Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/791/22
Провадження № 3/382/5/23
07 лютого 2023 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., за участю захисника адвоката Вак О. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Яготинського районного суду Київської області від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 181437 від 03.08.2022 року, ОСОБА_1 03 серпня 2022 року о 00 год. 18 хв. в м. Яготин по вул. Ветеранів керував автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився.
ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. За його відсутності захисник Вак О. В. проти розгляду справи не заперечила. Захисник в судовому засіданні просила провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріалами справи не доведений факт керування особою автомобілем. Зазначила, що ОСОБА_1 вину не визнає, оскільки транспортним засобом не керував, а лише перебував у ньому в якості пасажира. Крім цього, зазначила що працівники поліції взагалі не зупиняли транспортний засіб, вони прибули на виклик військових, які у свою чергу, автомобіль фактично не зупиняли. Факт зупинки транспортного засобу на командно-опорному пункту, як зазначено у поясненнях військовослужбовців, спростовується наданими працівниками поліції доказами, а саме рапортом із зазначенням геолокації виклику, згідно якого виклик здійснений по вул. Ветеранів, 5, що є двором житлового багатоквартирного будинку та значно віддалено від командно-опорного пункту. Так, військовослужбовці побачили автомобіль, який, у порушення комендантської години, рухався у дворах мікрорайону «Птахофабрика», і підійшли вже після того, як авто зупинилося. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 , у салоні авто був позивач - ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 . На вимогу військових ОСОБА_2 надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В той же час, військовослужбовці після запиту у ОСОБА_2 , чий саме автомобіль, стали вимагати від ОСОБА_1 посвідчення водія, оскільки вирішили, що, з огляду на те, що останній власник та від нього був запах алкоголю, саме він був водієм транспортного засобу, а потім викликали поліцію. ОСОБА_1 не керував транспортним засобом фольксваген пассат, про що неодноразово заявляв як військовим, так і працівникам поліції, а лише перебував у ньому. ОСОБА_2 наголошував, що саме він був за кермом, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом заперечував, та прохав провести його на огляд на стан алкогольного сп'яніння . При цьому, на надані пояснення ОСОБА_2 працівники поліції не реагували та, з огляду на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, склали щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Також звернула увагу, що про факт керування саме ОСОБА_2 транспортним засобом було вказано ОСОБА_1 і у поясненнях в протоколі. Відтак, з огляду на дані обставини, вважає, що відомості щодо керування ОСОБА_1 автомобілем у протоколі про адміністративне правопорушення викладені на припущеннях, оскільки матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений в м. Яготин по вул. Ветеранів.
Допитані за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зазначили, що дійсно 03.08.2022 року саме ОСОБА_2 в м. Яготин по вул. Ветеранів керував автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . Наголосили, що ОСОБА_1 зазначеним автомобілем не керував, був лише пасажиром, що неодноразово було наголошено працівникам поліції.
Прокурор повідомлений про розгляд справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доводи захисника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, проводиться у відповідності до розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та вимог КУпАП.
Статтею 266 КУпАП також передбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаки сп'яніння поліцейськими мають виявлятися під час спілкування з водієм, виходячи з його поведінки.
Отже, передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3 розділу 1 Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння. Разом з тим, до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції та виявлення у ОСОБА_1 конкретних ознак алкогольного сп'яніння.
Суд враховує, що під керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі; експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Отже, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Суд погоджується з доводами захисника щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 03 серпня 2022 року автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 . Об'єктивної фіксації такого керування, зокрема, за допомогою камер спостереження, відео реєстраторів, портативних засобів зв'язку, тощо матеріали справи не містять. За цих обставин, суд критично оцінює й додані повністю однотипні письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (які є військовослужбовцями), рапорт від 03.08.2022 року, що долучені до протоколу про адміністративні правопорушення, оскільки ними не підтверджується вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке настає згідно ст. 130 КУпАП.
Клопотання про виклик інших свідків представник ОСОБА_1 не заявила; суд позбавлений можливості їх виклику за власною ініціативою.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б засвідчили обставини щодо події і складу правопорушення, в тому числі й факту керування автомобілем, а також вину ОСОБА_1 у інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 130, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором.
Апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Суддя М. М. Нарольський