13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 316/1601/20
провадження № 51-4147ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 15 червня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, які постановлені в кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080160000311, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2019 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців (21 грудня 2019 року звільненого по відбуттю строку покарання),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дніпровка, Кам'янсько-Дніпровський район Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 липня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, на підставі ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років (звільненого 03 січня 2020 року по відбуттю строку покарання),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Суть питання
За вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 15 червня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Крім того, цим же вироком засуджено ОСОБА_5 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, законність і обґрунтованість судових рішень стосовно якого, у цій касаційній скарзі, не оскаржуються.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2022 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 без змін.
Не погоджуючись із указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргоюв якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати рішення попередніх інстанцій стосовно нього і закрити кримінальне провадження, у зв'язку з не доведенням його причетності до вчинення злочину та відсутності належних та допустимих доказів у справі, а також просив пом'якшити йому покарання і відправити справу на повторний розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу засудженого було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також засудженому було роз'яснено, що в разі, якщо він не усуне недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, скарга буде повернута.
На виконання ухвали Верховного Суду засуджений повторно звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про призначення йому захисника.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Кримінальним процесуальним кодексом визначено, що касаційна скарга має відповідати вимогам, зазначеним в ст. 427 КПК України, і в разі недодержання суб'єктом звернення цих вимог, суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 429 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки та встановлює строк, необхідний для їх усунення.
Залишаючи касаційну скаргу засудженого без руху, Верховний Суд в ухвалі від 26 грудня 2022 року встановив, що скарга подана без додержання пунктів 3, 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України, згідно з якими в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Засудженому було роз'яснено, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, а відповідно до ч. 5 вказаної статті до касаційної скарги додаються копії цих судових рішень.
Також Верховний Суд звертав увагу засудженого на те, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Крім того, однією з підстав залишення касаційної скарги засудженого без руху, була невідповідність викладених у скарзі вимог до суду касаційної інстанції положенням ст. 436 КПК України.
Однак, усупереч наведеним вказівкам, при повторному зверненні до Верховного Суду засуджений подав клопотання, в якому ставить питання лише про призначення йому захисника, при цьому, зазначивши, що це його відповідь на ухвалу Верховного Суду від 26 грудня 2022 року.
Верховний Суд повторно зауважує, що відсутність у касаційній скарзі обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.
З огляду на викладене, оскільки засуджений не усунув недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, Верховний Суд, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, вважає за необхідне повернути його касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу засудженого на те, що вирішення Судом питання, яке він ставить у своєму клопотанні щодо призначення йому захисника, на цій стадії розгляду його касаційної скарги не передбачене законом.
Однак, Верховний Суд вважає за необхідне, згідно з приписом ст. 20 КПК України, роз'яснити засудженому його право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст. 13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (п.п. 2 п. 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК України вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу засудженого на те, що повернення його касаційної скарги не перешкоджає його повторному зверненню з новою касаційною скаргою до Суду в межах визначеного процесуального строку на касаційне оскарження, з урахуванням положень ст. 117 КПК України, які містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3