58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
02 лютого 2023 року Справа № 926/4839/22
За позовом Приватного акціонерного товариства “Термінал-М”
до відповідача Фізичної особи-підприємця Байдюк Світлани Іванівни
про стягнення заборгованості в сумі 750 435,74 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явились.
від відповідача - не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Термінал-М" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Байдюк Світлани Іванівни про стягнення заборгованості в сумі 750 435,74 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24 грудня 2020 року між сторонами укладено договір поставки № СД 2021/02/009, згідно якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача будівельні матеріали Торгової марки “SILTEK”.
Далі позивач стверджує, що на виконання вищезазначеного договору передав відповідачу товар, а відповідач неналежно виконав свій обов'язок, щодо оплати поставленого товару, порушуючи вимоги договору та заборгувавши позивачу 456 656,78 грн. При цьому, позивач просить суд стягнути на його користь штрафні санкції у вигляді 10 % річних на загальну суму 39 603,50 грн., інфляційні витрати на загальну суму 111 911,63 грн. та пеню в розмірі 142 263,83 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2022 року, судову справу № 926/4839/22 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20 грудня 2022 року.
14 грудня 2022 року директор ПАТ “Термінал-М” звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи без участі позивача, згідно змісту якої, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності належного представника.
Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року відкладено підготовче засідання у справі № 926/4839/20 на 17 січня 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 січня 2023 року закрито підготовче провадження у справі № 926/4839/22; призначено справу до розгляду по суті на 02 лютого 2023 року.
Представник позивача в судове засідання 02 лютого 2023 не з'явився.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника вкотре у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд
24 грудня 2012 року між Приватним акціонерним товариством “Термінал-М” (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Байдюк Світланою Іванівною (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № СД 2021/02/009.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, пунктом 1.1. вказаного Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити поставлені йому на умовами цього Договору будівельні матеріали Торгової марки “SILTEK”, які надалі іменуються “Товар”.
Відповідно до положень пункту 9.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31 грудня 2021 року.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених з Постачальником письмових заявок Покупця, які направляються на електронну пошту позивача, не пізніше ніж за один робочий день до початку поставки, якщо інше не передбачено в Додатках до цього Договору.
Згідно пункту 2.12. укладеного між сторонами Договору, на кожну партію Товару Постачальник надає Покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, рахунок та документ, який підтверджує якість Товару, при цьому товаротранспортна накладна та документ, який підтверджує якість Товару направляється Покупцю разом з Товаром. Покупець зобов'язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути Постачальнику протягом 5 (п'яти) днів з дати її отримання.
Податкова накладна повинна бути оформлена Постачальником у відповідності до вимог і в порядку, передбаченому законодавством України. При цьому, Сторони можуть здійснити попереднє узгодження тексту податкової накладної, в терміни, встановлені законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі постачання Товару, яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова накладна.
Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № СД 2021/02/009 від 24 грудня 2020 року, сторонами підписано та скріплено печатками 6 видаткових накладних на загальну суму 458 474,64 грн., а саме: видаткова накладна № 15/16444 від 25 листопада 2021 року на суму 104 277,36 грн; № 15/16687 від 02 грудня 2021 року на суму 114 977,28 грн; № 15/16688 від 02 грудня 2021 року на суму 1 350,00 грн.; № 15/16838 від 07 грудня 2021 року на суму 110 998,08 грн.; № 15/16839 від 07 грудня 2021 року на суму 29 250,72 грн.; № 15/17492 від 23 грудня 2021 року на суму 97 621,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 3 статті 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Пунктом 4.5. Договору унормовано, що орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень з врахуванням ПДВ. Загальна сума Договору погоджена Сторонами на дату укладення Договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього Договору.
Згідно пункту 4.1. Договору поставки, ціна Товару визначається за взаємною згодою Сторін і вказується Постачальником у рахунках на оплату, видаткових, податкових та товаро-транспортних накладних.
Відповідно до пункту 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з дати поставки Товару, при цьому максимальна сума неоплаченого Покупцем Товару (ліміту поточної дебіторської заборгованості Покупця) не повинна перевищувати 200 000.00 (двісті тисяч) гривень з врахуванням ПДВ. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням вищенаведеного вбачається, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі, поставивши покупцю обумовлений товар на загальну суму 458 474,64 грн, а відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином та не в повному обсязі, зокрема не сплативши 456 656,78 грн. за поставлений товар, що призвело до порушення умов договору та прав Позивача.
Стосовно обґрунтованості стягнення пені, інфляційних втрат та 10% річних, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 укладеного між сторонами Договору унормовано, що в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.
Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане.
Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно із Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр.
Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 10 % річних та пені, виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 142 263,83 грн. - пені, 111 911,63 грн. - інфляційних втрат, 39 603,50 грн. - 10% річних.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно частини 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно положень статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 та 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України”, Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, судові витрати у розмірі 11 256,54 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 196, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Байдюк Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Термінал-М” (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, код ЄДРПОУ 31749934) 456 656,78 грн. - основного боргу, 142 263,83 грн. - пені, 111 911,63 грн. - інфляційних втрат, 39 603,50 - 10% річних та 11 256,54 грн. - судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 13 лютого 2023 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк