахунки, відкриті або закриті на ім'я ОСОБА_2 - відсутні.

Згідно відповіді Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 18.02.2021 року за № 116-13/1804/1910-БТ, за ім'я ОСОБА_2 були відкриті депозитні та поточні рахунки:

1.Депозитні:

-НОМЕР_15 - вклад № 41716615 від 23.01.2015;

-НОМЕР_16 - вклад №59021015 від 29.12.2015;

-НОМЕР_17 - вклад № 19391211316 від 10.11.2018 року;

2.Поточні:

-НОМЕР_18 - рух коштів за запитуваний період відсутній;

-НОМЕР_19 - суду надано рух коштів.

Згідно відповіді АТ «Укрексімбанк» від 04.02.2021 року за № 00022801/4309-21, ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 03.02.2021 рахунки в АТ «Укрексімбанк» не відкривав.

Згідно відповіді АТ «Перший інвестиційний банк» від 04.02.2021 року, в Банку відсутній клієнт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ПАТ КБ «Приватбанк» надав суду виписку за рахунком по депозиту, на якому відсутні грошові кошти, та виписки за картками за період з 07.11.2017 року по 02.02.2021 року.

Згідно відповідей Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.04.2021 року та від 19.10.2021 року, ОСОБА_2 перетинав державний кордон України:

-01.01.2017 року - виїзд - Київ - Тель Авів;

-29.06.2017 року - в'їзд - Стамбул - Одеса;

-06.12.2017 року - виїзд - Київ - Амстердам;

-18.10.2018 року - в'їзд - Стамбул - Одеса;

-18.01.2019 року - виїзд - транспортним засобом через пункт пропуску Кучурган;

-19.01.2019 року - в'їзд - транспортним засобом через пункт пропуску Россошани;

-25.07.2019 року - виїзд - Київ - Франкфурт;

-21.02.2020 року - в'їзд - Стамбул - Одеса;

-25.10.2020 року - виїзд - Київ - Амстердам;

-08.03.2021 року - в'їзд - Стамбул - Одеса;

-09.10.2021 року - виїзд - Одеса - Стамбул;

Згідно довідки Суворовського районного центру Державного центру зайнятості, ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Суворовському РЦЗ з 12 травня 2021 року.

Згідно Талону - повідомлення єдиного обліку №23678 від 12.07.2021 року - 08.07.2021 року до Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області за №23678 надійшла заява ОСОБА_2 про те, що він за власною недбалістю втратив паспорт моряка, послужну книжку на своє ім'я. Злочину відносно нього не скоєно, претензій ні до кого він не має.

Згідно відповіді Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 13.10.2021 року №6887/03/15-21, за інформацією, наданою Управлінням (служби) капітана Одеського морського порту, на ім'я ОСОБА_2 капітаном Одеського морського порту 26.09.2014 року видано посвідчення особи моряка НОМЕР_11 , строком дії до 26.09.2019, подовжено до 02.07.2024, звернень громадянина України ОСОБА_2 стосовно видачі нового посвідчення особи моряка у зв'язку з втратою старого, не надходило.

Згідно відповіді ТОВ «УНІПРАЙМ» від 25.11.2021 року за №99, на адвокатський запит адвоката Іванової Г.С. щодо надання копій самих трудових контрактів:

-згідно п. 4.1 статті 4 зовнішньоекономічного контракту, укладеного Товариством з роботодавцем компанією PRIME TANKER MANAGEMENT INC, трудові контракти між принципалом та моряками укладаються безпосередньо між Принципалом та Моряком .

Згідно договору про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном від 19.06.2019 року №209, ОСОБА_2 доручив, а ТОВ «Уніпрайм» взяло на себе зобов'язання, в межах зовнішньоекономічних контрактів про надання посередницьких послуг в сфері працевлаштування, укладених з іноземними роботодавцями, надати клієнту у 2019 році комплекс посередницьких послуг по його працевлаштуванню до одного з екіпажів морського судна, на посаді, яка відповідає кваліфікації та попередньому досвіду роботи клієнта.

