Справа № 752/13702/20
Провадження №2/283/49/2023
02 лютого 2023 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Тимошенка А.О.,
за участю:
секретаря Кравець Л.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди та штрафних санкцій,-
встановив:
ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахування зменшення розміру позовних вимог, просить (а.с. 1-7, 48-52):
- розірвати договір № 3 укладений 07.03.2019 року між позивачем та відповідачем;
- стягнути з відповідача понесену матеріальну шкоду в розмірі 140000 гривень;
- стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 43900 гривень 35 копійок (проценти за користування коштами в розмірі 18031 гривня 23 копійки, 3% річних в розмірі 8607 гривень 12 копійок, інфляційні збитки в розмірі 17262 гривні);
- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2019 року між сторонами був укладений договір за яким відповідач повинна була виготовити та доставити позивачу меблі згідно додатка № 1 до договору, а позивач повинна була прийняти та оплатити їх вартість. 20.06.2019 року меблі були доставлені. Однак з?ясувалось, що меблі не відповідали замовленим розмірам та були неякісними. У зв?язку з цим відповідач зобов?язувалась їх замінити, а тому забрала меблі 26.06.2019 року. Однак до цього часу меблі позивачу не повернуті.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України якість товарів, що поставляються, повинні відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів, остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми. За таких обставин відповідач повинна повернути сплачені за меблі кошти в сумі 140000 гривень.
Дані кошти вона не повернула, а тому, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, зобов?язана сплатити проценти за користування коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 13.07.2020 року по 13.07.2021 року, що становить 18031 гривню 23 копійки.
Крім того відповідач, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов?язана сплатити за період з 26.06.2019 року по 13.07.2021 року 3% річних, що становить 8607 гривень 12 копійок, а також інфляційні збитки в розмірі 17262 гривні.
Внаслідок невиконання умов договору відповідачем у позивача погіршився стан здоров'я, що спричинило позивачу моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50000 гривень.
Відповідач позов не визнала та пояснила, що вона дійсно повинна була виготовити та доставити позивачу меблі, вимоги до яких обумовлені в договорі та додатку до нього. Свої вимоги вона виконала. Коли меблі були зібрані в квартирі позивача, останню не влаштували розміри шафи і ліжка та зарізи під плінтус на тумбі і комоді. У зв?язку з цим домовились, що відповідач все переробить. Відповідач забрала меблі та надала гарантійний лист про усунення недоліків у строк до 25.07.2019 року. В подальшому позивач знову пред'являла нові вимоги до меблів і за її погодженням вносились відповідні зміни. За таких обставин не змогла здійснити поставку меблів до 25.07.2019 року, а тому надала другий гарантійний лист в якому зобов'язувалась виконати всі умови до 29.10.2019 року. Коли ж змінила розміри меблів та зарізи під плінтус, то зателефонувала позивачу та попросила приїхати подивитись чи все її влаштовує. Однак після цього позивач відмовилась дивитись меблі та їх отримувати і зажадала повернення коштів. На виконання цих вимог вирішили, що відповідач поверне кошти після продажу меблів.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.03.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 3 (далі Договір) відповідно до якого відповідач зобов?язувалась передати позивачу товар - меблі Вета, найменування, розміри, кількість, асортимент та вартість якого визначені у додатку та схематичних малюнках, які є невід?ємною частиною договору, а позивач зобов?язувалась сплатити вартість товару, його монтажу та доставки (а.с. 8-10).
Відповідно до розділів 1 та 2 Договору вартість меблів становить 144450 гривень, а вартість доставки і встановлення - 2700 гривень. Термін поставки меблів - 45 робочих днів. Оплата за поставку меблів здійснюється шляхом сплати повної суми в день підписання Договору, або шляхом сплати не менше 70% цієї суми. В такому випадку остаточний розрахунок за меблі здійснюється після їх монтажу.
Розмір меблів та матеріал їх виготовлення зазначений в додатку № 1 до Договору (а.с. 10).
Згідно товарних чеків позивач сплатила покупцю кошти за меблі в сумі 140000 гривень: 70000 гривень - 07.03.2019 року; 20000 гривень - 26.03.2019 року; 40000 гривень - 20.06.2019 року; 10000 гривень - 26.03.2019 року (а.с. 13).
Після цього відповідач надала позивачу три гарантійних листа (а.с. 14, 15, 45).
В першому листі вказано, що відповідач зобов?язується до 25.07.2019 року замінити (виготовити нову шафу) з правильними розмірами вказаними на малюнку зі слів позивача та погодженими 26.06.2019 року. Крім того замінити тумби і комод з неправильними зарізами під плінтус. Також відповідач, на прохання позивача, зобов'язувалась змінити габаритні розміри спального місця, замінити царгу ліжка та нижче посадити матрац.
В другому листі відповідача зобов?язувалась поставити меблі до 29.10.2019 року у зв?язку із змінами, які погоджувались з позивачем в телефонних розмовах та у спілкуванні за допомогою мессенджеру Вайбер.
В третьому листі відповідач зобов?язувалась продати виготовлені меблі та повернути кошти в розмірі 140000 гривень не раніше ніж 01.03.2019 року. Очевидно, що сторони мали на увазі 2020 рік, оскільки даний лист надрукований 09.01.2020 року.
Застосовані норми права:
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Аналізуючи зміст укладеного між сторонами договору, вбачається, що в ньому містяться елементи договорів купівлі-продажу та виконання робіт.
Відповідно до частин першої, другої статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, в силу статті 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 цього Закону договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй були поставлені меблі, які виготовлені за індивідуальним замовленням, неналежної якості.
Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено статтею 708 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.
Істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
а) він взагалі не може бути усунутий;
б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;
в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором (пункт 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.
Саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.
Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 23 жовтня 2019 року у справі № 559/388/17, провадження № 61-30670св18; від 14 січня 2021 року у справі № 755/11237/17, провадження № 61-39639св18; від 26 січня 2022 року у справі № 755/5301/16-ц, провадження № 61-5129св 21 та інших.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином наданими доказами позивач не довела, що поставлені меблі мали істотні недоліки, які виникли з вини відповідача.
За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про розірвання договору та стягнення матеріальної шкоди (сплачених за меблі коштів) за безпідставністю.
Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій та моральної шкоди є похідними від вищевказаних вимог (про розірвання договору та стягнення матеріальної шкоди (сплачених за меблі коштів)), а тому вони також не підлягають задоволенню за безпідставністю.
Суд не стягує з відповідача судові витрати, оскільки в задоволенні позову до відповідача відмовлено повністю.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 217-273 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 626, 627, 628, 638, 655, 659, 664, 675, 679, 708 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про захист прав споживачі»,-
ухвалив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складене 12.02.2023 року.
Суддя: А. О. Тимошенко