Справа № 362/5664/21
Провадження № 2/362/343/23
30 січня 2023 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Берковської Д.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася досуду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, щоперебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 з 01.09.2011 року вони придбали земельну ділянку площею 0,06 га у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району та будинок (коробку).
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне ОСОБА_5 майно, спадкоємцями якого є вона та донька її покійного чоловіка ОСОБА_3 .
Рішенням апеляційного суду Київської області від 17.10.2017 р., яким скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2017 р., позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на майнозадоволено. За ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 322114815101:01:009:0023 у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району, після смерті її батька ОСОБА_5 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2020 року в справі № 362/5048/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 будівельні матеріали і обладнання, що використані при будівництві житлового будинку на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 322114815101:01:009:0023 у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на частину зазначених будівельних матеріалів та обладнання після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Також зазначала, що земельну ділянку та коробку будинкупридбала саме вона, що підтверджується доданим договором купівлі-продажу земельної ділянки. Вона завжди проживала зі своєю родиною (донька, син, тітка) в зазначеному будинку, який разом облаштовували. Вона є пенсіонеркою та постійно проживає в даному будинку і в подальшому має намір у ньому проживати. Крім того, разом з нею проживає чоловік, матір похилого віку (1933 р. н.) та донька з онукою.
Частка ОСОБА_3 є незначною і складає частину земельної ділянки площею 0,06 га та частину будівельних матеріалів і обладнання, що використані при будівництві житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці. Дана частка не може бути виділена в натурі, оскільки до ділянки є лише один під?їзд, а також вся земельна ділянка оточена ярами і сусідніми ділянками, що унеможливлює спільне користування нею. Тому позивач вважає, що вона має достатньо правових підстав щоб відшкодувати частину ринкової вартості будинку та будівельних матеріалів, які є спільною сумісною власністю.
Земельну ділянку та недобудований будинок придбано у 2011 році за 20 000 дол. США. (1 дол. США - 7 9823 грн) = 159 646 грн, - 5 000 дол. США (39911,5 грн).
У 2021 році 20 000 дол. США = 533 400 грн (1 дол. США - 26,67 грн) - від цієї суми 5 000 дол. США (133350,00 грн).
Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 18-210518-077 - ринкова вартість 1/1 частки об?єкту складає 110 460,48 грн.
Зазначала, що вона неодноразово зверталась до відповідача з письмовими пропозиціями щодо компенсації частини земельної ділянки площею 0,06 га та частини будівельних матеріалів і обладнання, проте остання на пропозиції не погодилася, жодної відповіді на дані пропозиції не надала. Разом з цим, відповідач неодноразово незаконно зрізала замки на воротах та самовільно проникала на територію, вчиняла сварки, погрожувала в зв?язку з чим викликалась поліція, про що свідчать копії заяв до поліції.
Вказувала, що частка ОСОБА_3 складає лише частину в спільному майні, в той час як її частка складає частини в цьому майні, відтакприпинення незначної частки не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки остання не є членом її родини, тому спільне володіння і користування майном є неможливим. Крім того, земельна ділянка не може бути виділена в натурі, оскільки до ділянки є лише один під?їзд, а також вся земельна ділянка оточена ярами і сусідніми ділянками, що унеможливлює спільне користування ділянкою.
Посилаючись на викладені обставини, положення ст. 365 ЦК України, уточнивши свої позовні вимоги, позивач просила:
- припинити право власності ОСОБА_3 на земельної ділянки площею 0,06 га (6 соток) кадастровий номер земельної ділянки 322114815101:01:009:0023у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області;
- припинити право власності ОСОБА_3 на частину будівельних матеріалів та обладнання;
- визнати за ОСОБА_1 право власності земельної ділянки площею 0,06 га (6 соток) кадастровий номер земельної ділянки 322114815101:01:009:0023 у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області;
- стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1333,50 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі (а.с. 77).