Згідно договору про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном від 02.09.2020 року №2806, ОСОБА_2 доручив, а ТОВ «Уніпрайм» взяло на себе зобов'язання, в межах зовнішньоекономічних контрактів про надання посередницьких послуг в сфері працевлаштування, укладених з іноземними роботодавцями, надати клієнту у 2020 році комплекс посередницьких послуг по його працевлаштуванню до одного з екіпажів морського судна, на посаді, яка відповідає кваліфікації та попередньому досвіду роботи клієнта.

Згідно договору про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном від 17.08.2021 року №859, ОСОБА_2 доручив, а ТОВ «Уніпрайм» взяло на себе зобов'язання, в межах зовнішньоекономічних контрактів про надання посередницьких послуг в сфері працевлаштування, укладених з іноземними роботодавцями, надати клієнту у 2021 році комплекс посередницьких послуг по його працевлаштуванню до одного з екіпажів морського судна, на посаді, яка відповідає кваліфікації та попередньому досвіду роботи клієнта.

Згідно роздруківки з сайту ТОВ «Уніпрайм», розділ вакансії, станом на 03.12.2021 року, середня заробітна плата 2 помічника капітана складає в середньому 5000 доларів США на місяць.

Згідно наданих суду представником відповідача квитанцій про сплату аліментів, з 01.12.2020 року по 02.02.2022 року здійснюється оплата аліментів за ВП 60229560, в сумі 2 500 гривень, щомісяця. При цьому суд зауважує, що платником за квитанціями є ОСОБА_6 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , до твердої грошової суми у розмірі 20 000 грн. щомісячно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, суд виходить із того що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме:

- зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При цьому, суд вважає що формулювання позивачем позовних вимог саме як збільшення розміру аліментів шляхом стягнення у твердій грошовій сумі, без формулювання окремої вимоги про зміну способу присудження аліментів, не може бути підставою для відмови у позові. Фактично зазначаючи про збільшення розміру аліментів на тверду грошову суму, позивач ставить питання про зміну способу присудження аліментів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З даних обставин, суд виходить із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд приймає до уваги те, що відмова в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак -порушенням статті 6 Конвенції та статей 55, 124 Конституції України, оскільки позивач визначає предмет та підстави позову, а обов'язком суду є установлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог з визначенням правовідносин сторін, випливають зі встановлених обставин та правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Представник відповідача - адвокат Тищенко С.Ю., обґрунтовуючи незгоду із вимогами про збільшення розміру аліментів, зазначав про те що не змінився матеріальний стан відповідача з моменту видачі Суворовським районним судом м. Одеси наказу від 12.08.2019 року по справі № 523/11664/19, позивач не довела належними та допустимими доказами зміну матеріального стану відповідача, тому відсутні правові підстави для збільшення розміру аліментів та для зміни способу їх присудження. Також, зазначав про те що відповідач не працює, перебуває на обліку як безробітний, має на утриманні мати, інваліда другої групи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 у 2019 році, у 2020 році та у 2021 році укладав договори про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном з ТОВ «Уніпрайм», а саме щодо його працевлаштування до одного з екіпажів морського судна, на посаді, яка відповідає кваліфікації та попередньому досвіду роботи клієнта. Це підтверджується копіями договорів про надання посередницьких послуг від 19.06.2019 року за №209, від 02.09.2020 року №2806, від 17.08.2021 року №859.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 систематично перетинав державний кордон України, зокрема:

-25.07.2019 року - виїзд - Київ - Франкфурт;

-21.02.2020 року - в'їзд - Стамбул - Одеса.

Тобто, перебував за межами України - 7 місяців;

-25.10.2020 року - виїзд - Київ - Амстердам;

-08.03.2021 року - в'їзд - Стамбул - Одеса;

Тобто, перебував за межами України - майже 5 місяців;

-09.10.2021 року - виїзд - Одеса - Стамбул;

За інформацією представника відповідача - адвоката Тищенко С.Ю., місцезнаходження ОСОБА_2 , станом на 21.09.2022 року - дата слухання справи за допомогою технічних засобів, йому невідоме, зв'язок із клієнтом відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані:

- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;

- з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

- подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

- надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

Суд зазначає, що відповідача ОСОБА_2 та його представник ухилилися від сприяння всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, зокрема:

1)суд витребував у відповідача ОСОБА_2 копію посвідчення особи моряка (належним чином засвідчену) та копію послужної книжки моряка (належним чином засвідчену). Разом із тим, майже одразу після витребування судом наведених доказів, відповідач ОСОБА_2 з'ясував про втрату наведених документів, з приводу чого звернувся до Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області за №23678.

