08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/220/23
381/3811/22
13 лютого 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Гапонової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитним договором від 28.11.2014 року за період з 20.10.2015 року по 19.09.2022 року у сумі 12 350,01 грн., а також інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 65 952,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 листопада 2014 року відповідач отримала кредит у розмірі 60308,26 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов'язання за договором виконав належним чином, натомість відповідач порушила умови укладеного договору.
15.10.2015 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 . Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.06.2016 року стягнуто заборгованість станом на 14.04.2016 року у загальному розмірі 89 950,00 грн.
Банком було нараховано за період з 20.10.2015 року по 19.09.2022 року на основну суму заборгованості 59 508,28 грн. інфляційні втрати у розмірі 65 952,40 грн. та 3% річних - 12 350,01 грн.
Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 625 ЦПК України, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення коштів на загальну суму 78 302,41 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але в матеріалах справи міститься заява в якій представник просив провести розгляд справи за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.12.2022 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 28 листопада 2014 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 60308,26 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку"складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 14.04.2016 року виникла заборгованість у загальному розмірі 89 950,00 грн., яка складається з наступного:
59 508,28 грн. - заборгованість за кредитом;
8 319,73 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;
22 121,99 грн. заборгованість за пенею та комісією.
Вказані обставини встановлені заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.06.2016 року у справі №381/1901/16-ц, що набрало законної сили 31.10.2016 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2014 року в розмірі 89 950,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (а.с. 4-5).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі банком порушено питання стягнення 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2014 року за період з 20.10.2015 року по 19.09.2022 року.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 06.03.2019 року у справі № 757/44680/15-ц, тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:
(1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
(3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.06.2016 року у справі №381/1901/16-ц встановлено розмір заборгованості відповідача перед банком станом на 14.04.2016 року у загальному розмірі 89 950,00 грн., яка складається з наступного: 59 508,28 грн. - заборгованість за кредитом; 8 319,73 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 22 121,99 грн. заборгованість за пенею та комісією.
У даній справі позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат від основної суми заборгованості за кредитним договором від 28 листопада 2014 року станом на 14.04.2016 року у сумі 59 508,28 грн. (як встановлено вищевказаним рішенням) за період з 20.10.2015 року по 19.09.2022 року. Так, інфляційні втрати, за наданим банком розрахунком, складають 65 952,40 грн., а 3% річних - 12 350,01 грн. (а.с. 6-7).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України. Приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Тобто, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.
Таким чином, банк має право на стягнення з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у випадку невиконання або неналежного виконання рішення суду, що набрало законної сили. Строк, за який підлягають нарахуванню санкції, обчислюється з дня набранням рішення суду законної сили до повного фактичного виконання судового рішення.
Натомість, у позовній заяві представник банку лише вказав на невиконання ОСОБА_1 судового рішення від 06.06.2016 року, але доказів цьому не надав.
Так, матеріали справи не містять відомостей, чи видавався у справі №381/1901/16-ц виконавчий лист, чи було його пред'явлено на виконання в органах виконавчої служби, стягнуті суми у виконавчому провадженні з відповідача, а також стан виконавчого провадження на даний час.
У Автоматизованій системі виконавчого провадження за параметрами пошуку: боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні будь-які дані по виконавчому провадженню, у якому стягувачем виступало б АТ КБ «Приватбанк».
Вказаних доказів протягом розгляду справи банком надано не було, як і не заявлялось клопотань про витребування у разі наявності труднощів їх отримання.
За таких обставин, суд не може встановити, що відповідач не виконала або неналежним чином виконала судове рішення від 06.06.2016 року у справі №381/1901/16-ц.
Таким чином, враховуючи вказане, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню у зв'язку відсутністю даних щодо невиконання або неналежного виконання рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення основної суми заборгованості, передбаченої умовами договору.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 625, 638, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Осаулова
Повний текст рішення суду виготовлено 13.02.2023 року