вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/692/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (34710, Рівненська область, Корецький район, с. Устя, вул. Замлинок, 91, код ЄДРПОУ 43162947)
про стягнення 248 012 грн. 40 коп..
Без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро", в якому просить стягнути з останнього 248 012 грн. 40 коп..
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі Договору складського зберігання зерна №75-ЗБ/2020 від 26.10.2020 року Відповідач поставив на зберігання на зерновий склад Позивача соняшник н/кл 2020 у кількості 68764,00 кг, що підтверджується складськими квитанціями на зерно №656 від 27.10.2020, №668 від 28.10.2020, №797288 від 31.10.2020 на загальну суму 163 134,03 грн.. Однак, Відповідач оплату за надані послуги зберігання не провів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 163 134,03 грн.. Крім того, на суму боргу Позивачем нараховано Відповідачу 11386,72 грн. 7% штрафу, 11 544,75 грн. пені, 8 808,34 грн. 3% річних, 53 595,27 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року позовну заяву Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без руху. Зобов'язано Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати судового збору в розмірі 3720,19 грн..
23.09.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла заява про усунення недоліків. До заяви додано докази сплати судового збору в розмірі 3720,19 грн..
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позов не надав, причин ненадання не повідомив. Відповідно до реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції Господарського суду Рівненської області від 07.10.2022 року на адресу відповідача - 34710, Рівненська обл., Корецький район, с.Устя, вул. Замлинок, буд. 91 направлялась Ухвала суду від 05.12.22 року про відкриття провадження у справі, яка відповідно до трекінгу відстеження сайту Укрпошти рекомендованого відправлення, вручена Відповідачу особисто 14.10.2022 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відзиву з боку Відповідача.
Крім того суд зазначає, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16.11.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №8419 від 07.02.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Між акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі по тексту АТ «ДПЗКУ», Товариство, Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Устя Агро» (далі по тексту Відповідач, Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна від 26.10.2020 № 75-ЗБ/2020 (далі Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором, і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.
Згідно з п. 3.1 Договору Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання, та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю.
Згідно з п. 3.3 Договору на Поклажодавця покладено обов'язок своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення (переоформлення), доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг пов'язаних із зберіганням зерна.
Зазначений Договір за своєю юридичною природою є договором складського зберігання.
На виконання умов Договору Відповідач поставив на зберігання на Зерновий склад соняшник н/кл 2020 р. у кількості 68764,00 кг., що підтверджується складськими квитанціями: складська квитанція на зерно № 556 від 27.10.2024) р; складська квитанція на зерно № 668 від 28.10.2020 р; складська квитанція на зерно № 797288 від 31.10.2020 р..
31.10.2020 р. між АТ «ДПЗКУ» (в особі філії АТ «ДПЗКУ» «Старокостянтинівский елеватор») та ТОВ «Устя Агро» підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 511 від 31.10.2020р. згідно якого Позивач надав послуги щодо сушки, оформлення, приймання, очищення та зберігання соняшника на загальну суму 162 220, 61 грн. згідно умов Договору, а Відповідач їх прийняв.
Також Позивачем 31.10.2020 р. виставлено рахунок на оплату № 511 від 31.10.2020 р. на загальну суму 162 220 (сто шістдесят дві тисячі двісті двадцять) гривень 61 коп. за вищевказані надані послуги, однак станом на дату подання позовної заяви рахунок Відповідачем не оплачено.
04.11.2020 р. Відповідачем в порядку визначеному Договором подано заяву на переоформлення зерна. Наказом філії АТ «ДПЗКУ» «Старокостянтинівський елеватор» «Про переоформлення хлібопродуктів» від 04.11.2020 р. № 113 соняшник н/кл 2020 р. у кількості 68764,00 кг переоформлено на ПП «КОМПАНІЯ ЄВРОТРЕЙД».
