Сквирський районний суд Київської області
Справа № 357/2186/19
Провадження № 2/376/27/2021
"15" квітня 2021 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Таранчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що вона з жовтня 2016 року знайома з відповідачем ОСОБА_2 . З відповідачем ОСОБА_2 вона проживала однією сім'єю до березня 2017 року.
Позивачка ОСОБА_1 за час спільного проживання з ОСОБА_2 завагітніла, відповідач зрадів коли дізнався про вагітність позивачки, але коли позивачка була на четвертому місяці вагітності відповідач припинив з нею стосунки та повернувся жити до матері в м. Умань.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3 та повідомила про це відповідача, відповідач в телефонній розмові повідомив позивачку, що записувати себе батьком дитини не бажає але буде допомагати матеріально.
16.08.2017 року у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Київській області позивачка зареєструвала народження дочки ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №1149.
В Свідоцтві про народження дитини, зроблений запис про батька дитини за вказівкою позивачки відповідно до вимог ст. 135 ч.1 СК України « ОСОБА_5 ».
Після народження дитини відповідач матеріальної допомоги не надавав.
Восени 2018 року позивачка ОСОБА_1 попросила відповідача в добровільному порядку написати заяву до Органу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання ним свого батьківства відносно дочки ОСОБА_3 , але він категорично відмовився та сказав, що не вважає ОСОБА_3 своєю дочкою.
Тому на підставі вищевикладеного позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом та просить суд:
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області.
Ім'я, по батькові, дату, місце народження, відомості про матір дитини залишити без змін.
Зобов'язати Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 , №1149 від 16.08.2017 року складений Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 16.08.2017 року та видати нове Свідоцтво про народження дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву якою позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу розглянути у її відсутність та не проводити фіксацію судового процесу технічними засобами (а.с.123).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив, в якому вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вказав, що ніколи не проживав з позивачкою однією сім'єю, що вважає позовні вимоги позивачки не обґрунтованими та безпідставними, зазначив, що він дійсно знайомий з позивачкою з літа 2016 року, як з цілителькою, коли приїздив до неї за допомогою, то залишався у неї до світанку, однак зазначає, що позивачка повідомляла йому про вагітність та розповідала про стосунки з іншим чоловіком (а.с.107-109). Також ОСОБА_2 надіслав до суду заяву, в які просив розглянути справу у його відсутність, позов не визнає з підстав викладених в відзиві (а.с.106).
Представник третьої особи Білоцерківського міськрайонного ВДРАЦС в судове засідання не з'явився, надіслав до суду лист, в якому просив розглянути справу у відсутність представника відділу згідно чинного законодавства (а.с.120).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 211, 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з жовтня 2016 року знайома з відповідачем ОСОБА_2 , що ніким зі сторін не заперечується та не спростовується.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_3 та повідомила про це відповідача, відповідач в телефонній розмові повідомив позивачку, що записувати себе батьком дитини не бажає але буде допомагати матеріально.
16.08.2017 року у Білоцерківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Київській області позивачка зареєструвала народження дочки ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №1149, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.4).
В Свідоцтві про народження дитини, зроблений запис про батька дитини за вказівкою позивачки відповідно до ст.. 135 ч.1 СК України « ОСОБА_5 ».
Позивачка ОСОБА_1 вказує, що після народження дитини відповідач матеріальної допомоги не надавав.
Восени 2018 року позивачка ОСОБА_1 попросила відповідача в добровільному порядку написати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання ним свого батьківства відносно дочки ОСОБА_3 , але він категорично відмовився та сказав, що не вважає ОСОБА_3 своєю дочкою.
Згідно статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
На виконання ухвали Сквирського районного суду Київської області від 06.02.2020 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи проведено судово-генетичну експертизу з встановлення біологічного батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Висновку експерта №103-61-2020 вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 складає величину не менш ніж 99,99%, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 практично доведено (а.с.88-91).
Відповідно до вимог статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Згідно з роз'ясненнями наданими у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства повинна містити в собі всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім'я по батькові матері й батька, число місяць і рік народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
За таких обставин та на підставі вимог ст. 128 СК України суд задовольняє вимогу позивачки щодо визнання відповідача батьком дитини.
Також, суд вважає, що підлягає задоволенню і вимога щодо зобов'язання державного органу внести певні зміни та видати нове свідоцтво про народження з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до підпункту двадцятого пункту першого розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з пункту 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом МЮ України від 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
Враховуючи те, що доказів знаходження на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, стану здоров'я тощо, надано не було, виходячи з принципу розумності та справедливості судового рішення, суд приходить до висновку, що розмір аліментів на одну неповнолітню дитину слід встановити в розмірі 1\4 частини заробітної плати (доходу) відповідача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оскільки позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини - 26.02.2019 року, стягнення слід проводити саме із цієї дати.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 764,40 грн., тому на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 764,40 грн. судового збору.
Також на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 764,40 грн. судового збору за позовну вимогу, щодо стягнення аліментів, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за дану позовну вимогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180,181,182,183,191 СК України, ст. ст. 2,4,12, 13, 76,81, 211,247, 258,259,263 - 265, 351,352,354, 430 ЦПК України, Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 27 Конвенції про права дитини суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області.
Ім'я, по батькові, дату, місце народження, відомості про матір дитини залишити без змін.
Зобов'язати Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 , №1149 від 16.08.2017 року складений Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 16.08.2017 року та видати нове Свідоцтво про народження дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Стягнення аліментів проводити в особі матері, ОСОБА_1 , починаючи з 26.02.2019 року і продовжувати до повноліття дитини.
Рішення в частині місячного стягнення аліментів підлягає до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 764,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 764,40 грн.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: О.М. Коваленко