Не погоджуючись з даним позовом, відповідач подала відзив, у якому зазначала, що позивач у позові просить припинити право власності на частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів та обладнання, що використані при будівництві житлового будинку на земельній ділянці, оскільки частка відповідача є не значною, і через неприязні стосунки спільне проживання у спірному будинку є неможливим. Також, позивач у позові зазначає, що в даному будинку проживає вона та члени її сім'ї, а саме теперішній чоловік, мати похилого віку та донька з онукою, тобто 5 (п'ять) осіб. Проте, вона (відповідач) як співвласник спірного майна своєї згоди на користування своїм майном (проживання у будинку) сім'ї позивача не надавала, отже спільне майно позивач використовує на свій розсуд без згоди на те іншого співвласника. Також вказувала, що спірний будинок являє собою двоповерхову будівлю, з відповідним внутрішнім та зовнішнім ремонтом, необхідними комунікаціями: електропостачання, водопостачання, газопостачання, встановлене необхідне обладнання, котел опалення, насосна станція. Повністю придатний для проживання в ньому. Загальна площа будинку складає 130,5 квадратних метрів. У зв?язку з тим, що позивач не визнає її права на частку у спільному майні, між ними виникли напружені стосунки. Крім того, в обґрунтування своїх доводів позивач посилається на Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки 18-210518-077, датою оцінки є 18.05.2021 року, і термін дії звіту складає 6 (шість) місяців. Ринкова вартість для цілей оподаткування, без ПДВ складає 110 460, 48 гривень.При визначенні вартості частини будівельних матеріалів та обладнання, що використані при будівництві житлового будинку, позивач посилається на договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2011 року, що є неприйнятним з наступних підстав:По-перше на підставі вказаного договору купівлі-продажу придбано земельну ділянку з кадастровим номером 3221481501:01:009:0023 у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району, а не будинок чи будівельні матеріали. По-друге згідно оцінки, яка проведена під час розгляду іншої справи № 362/5048/18 Васильківським міськрайсудом у справі за її - ОСОБА_3 позовом до ОСОБА_1 залишкова вартість заміщення (відтворення) становить 1 163 201 гривень, де відповідно складає 290 800, 25 грн. У межах розгляду вказаної справи, за ухвалою суду, було здійснено доступ до спірного будинку, виготовлено будівельний паспорт на самочинно зведений будинок, а також проведено його оцінку - будівельних матеріалів та обладнання, що використані при його будівництві (копія технічного паспорту додається до відзиву).Станом на час розгляду справи будинок в експлуатацію позивачем не введений, а отже позивачу та відповідачу належать будівельні матеріали та обладнання, що використані при його будівництві. Також зазначала, що з доводів позивача, яка стверджує, що будинок придатний для проживання та у ньому проживає її сім'я у складі 5 (п'яти) осіб, отже слід виходити з ринкової вартості такого будинку площею 130 кв. м та земельної ділянки площею 0,06 га, на якій знаходиться будинок, таякі мають бути оцінені, за ринковими цінами, та у своїй сукупності як домогосподарство.Запропоновані позивачем умови, в частині визначеної вартості є неприйнятними та не узгоджуються з діючим законодавством.Визначена позивачем вартість частини домогосподарства, є її суб'єктивною оцінкою, а тому при таких умовах її позовні вимоги не можуть бути задоволені. Просила в задоволенні позову відмовити (а.с. 93-97).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті (а.с. 112).
У судовому засіданні позивач та її представник просили позов задовольнити; відповідачу виділено частину будівельних матеріалів, а не будинку, тому позивач не повинна надавати їй право користування цим будинком; позивач згодна компенсувати відповідачу частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів; крім того, позивач проживала в цьому будинку та провела за цей час у ньому поліпшення, а тому підстави для проведення експертизи будинку відсутні, оскільки було виділено будівельні матеріали.
Відповідач та її представник просили в задоволенні позову відмовити, оскільки на час розгляду справи будинок є придатним для проживання, але не введений в експлуатацію; надана позивачем оцінка майна не відповідає дійсній вартості такого майна; згідно з висновком експерта, в іншій справі вартість спірного майна становить 1 163 201 гривень, де відповідно складає 290 800, 25 грн; крім того, Верховний Суд завжди в своїх висновках, що стосуються проведення експертизи вказує, що повинна бути проведена експертиза належна; також позивачем не внесено на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості частки.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзив відповідача, відповідно до норм матеріального права, дотримуючись норм процесуального права, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно не підлягає до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають упорядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть від 21 травня 2016 року, серія НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 4).