04.11.2020р. між АТ «ДПЗКУ» (в особі філії АТ «ДПЗКУ» «Старокостянтинівский елеватор») та ТОВ «Устя Агро» підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 534 від 04.11.2020р. згідно якого Позивач надав послуги щодо зберігання та переоформлення соняшника, а Відповідач їх прийняв.
04.11.2020р. Позивачем виставлено рахунок на оплату № 534 від 04.11.2020 р. на загальну суму 456 (чотириста п'ятдесят шість) гривень 71 коп. за надання вищевказаних послуг, однак станом на дату подання позовної заяви рахунок Відповідачем також не оплачено.
Як встановлено судом, Зерновий склад направив Поклажодавцю лист-нагадування від 11.12.2020 р. № 1594 з проханням погасити заборгованість за Договором.
11.03.2021 р. Відповідачу направлено претензію від 11.03.2021 р. № 288, однак жодної відповіді на вказані листи отримано не було та заборгованість не погашено Відповідачем.
Відтак, в порушення умов Договору, станом на день винесення рішення, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 162 677 грн. 32 коп..
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
За приписами статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно п. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно п. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків,
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статтей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 162 677 грн. 32 коп. основного боргу за Договором складського зберігання зерна від 26.10.2020 № 75-ЗБ/2020, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 11386,72 грн. 7% штрафу, 11544,75 грн. пені за період з 11.11.2020 по 11.05.2021 року, 8808,34 грн. 3% річних, 53595,27 грн. інфляційних втрат за період з 11.11.2020 по 31.08.2022 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.12.3. Договору Зерновий склад має право нарахувати Поклажодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення строків оплати вартості наданих послуг, а за прострочення понад 30 днів Поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу. До вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг застосовується позовна давність 3 роки.
За умовами п. 10.4 та п 10.5 Договору оплата має бути здійснена у строк до 10 (десятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому були надані послуги або виставлений рахунок.
Зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно Договору, не звільняє Поклажодавця від обов'язків по оплаті вартості послуг Зернового складу.
Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні правові наслідки та те, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пункт 1 статті 199 Господарського кодексу України гарантує, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 11386,72 грн. 7% штрафу, 8808,34 грн. 3% річних, 53595,27 грн. інфляційних втрат за період з 11.11.2020 по 31.08.2022 року нараховані арифметично вірно, а відтак, підлягають до стягнення у зазначених сумах.
Суд, здійснивши перерахунок пені за період з 11.11.2020 по 11.05.2021 року, встановив, що вона нарахована арифметично невірно, а відтак до стягнення підлягає 10 232,47 грн. пені за вказаний період.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
11.11.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 162 220,61 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 51 днів (прострочення) : 100512 712,54 грн.
01.01.2021 - 04.03.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 162 220,61 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 63 днів (прострочення) : 100633 359,97 грн.
05.03.2021 - 15.04.2021 : 6,50 (облікова ставка НБУ) 162 220,61 (Сума боргу) x (2 x 6,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100422 426,64 грн.
16.04.2021 - 11.05.2021 : 7,50 (облікова ставка НБУ) 162 220,61 (Сума боргу) x (2 x 7,50 : 365) x 26 днів (прострочення) : 100261 733,32 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 10 232,47 грн.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором складського зберігання зерна від 26.10.2020 № 75-ЗБ/2020, а Відповідач вказаного не спростував, підлягає стягненню: 163 134 грн.03 коп. основного боргу, 10232 грн.47 коп.. пені, 11386, грн.72 коп. 7% штрафу, 8808 грн. 34 коп. 3% річних, 53595 грн. 27 коп.. інфляційних втрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (34710, Рівненська область, Корецький район, с. Устя, вул. Замлинок, 91, код ЄДРПОУ 43162947) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 163 134 грн.03 коп. основного боргу, 10232 грн.47 коп.. пені, 11386, грн.72 коп. 7% штрафу, 8808 грн. 34 коп. 3% річних, 53595 грн. 27 коп.. інфляційних втрат та 3720 грн. 19 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити в задоволенні.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.