13 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 904/3940/19 (904/9816/21)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я.
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровської області
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 03.08.2022
у складі судді: Суховарова А.В.,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 21.12.2022
у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросахінвест-2002"
про визнання бездіяльності посадових осіб ТОВ "Агросахінвест-2002" протиправною та зобов'язання посадових осіб надати документи для проведення документальної позапланової перевірки
в межах справи № 904/3940/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ КРІСПС ПРОДАКШН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросахінвест-2002"
про визнання банкрутом
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - заявник) 17.01.2023 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 904/3940/19 (904/9816/21) Господарського суду Дніпропетровської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3940/19 (904/9816/21) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023.
Розглянувши матеріали касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області Cуд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290, 292 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент подання касаційної скарги).
Отже, звертаючись з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, заявнику належало сплатити судовий збір у розмірі 4 540, 00 грн. (200% від 2270).
До касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровської області не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Крім того, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 287.
Проте, як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.
Крім того, відповідно до ст. 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам у справі.
Згідно з п.2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.2 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Комплексний аналіз вищевказаних норм свідчить, що обов'язок надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою касаційною скаргою, кореспондується з аналогічним обов'язком іншої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення рівності процесуальних прав та обов'язків сторін та інших учасників справи.
До касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровської області взагалі не додано доказів надсилання копії касаційної скарги, листом з описом вкладення іншим учасникам провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 4540, 00 грн., зазначити підстави касаційного оскарження, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та надати докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи, листом з описом вкладення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд , -
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 904/3940/19 (904/9816/21) залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду В.Я. Погребняк