Суд враховує, що відповідно до п. 25 Порядку оформлення, видачі, обміну, вилучення, повернення державі та знищення посвідчення особи моряка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 441 , про втрату або викрадення посвідчення на території України особа зобов'язана негайно повідомити капітану судна, на якому вона працює, та/або керівнику підприємства, установи, організації, з яким вона уклала трудовий договір, а також капітану морського порту, який видав посвідчення, а у разі викрадення також органу Національної поліції.

У той же час, згідно відповіді Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 13.10.2021 року №6887/03/15-21, за інформацією наданою Управлінням (служби) капітана Одеського морського порту, на ім'я ОСОБА_2 , капітаном Одеського морського порту 26.09.2014 року видано посвідчення особи моряка НОМЕР_11 , строком дії до 26.09.2019, подовжено до 02.07.2024, звернень громадянина України ОСОБА_2 стосовно видачі нового посвідчення особи моряка у зв'язку з втратою старого, не надходило.

За викладених обставин, суд критично ставиться до причин не надання суду копії посвідчення особи моряка та копії послужної книжки моряка, вважає що відповідач ухилився від надання суду наведених доказів та від виконання ухвали суду про витребування доказів.

2)суд ставив на розгляд клопотання представника позивача про допит відповідача ОСОБА_2 в якості свідка, однак до судового засідання останній так і не з'явився. Як зазначив представник відповідача, його довіритель не знаходився в м. Одеса, однак доказів цьому не надав;

3)на питання головуючого по справі щодо причин тривалого перебування відповідача за кордоном, якщо він не працює моряком, представник відповідача - адвокат Тищенко С.Ю. зазначив про наявність у відповідача ОСОБА_2 за кордоном особистих відносин з жінкою. Разом із тим, суд критично ставиться до наведених доводів представника відповідача, враховуючи наявність в матеріалах справи договорів про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном, тривалий та систематичний період перебування відповідача за межами України.

4)суд викликав для допиту в якості свідка до судового засідання ОСОБА_6 , мати відповідача, однак остання так і не з'явилась до судового засідання, рекомендовані повідомлення повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній за даною адресою».

Суд зазначає, що представник відповідача не зобов'язаний був, згідно вимог ЦПК України, повідомляти ОСОБА_6 про виклик її до суду, однак враховуючи що саме ОСОБА_6 зазначена платником аліментів в платіжних дорученнях про сплату аліментів на користь позивача на утримання дитини, а відповідач ОСОБА_2 утримує свою матір ОСОБА_6 , суд ставить під сумнів її необізнаність про виклик до суду для допиту в якості свідка.

В свою чергу, на думку суду перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітного в Суворовському РЦЗ з 12 травня 2021 року, не унеможливлює його роботу моряком за міжнародними контрактами, за межами України. Так само, відсутність руху коштів за банківськими рахунками ОСОБА_2 , не свідчить про неотримання ним доходу за роботу за міжнародними контрактами.

Суд виходить із того, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові від Великої Палати від 14 грудня2021 року по справі № 147/66/17, які суд в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року, справа № 318/89/18 (провадження № 61-128св19, постанова від 08.07.2020 року у справі №214/5314/17).

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Системний аналіз матеріалів справи, ходу судового засідання, періодичності надання суду доказів представником відповідача, не надання відповідачем ОСОБА_2 своєї згоди на допит в якості свідка, не явка до судового засідання його мати ОСОБА_6 , яку суд викликав для допиту в якості свідка, суперечливість між наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями представника відповідача, його необізнаність в питаннях того, де перебуває відповідач, дають суду підстави для висновку про ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання суду повної і достовірної інформації за предметом позову та своїм матеріальним станом.

