вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.02.2023 Справа № 917/368/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Іванко Л.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою фізичної особи-підприємця Білоус Володимира Івановича, ідент. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, ідент. код 03365854, м.Полтава, вул.Стрітенська, 19
про стягнення 54051 грн.
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Білоус Володимира Івановича до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення 54051, 00 грн, з яких: 46594,24 грн - заборгованість з оплати забезпечення виконання проектних робіт на розробку проектної документації по договору №1 від 25.01.2021 року, 2670,21 грн - інфляційні втрати, 1179, 00 грн - 3% річні, 3607, 55 грн - пені за період з 06.04.2021 по 05.10.2021. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2481, 00 грн витрат зі сплати судового збору та 3500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві (вх.№3735 від 14.06.2022) проти позову заперечує, посилаючись на виявлені недоліки проектно - кошторисної документації, та направлення позивачу листа №01-06-01/12/1319 з вимогами щодо внесення змін в проектно - кошторисну документацію для усунення цих недоліків, що останнім не було виконано.
У відповіді на відзив (вх.№4085 від 23.06.2022) позивач заперечив отримання від відповідача вимоги про усунення недоліків в проектно - кошторисній документації.
Інших заяв по суті не надходило.
19.07.2022 відповідач направив до суду клопотання (вх.№4821) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 21.07.2022 суд відмовив в задоволенні клопотання про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
За результатами проведеного тендеру між Замовником та ФОП Білоусом Володимиром Івановичем 25.01.2021 року укладено договір підряду № 1 на розробку проектної документації на об'єкт: «Капітальний ремонт вулиці Станіславського у місті Полтава» з проходженням експертизи.
Згідно умов п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання відповідно до діючих державно-будівельних норм та державних стандартів України, законодавчих та нормативно-правових актів розробити проектну документацію на об'єкт: «Капітальний ремонт вулиці Станіславського у м. Полтава» з проходженням експертизи 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 5.1. Договору передбачено термін виконання робіт - 31.03.2021р., а відповідно термін дії договору (п. 12.1. Договору) по 20.04.2021р.
Розділом 4 передбачено порядок здавання та прийняття робіт. Так, згідно п. 4.1. Договору по завершенню робіт з розробки проектної документації Підрядник передає Замовнику проектну документацію та акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної продукції, рахунок.
Згідно п. 4.3. договору роботи (їх етапи) вважаються виконаними Підрядником та прийнятими Замовником з моменту підписання Замовником відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.
На виконання вищевказаних вимог між сторонами 30.03.2021 року підписано акт здачі - приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт № 1. Даний акт підписано зі сторони відповідача без заперечень та зауважень. Проектна документація передана Відповідачу з експертним висновком (позитивним) щодо розгляду проектної документації на будівництво № 12-21 III від 24.03.2021р., складеним на виконання умов договору підряду Експертною організацією ТОВ «Експертиза 30».
У зв'язку із відсутністю будь-яких заперечень зі сторони відповідача, виконанням позивачем у повному обсязі умов договору підряду Замовником здійснено оплату вартості проектних робіт в сумі 930 748,06 грн., згідно умов договору у повному обсязі 31.03.2021р., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 31.03.2021р.
Розділом 14 Договору підряду передбачено положення про забезпечення виконання договору.
Положеннями пункту 14.1 Договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний не пізніше дати укладання договору підряду (25.01.2021) внести забезпечення виконання договору про закупівлю передбаченого оголошенням про проведення спрощеної закупівлі у розмірі 4,95% ціни договору про закупівлю, визначеної за результатами спрощеної закупівлі, а саме: 46 594,24 грн.
Підрядником 20.01.2021 року виконано даний обов'язок в порядку, визначеному п. 14.2 Договору підряду.
Згідно умов п. 14.3 Договору підряду Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю, зокрема після виконання переможцем спрощеної закупівлі договору про закупівлю.
Пунктом 14,4 Договору підряду визначено, що забезпечення виконання Договору про закупівлю Замовник не повертає Підряднику у наступних випадках:
1.Якщо договір про закупівлю був розірваний достроково з ініціативи Підрядника до закінчення встановленого строку дії Договору підряду.
2.Підрядник відмовився від виконання робіт по даному Договору.
3.Підрядник порушив строк виконання робіт по даному Договору.
4.Підрядник допускав систематичне неякісне виконання робіт.
В даному випадку жодної з 4 підстав, які дають право замовнику не повертати забезпечення виконання Договору підряду не встановлено. Зобов'язання Підрядником виконано в строк, в повному обсязі у відповідності до положень договору.
Акт приймання - передачі виконаних робіт підписано позивачем без зауважень та заперечень.
Позивачем на адресу позивача 21.12.2021 направлено офіційного листа 21/1 щодо повернення забезпечення виконання.
За результатами розгляду відповідачем на адресу позивача направлено лист без номера та дати, яким повідомлено про неможливість повернення забезпечення виконання у зв'язку із наявними недоліками, про які ФОП Білоус В.І. повідомлено листом від 31.12.2021 року №01-06-01/12/1319 з терміном їх усунення до 15.12.2021.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 46594,24 грн - заборгованості з оплати забезпечення виконання, 3607, 55 грн - пені за період з 06.04.2021 по 05.10.2021, 1179, 00 грн - 3% річних, 2670,21 грн - інфляційних втрат.
На підтвердження обгрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію Договору підряду на розробку проектної документації №1 від 25.01.2021 з додатками, копія акту здачі - приймання №1 від 30.03.2021, копія платіжного доручення №1 від 31.03.2021, копія експертного звіту №15-21 П від 24.03.2021, копія платіжного доручення №18 від 20.01.2021, копія листа №21/1 від 21.12.2021, копія листа - відповіді б/н, розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат, копія Договору про надання правової допомоги від 31.01.2022, копія акту приймання виконаних робіт від 07.02.2022, копія квитанції про сплату гонорару від 07.02.2022.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, а саме: роботи виконав, акт здачі-приймання робіт відповідачем підписаний без претензій або зауважень. Доказів у спростування зазначеного суду не наданому
Нормами п. п. 1, 4 ч.2 ст.27 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури спрощеної закупівлі договору про закупівлю. Забезпечення повертається згідно з умовами Договору про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Пунктом 14.3 Договору визначено, що Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем спрощеної закупівлі договору про закупівлю.
Договірні зобов'язання позивачем виконані в повному обсязі 30.03.2021, а тому відповідач зобов'язаний був повернути забезпечення виконання протягом п'яти банківських днів, тобто до 06.04.2021 (п. 14.3 Договору).
Відповідач заборгованість в сумі 46 594, 24 грн. з оплати забезпечення виконання позивачу не сплатив. Посилання відповідача на виявлення ним недоліків в проектно - кошторисній документації документально не підтверджено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення боргу в сумі 46 594, 24 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2670, 21 грн. інфляційних втрат та 1179, 00 грн. - 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 ЦК України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені в сумі 3607, 55 грн за період з 06.04.2021 по 05.10.2021 слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, Договір підряду на розробку проектної документації №1 від 25.01.2021 не містить умов щодо розміру пені, тобто відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання умовами Договору не передбачена.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3607, 55 грн задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та наданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 46 594, 24 грн основного боргу, 2670, 21 грн інфляційних втрат, 1179, 00 грн 3% річних підтверджені документально, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 2303, 57 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлено до стягнення 3500, 00 грн витрат на правову допомогу.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076- VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.
Крім того, у даній постанові суд дійшов висновку, що поряд з вищевикладеним чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (пункт 268).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Факт отримання та вартість наданої правової допомоги документально підтверджені позивачем і складає 3500, 00 грн.
З огляду на надані докази суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 3500, 00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 9 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3249, 69 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (ідент. код 03365854, 36020, м.Полтава, вул.Стрітенська, 19) на користь Фізичної особи-підприємця Білоус Володимира Івановича (ідент. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 46 594, 24 грн основного боргу, 2670, 21 грн. інфляційних втрат, 1179, 00 грн 3% річних, 3249, 69 витрат на професійну правничу допомогу та 2303,57 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В частині стягнення 3607, 55 грн пені - відмовити.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.