Після його смерті відкрилася спадщина.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. спадкоємцями зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,є його дружина - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_3 (а.с. 5).
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.11.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В., за реєстровим № 1809, ОСОБА_1 придбала за 159646 грн, що було еквівалентно 20000 дол. США, земельну ділянку, площею 0,0600 га, у садовому товаристві «Фізик» на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий № 322114815101:01:009:0023, цільове призначення для ведення колективного садівництва (а.с. 10).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2020 року в справі № 362/5048/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права на майно в порядку спадкування за законом, позов задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 будівельні матеріали і обладнання, що використані при будівництві житлового будинку на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 322114815101:01:009:0023у садовому товаристві «Фізик» Гвоздівської сільської ради Васильківського району. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на частину зазначених будівельних матеріалів та обладнання після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 12-18).
У зазначеному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 22.04.2000 р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 23.11.2016 р.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 17.10.2017 р. задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною частковою власністю та визнання права власності на майно в порядку спадкування. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки, площею 0,06 га, кадастровий номер №322114815101:01:009:0023, у садовому товаристві «Фізик» на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, після смерті її батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, вказаним рішенням суду також встановлено, що батько позивача перебував у шлюбі з відповідачкою від 2002 р. до часу смерті, але з часу одруження і до 2011 р. (часу купівлі спірної земельної ділянки) відповідач не купувала земельної ділянки і лише через півтора місяці після продажу ОСОБА_5 квартири була придбана спірна земля, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
На момент придбання земельної ділянки, яка визнана судом спільним сумісним майном подружжя, на ній вже був наявний садовий будинок.
Відповідно до технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, Інвентаризаційна справа №3566, виготовленого 08.01.2019 р. на замовлення ОСОБА_1 , в СТ «Фізик» АДРЕСА_1 побудовано садовий будинок площею 90,50 кв.м, рік побудови - 2010 р.
Також у вказаному рішенні судом зазначено, що твердження ОСОБА_1 щодо використання під час будівництва власних коштівспростовуються відомостями щодо продажу 01.09.2011 року ОСОБА_5 власної двокімнатної квартири, яка належала йому на праві власності, загальною площею 45,10 кв.м, що знаходиться в м.Києві і яка була продана згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2011 року. Згідно звіту вартість вказаної квартири на час продажу становила 670709 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням суду, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно з наданим позивачем Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки № 18-210518-077 від 18.05.2021 р., виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , у висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки на дату оцінки 18.05.2021, ринкова вартість об?єкта оцінки для цілей оподаткування складає, без ПДВ: 110 460, 48 грн; ринкова вартість 1/1 частки об?єкту складає без ПДВ: 110 460,48 грн (а.с. 20-49).
Відповідно до технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, Інвентаризаційна справа №3566, виготовленого 08.01.2019 р. на замовлення ОСОБА_1 , в СТ «Фізик» АДРЕСА_1 , зазначений садовий будинок є двоповерховим, загальна площа його приміщень становить всього - 132,8 кв. м, з яких: площа житлових квартир, загальна площа - 129,7 кв. м, житлова - 57,8 кв. м, допоміжна - 71,9 кв. м, площа літніх приміщень загального користування - 3,1 кв. м,рік побудови даного садового будинку - 2010 р.,крім садового будинку також розташовані господарські будівлі та споруди: сарай, навіс, ворота, огорожа, вимощення, свердловина, яма вигрібна, вартість заміщення яких становить усього: 1 163 201 грн, а інвентаризаційна вартість становить усього: 1 007101 (а.с. 101-106).
Під час розгляду даної справи також встановлено, що вказаний садовий (дачний) будинок не введений в установленому законом порядку в експлуатацію, що визнається та не оспорюється сторонами.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст. 321 ЦК України).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації ( ст. 358 ЦК України).
Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення незавдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд Україниу постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16 та Верховний Суд у постановах від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15 та від 14 травня 2021 року у справі № 344/120/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17, провадження №12-180гс18 зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.
Як встановлено судом 3/4 частини земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер №322114815101:01:009:0023, у садовому товаристві «Фізик» на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської областіналежить на праві спільної часткової власності позивачу, а інша її частина належить на праві спільної часткової власності відповідачу.
Також встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташований двоповерховий садовий (дачний) будинок (далі - будинок), побудований у 2010 році, крім будинку також розташовані господарські будівлі та споруди, що підтверджується технічним паспортом на садовий (дачний) будинок, Інвентаризаційна справа №3566, що виготовлений 08.01.2019 р. на замовлення позивача(а.с. 101-106).
Вказаний будинок був предметом судового розгляду Васильківським міськрайонним судом Київської області між позивачем і відповідачем, тобто між цими ж самими сторонами.
Васильківський міськрайонний суд Київської області в справі 362/5048/18 встановивши,що будівництво вказаного будинку здійснено самочинно (тобто без отримання необхідних дозвільних документів) своїм рішенням від 13 серпня 2020 року визнав спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_1 будівельні матеріали і обладнання, що використані при будівництві будинку на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер №322114815101:01:009:0023, у садовому товаристві «Фізик» на території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області та визнав за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на частину зазначених будівельних матеріалів та обладнання при будівництві даного будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 . Також вирішив питання про розподіл судових витрат.
Станом на час розгляду справи вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами в експлуатацію не введений, а отже як позивачу так і відповідачу належать будівельні матеріали та обладнання, що використані при його будівництві.
Звернувшись до суду з позовом, позивач заявила вимоги до відповідача про припинення права власності на частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів та обладнання та визнати за нею право власності на зазначене майно посилаючись на те, що припинення незначної частки не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки остання не є членом її родини, тому спільне володіння і користування майном є неможливим, та що земельна ділянка не може бути виділена в натурі, оскільки до неї є лише один під?їзд і вона оточена ярами і сусідніми ділянками, що унеможливлює спільне користування ділянкою.
Проте, на підтвердження неможливості володіння і користування спільним майном, та що земельна ділянка не може бути виділена в натурі, та що припинення права власності відповідачана частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів і обладнання не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача жодних доказів, позивач суду не надала.
Щодо посилання позивача на те, що припинення незначної частки не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки остання не є членом її родини, то вонине заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт того, що відповідач не є членом родини позивача не свідчить про те, що припинення частки не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.
Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному ст. 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Враховуючи наявність на спірній земельній ділянці будинку, господарських будівель і споруд, побудованих у 2010 році та не введених в установленому законом порядку в експлуатацію в зв?язку з чим рішенням Васильківського міськрайонного судуКиївської області в справі 362/5048/18 визнано за відповідачем право власності в порядку спадкування за законом на частину будівельних матеріалів та обладнання при будівництві даного будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька, припинення права власності відповідача на частину будівельних матеріалів та обладнання фактично позбавить останню набуття права на частину цього будинку на яку відповідач має законне право. При цьому, набуття,користування цим будинком та господарськими будівлями і спорудами є неможливим без користування цією земельною ділянкою.
Також, слід зазначити, що позивачем не було внесено на депозитний рахунок суду попередньої вартості частки майна на яку вона просить припинити право власності, а тому умови передбачені ч. 2 ст. 365 Цивільного кодексу України нею не виконані.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх позовних вимог, позбавлення відповідача на належну в спільному майні частку буде суперечити статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.ч 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи, зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, досліджених і оцінених кожен окремо та в їх сукупності, обставин справи, норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновкупро відсутність передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів і обладнання, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів неможливості володіння і користування спільним майном, та що земельна ділянка не може бути виділена в натурі, та що припинення права власності відповідача на належне їй майно не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача як співвласника.
Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів і обладнання слід відмовити.
У зв?язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про припинення права власності на частину земельної ділянки та частину будівельних матеріалів і обладнання, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на зазначене майно, як похідні вимоги також задоволенню не підлягають.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями статтею 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 317, 319, 321, 365, 358 ЦК України, статтями 4, 10-12, 76-80, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено «10» лютого 2023 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко