13 лютого 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/579-б/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка Віталій Володимирович, розглянувши матеріали
за заявою фізичної особи - підприємця Грамчук Оксани Василівни, м. Чернівці
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
09.02.2023 через систему “Електронний суд” до Господарського суду Чернівецької області звернулася фізична особа - підприємець Грамчук Оксана Василівна із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 379460,82 грн, керуючим реструктуризацією призначити арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023, заяву передано на розгляд судді Дутці В.В.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відновлення платоспроможності фізичної особи урегульовано у Книзі четвертій Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Як на підставу звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник вказує на сукупність факторів передбачених п.1-4 ч. 2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Проте, заява не містить викладу обставин (фактів) про те, боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, що розмір прострочених зобов'язань перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати та не вказано у заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати).
Частина 3 згаданої вище статті Кодексу України з процедур банкрутства містить перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник стверджує, що ним не надано належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.
Судом не може бути прийнято до уваги посилання заявника на втрату чи відсутність первинних документів на підтвердження підстав виникнення зобов'язань та їх розміру, оскільки заявник не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання відповідних документів, які стосуються його прав та обов'язків.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій від 23.01.2023 не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів з диференціацією його на складові частини (основний борг, штраф, пеня), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності.
Відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Розглянувши доданий боржником до заяви проект плану реструктуризації, судом встановлено, що такий план не відповідає положеннями КУзПБ. Так, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявником долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких при заборгованості в сумі 379460,82 грн, сума для погашення вимог кредиторів за 1 міс. складає мінус 11898,14 грн на наступні 5 років.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Як вбачається з поданих заявником матеріалів конкретні пропозиції щодо реструктуризації боргів по кожному з кредиторів відсутні. Також заявник не вказує яка сума вимог кредиторів підлягає прощенню (списанню) у разі виконання плану реструктуризації боргів.
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
За вказаних обставин, доданий до заяви проект плану реструктуризації боргів не відповідає передбаченим КУзПБ вимогам до змісту зазначеного документа та не передбачає дійсного механізму реструктуризації боргів заявника.
Із поданих матеріалів слідує, що заявником не надано доказів здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, як це визначено п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривень.
Таким чином, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому становить 40260,00 гривень. Судом встановлено, що заявником сплачено на депозитний рахунок суду лише 4260,00 грн для авансування винагороди арбітражному керуючому, відповідно до квитанцій №0.0.2846995517.1 від 07.02.2023. Відтак, заявнику належить доплатити 36000,00 (40260,00 - 4260,00) грн.
Положеннями ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Закон містить імперативну однозначну вказівку на те, що цей доказ додається до заяви, і не містить будь-яких альтернативних варіантів поведінки заявника чи й будь-яких пільг. Відповідно до ст.19 Конституції України суд має діяти "лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Натомість, заявник, посилаючись на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20, додав до заяви про неплатоспроможність, зокрема заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. (б/н, б/д) про участь у справі про неплатоспроможність заявника; договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 27.01.2023.
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструктуризацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
У п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, на який посилається заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено, що боржник не позбавлений можливості укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Відтак, допускається можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим в питанні авансування грошової винагороди, однак така можливість ставиться у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначив, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
При цьому, суд звертає увагу заявника на однозначне врегулювання даного питання про обов'язок боржника-фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно з ч. 5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №910/6639/20, розтлумачуючи положення ч. 5 ст. 116 КУзПБ щодо поширення умови визначення членами сім'ї за характеризуючими ознаками спільного проживання, пов'язаності спільним побутом та наявністю взаємних прав та обов'язків виключно на категорію інші особи чи на весь перелік, а саме їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, зазначив наступне.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною зумовлений передусім необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не лише формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Подання декларації про майновий стан дає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів і витрат на відповідну дату, а й розмір активів за відповідний період.
Відповідно до п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як вбачається із доданих до заяви декларацій про майновий стан боржника за 2020, 2021 та 2022 роки, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Члени сім'ї інформації не надали".
Водночас, до заяви не додано доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна йому була для заповнення всіх розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність чи доказів неможливості в отриманні інформації із відповідних офіційних джерел щодо членів сім'ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Згідно ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом 5-ти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановлює спосіб і строк усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо ж позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення вказаних у ній недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Заяву фізичної особи - підприємця Грамчук Оксани Василівни про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Заявнику у строк протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали усунути названі недоліки, шляхом подання до Господарського суду Чернівецької області:
- доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 36000,00 грн;
-декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020-2022 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї;
-доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна йому була для заповнення всіх розділів декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність;
- первинні документи (усі договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором щодо таких кредиторів: ТОВ “ФК “Кредит-Капітал”, ТОВ “ Вердикт Капітал”, АТ “Сенс-Банк”, АТ КБ “Приватбанк”, ТОВ “ФК “Є гроші ком”, ТОВ “Кредитпромінвест”, ТОВ “Качай гроші”, ТОВ “Слон кредит”;
- проект плану реструктуризації боргів боржника у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвала підписана 13.02.2023.
Суддя В.В.Дутка