Тому, суд приймає до уваги доводи представника позивача про те, що обираючи спосіб стягнення аліментів в порядку наказного провадження, та звертаючись до суду у 2019 році із заявою про видачу судового наказу про стягнення частки з усіх видів заробітку відповідача, позивач керувалась інформацією наданою їй відповідачем про те, що він більше не працює моряком за контрактами. У тому же 2019 році шлюб між сторонами було розірвано. В свою чергу, розгляд судом заяви про стягнення аліментів, в порядку наказного провадження, визначає скорочений розгляду справи судом, без врахування та оцінки судом матеріального стану відповідача.

За викладених обставин, суд вважає що існують всі правові для зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження та збільшення розміру аліментів.

Враховуючи те, що відповідач ухилився він надання суду повної та достовірної інформації щодо розміру своєї заробітної плати, а індивідуальний трудовий контракт між клієнтом на іноземним роботодавцем підписується на борту судна, що унеможливило з'ясування розміру заробітної плати відповідача у судовому порядку, суд приймає в якості доказу по справі роздруківку з сайту ТОВ «Уніпрайм», розділ вакансії, станом на 03.12.2021 року, згідно якої середня заробітна плата 2 помічника капітана складає в середньому 5000 доларів США на місяць.

Згідно ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що матеріальний становище ОСОБА_2 , систематичне укладення ним договорів про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном, перетин кордону та тривале перебування за межами України, його стан здоров'я, наявність на утриманні ОСОБА_6 , відсутність на утриманні будь яких інших дітей, дають підстави вважати достатніми саме 10 000 гривень, як розмір суми аліментів на утримання ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17), постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), постанові від 31 січня 2020 року по справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №320/383/19 (провадження №61-18284св19) та постанові від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц (провадження №61-9737св18).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Тобто, якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.

Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.

Позивач просить стягнути додаткові витрати на утримання ОСОБА_9 в сумі 5 600 грн. на місяць, включаючи в цю суму наступні витрати:

1)на лікування міопії слабкого ступеня - курс апаратного лікування 1500 грн. на рік; медичні препарати, призначені лікарем: цикломед 1 % вартість якого на рік складає 2608,00 грн., Ірифрин 2,5 % вартість якого на рік складає 1692,00 грн.;

2)на лікування дисплазії сполучної тканини, гіпермобільності суглоб кінцівок, плоско - вальгусної деформації стоп: ЛФК - курс по 10 занять, два рази на рік, вартість якого складає 275,00 грн/заняття, 5500,00 грн. на рік; масаж - курс 10 процедур два рази на рік 255,00 грн/процедура, 5100,00 грн. на рік; ортопедичні устілки (супінатори) - в середньому вартість однієї пари супінаторів становить 800,00 грн. Так як на рік потрібно не менше 4 пар, вартість на рік становить 3200,00 гривень.

Загальна сума додаткових витрат на лікування дитини, за позицією позивача, становить 19 600,00 гривень на рік, тобто 1600,00 гривень на місяць.

Матеріали справи містять лист Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №2» Одеської міської ради від 20.07.2020 року за №523, згідно якого дівчинка ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікарів в медичному закладі з народження. 12.03.2020 року оглянута приватним лікарем-офтальмологом мережі оптик «Люксоптика», діагноз: Міопія слабкого ступеня. Рекомендовано: дотримання здорового режиму, цикломед 1% по 1 краплі 1 р.д. на ніч перед сном (3 тижні), курс апаратного лікування №10 процедур, повторний огляд після лікування. Вдруге оглянута приватним лікарем - офтальмологом мережі оптик «Люксоптика» 10.06.2020 року, діагноз: Міопія слабкого ступеня. Рекомендовано: дотримання здорового режиму, ірифрин 2,5% по 1 краплі 1 р/д на ніч перед сном (1 місяць), плановий огляд через 2 місяці. Пройшла курс апаратного лікування №10.

Тобто, із наведеного листа Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №2» Одеської міської ради від 20.07.2020 року за №523 вбачається, що дитина ОСОБА_3 була двічі оглянута лікарем з приводу діагноза - міопія слабкого ступеня. Лікарем рекомендовані їй ліки цикломед 1% по 1 краплі 1 р.д. на ніч перед сном (3 тижні), ірифрин 2,5% по 1 краплі 1 р/д на ніч перед сном (1 місяць) та курс апаратного лікування №10 процедур.

Суд зазначає, що лікарем рекомендовано вживання вищенаведених ліків разово, тому суд не погоджується із розрахунком позивача щодо необхідності їх вживання протягом року. Враховуючи разовий характер необхідності їх вживання, суд зазначає що позивач не надала суду належних та допустимих доказів фактичного понесення витрат на купівлю наведених ліків. Так само, в матеріалах справи відсутні докази понесення витрат, та взагалі вартості курсу апаратного лікування №10 процедур. Надана суду роздруківка (а.с. 78) не є належним та допустимим доказом вартості рекомендованого лікарем курсу. Також, відсутні докази фактичного понесення витрат на курс апаратного лікування №10 процедур.

Також суд зауважує на тому, що згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №2» Одеської міської ради від 20.07.2020 року за №523, ОСОБА_3 15.07.2020 року оглянута лікарем - хірургом, діагноз: дисплазія сполучної тканини. Гіпермобільність суглобів кінцівок. Плоско-вальгуснадеформація стоп. Рекомендовано: ЛФК, масаж, сольові ванночки, супінатори.

Разом із тим, суд не погоджується із розрахунком позивача, за яким стороною фактично самостійно визначена необхідність: курсу ЛФК по 10 занять, два рази на рік; масаж - курс 10 процедур, два рази на рік, оскільки не доведена їх необхідність з такою періодичністю. Так само, не позивачем не доведено, що на рік дитині потрібно не менше 4 пар супінаторів. Суд зазначає, що наведені витрати на лікування, на думку суду, також відносяться до одноразових витрат, однак докази їх фактичного понесення в матеріалах справи відсутні. Надані суду роздруківки з сайтів щодо вартості індивідуальних занять ЛФК, масажа ног, супінаторів не є належними та допустимими доказами по справі.

3)на розвиток таланту дитини, а саме здібностей з черлідингу, в клубі черлідингу ФОП ОСОБА_4 , щомісячна вартість відвідування тренувань складає 700,00 (сімсот) гривень. Майбутнє відвідування дитячих спортивних таборів в м. Пінськ (Білорусь), майбутня участь у спортивних змаганнях, які проходять у м. Одесі та у м. Києві, за кордоном - 21150 грн./рік + 380 доларів США, що на момент подачі позову складає 10640 грн./рік, вартість спортивної форми та костюмів - 8100 грн/рік.

Разом заплановані витрати на розвиток таланту дитини, за позицією позивача, складають 48 300,00 гривень на рік, тобто 4 000,00 гривень на місяць.

Матеріали справи містять лист Громадської організації «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд», наданого на адвокатський запит адвоката Іванової Г.І. від 04.06.2020 року, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заняття в клубі черлідингу ФОП ОСОБА_4 , яка як тренер є членом ГО «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд» Зайняття ведуться 3 рази на тиждень. Щомісячна вартість відвідування тренувань складає 700 грн. Додатково дитині рекомендовано відвідувати дитячий спортивний табір в м. Пінськ (Білорусь) влітку раз на рік, вартість перебування у якому складає в еквіваленті 280 доларів США та проїзд в еквіваленті 100 доларів США. ОСОБА_3 прагне брати участь у змаганнях, Кубках та Чемпіонатах, в м. Одесі та в м. Києві, участь у яких становить загальну вартість 3000,00 гривень, а також у змаганнях за кордоном 1 раз на рік, приблизна вартість в еквіваленті яких складає 550 євро, що на момент подачі позову складає 18 150 гривень. Для участі в змаганнях дитині необхідно придбати раз на рік костюми, в кількості 3 штуки, загальною вартістю 1000 гривень, а також помпони вартістю 500 грн. Для регулярних тренувань з черлідінгу дитині необхідна форма: клубний батник- 450 грн.; клубна форма зимова (лосіни та футболка) - 550 грн.; клубна форма літня (шорти і топ) - 450грн.; купальник - 330 грн.; напівпальці (2 рази в рік) - 250 грн.; білі кросівки вартістю від 1500 грн.

Суд зазначає, що відвідування дитиною занять з черлідингу не обумовлено рекомендаціями педагогів чи лікарів, що дитина потребує цих занять, також суд не вважає заняття черлідингом розвитком особливих здібностей дитини, відвідування таких занять є добровільним волевиявленням матері, і тому не є у розумінні ст. 185 СК України витратами, які викликані особливими обставинами.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у позові в частині стягнення додаткових витрат на дитину.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванова Г.С., при подачі позову до суду, виконала ч.1 ст. 134 ЦПК України, визначивши попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у ромірі 30 000 грн.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, її представник - адвокат Іванова Г.С. надала суду: 1) договір № 20/05/2020 від 20.05.2020 року про надання правової допомоги. Згідно п. 3.1 наведеного договору, за надання правової допомоги у цивільних правовідносинах (збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину) клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 30 000 гривень; 2) прибутковий касовий ордер №20/05/2020 від 20.05.2020 року про прийняття адвокатом Івановою Г.С. від ОСОБА_1 суми в розмірі 30 000 грн., на підставі договору №20/05/2020 про надання правничої допомоги.

Суд виходить із того, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - в разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Представник позивача - адвокат Іванова Г.С. не надала детального опису робіт (наданих послуг), однак суд зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові ВП Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21, які суд в силу ч.6 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У зв'язку із тим, що позивач ОСОБА_1 вимушено уклала договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту прав малолітньої доньки, зважаючи на предмет позовних вимог, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, часткове задоволення позову, заяву адвоката Тищенко С.Ю. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу внаслідок їх неспівмірності, суд дійшов висновків про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 12 000 грн.

При цьому, суд враховує, що справа перебувала у провадженні суду з 23.10.2020 року, адвокат Іванова Г.С. приймала особисту участь у судових засіданнях, що підтверджується протоколами судових засідань, подавала заяви та клопотання, самостійно витребувала докази що мають значення для справи, через адвокатські запити. При цьому, тривалий період розгляду справи обумовлений зміною складу суду протягом строку розгляду справи, витребуванням доказів, а також введенням в країні військового стану, з приводу чого суд неодноразово відкладав розгляд справи, за заявою сторони.

Також, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Змінити спосіб присудження аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно судового наказу судді Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року по справі №523/11664/19, та збільшити їх розмір.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 гривень.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_20 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 13.02.2023 року.

Суддя: К.О. Далеко

Попередній документ

108930714

Наступний документ

108930716

Інформація про рішення:

№ рішення:	108930715
№ справи:	523/16183/20
Дата рішення:	10.02.2023
Дата публікації:	14.02.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Пересипський районний суд міста Одеси
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(21.05.2024)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	21.05.2024
Предмет позову:	про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину

Розклад засідань:

Минулі засідання (29)

02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
02.12.2025 17:34	Суворовський районний суд м.Одеси
10.03.2021 14:00	Суворовський районний суд м.Одеси
07.04.2021 14:00	Суворовський районний суд м.Одеси
12.05.2021 15:30	Суворовський районний суд м.Одеси
23.06.2021 11:00	Суворовський районний суд м.Одеси
21.07.2021 14:30	Суворовський районний суд м.Одеси
22.09.2021 15:00	Суворовський районний суд м.Одеси
04.11.2021 12:00	Суворовський районний суд м.Одеси
09.12.2021 14:45	Суворовський районний суд м.Одеси
28.01.2022 11:00	Суворовський районний суд м.Одеси
21.03.2022 10:30	Суворовський районний суд м.Одеси
14.07.2022 14:30	Суворовський районний суд м.Одеси
21.09.2022 14:00	Суворовський районний суд м.Одеси
26.10.2022 14:30	Суворовський районний суд м.Одеси
27.12.2022 10:00	Суворовський районний суд м.Одеси
12.01.2023 12:30	Суворовський районний суд м.Одеси
10.02.2023 10:30	Суворовський районний суд м.Одеси
10.05.2023 12:00	Одеський апеляційний суд
07.06.2023 11:45	Одеський апеляційний суд
31.10.2023 14:30	Одеський апеляційний суд
13.02.2024 15:30	Одеський апеляційний суд