65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2289/22
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ - 00191230, електронна адреса: r.v.blagodir@zlmz.zaporizhstal.com)
До відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, код ЄДРПОУ - 40081200, електронна адреса: postbox@odz.gov.ua)
про стягнення
Суддя Н.В.Рога
Секретар с/з В.С.Богомолова
Представники сторін:
Від позивача: Благодір Р.В. - на підставі довіреності №20-57 від 06.12.2021р.;
Від відповідача: Нікогосян О.С. - на підставі ордера серії ВН 1139682 від 22.04.2022р.
Суть спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 596 143 грн 20 коп.
Ухвалою суду від 27.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2022р. Ухвалою суду від 20.10.2022р. відкладено підготовче засідання на 08.11.2022р. Ухвалою суду від 08.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 24.11.2022р. Ухвалою суду від 28.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 13.12.2022р. об 11:30 у зв'язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду та в залі судових засідань №16 з 24.11.2022р. по 28.11.2022р. Ухвалою суду від 13.12.2022р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.01.2023р. Ухвалою суду від 12.01.2023р. відкладено судове засідання на 02.02.2023р.
Позивач - ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 29 693 грн 70 коп., просить відмовити у їх задоволенні. Крім того, просить зменшити розмір штрафу на 95% з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 07.10.2022р.
Позивач у справі зазначає, що протягом листопада 2021-березня 2022 року на адресу ДП «Ізмаїльський МТП» на станцію Ізмаїл (експорт) Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними №45371812, №45662442, №45998580, №45978210, №45977907, №45978038, №45998606, №45998622, №45977873, №45977915, №46020129, №46382479, №46609632, №47804679, №47805551, №47805569, №47865100, №47865241, №47875661, №47875745, №47875760, №47805585, №47805593, №47805601, №47805619, №47891486, №47888417, №47888425, №47888441, №45074333, №45074440, №45074770, №47865118, №47865191, №47865209, №47865266, №47865217, №47865258, №45099934, №45143807, №45165073, №45198330, №45074788, №45135068, №45207875, №45271806, №45454253, №45607777, №45653425, №45099942, №45209889, №45160900, №45154630, №45074408, №45135100, №45207966, №45271897, №45423274, №45607835, №45099967, №45209988, №45165065, №45154648, №45074705, №45135118, №45234499, №45456530, №45538154, №45608023, №45175163, №45164852, №45135209, №45154663, №45134822, №45135142, №45226966, №45352077, №45539145, №45673555, №45175494, №45164977, №45135357, №45154671, №45134848, №45279965, №45208378, №45437878, №45704517, №45636198, №45175502, №45165032, №45150505, №45086410, №45279957, №45294147, №45231776, №45421799, №45598315, №45660867, №47907951, №45165040, №45167343, №45046869, №45279999, №45294402, №45238045, №45449113, №45608346, №45598273, №45607819, №45653508, №45628419, №45569910, №45654399, №45727724.
Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.
Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (далі - Правила).
Позивач зазначив, що відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням. Зокрема, відповідно до п.п. 1.1.1 наведеного пункту Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км. відповідно.
Разом з тим, згідно з п.2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну.
ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зазначає, що згідно п.1.1. Правил строки доставки вантажу є граничними, за порушення яких законодавством України передбачені штрафи.
Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10% провізної плати - за прострочення на дві доби; 20% провізної плати - за прострочення на три доби; 30% відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Як зазначив позивач, під час здійснення перевезень вантажів за вищезазначеними накладними, відповідачем допущено прострочення термінів доставки вантажів, визначених ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується електронними цифровими підписами одержувача у графі 53 та відмітками, проставленими Залізницею в графах 51, 52 зазначених накладних.
На підставі зазначеного позивачем нараховано штраф у розмірі 596 143 грн 20 коп., який останній просить стягнути з відповідача.
Також позивач зазначив, що за правилами ст.131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо штрафів заявляються залізниці призначення вантажу.
Згідно з ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу має одержувач за умови пред'явлення накладної.
Відповідно до ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Пункт 2 Правил заявлення та розгляду претензій передбачає, що згідно з ст.133 Статуту залізниць України передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції).
Позивач зазначає, що вантажовідправником за вказаними вище накладними є ПАТ «Запоріжсталь», вантажоодержувачем вантажів - ДП «Ізмаїльський МТП». Вантажоодержувач здійснив передачу права на пред'явлення претензій і позовів за вищенаведеними перевізними документами вантажовідправнику ПАТ «Запоріжсталь», про що свідчать переуступні написи на залізничних накладних.
На підставі зазначеного, враховуючи, що за вказаними накладними вантаж прямував на станцію Ізмаїл (експ.) Одеської залізниці, яка входить до складу Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ "Українська залізниця", позивач звернувся з даним позовом до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" до Господарського суду Одеської області.
В якості нормативного обґрунтування позивач посилається також на ст.ст. 306-315 Господарського кодексу України, ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до п.2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці, а також інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідач звертає увагу на те, що в накладних №45662442, №45998580, №45074333, №45654399 наявні відповідні відмітки, завірені працівником станції, про причини затримки вантажу, які, з позиції відповідача, дають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу.
На підтвердження наявності обставин, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу, відповідачем надано акти загальної форми №51 від 01.12.2021р., №54 від 10.12.2021р., №4311 від 11.02.2022р., №6035 від 05.03.2022р.
На підставі зазначеного, відповідач дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення штрафу, нарахованого за несвоєчасну доставку вантажів за накладними №45662442, №45998580, №45074333, №45654399, що за підрахунком позивача становить 21 855 грн 30 коп.
Крім того, з позиції відповідача, заявлена до стягнення сума штрафу включає в себе штраф у розмірі 7838 грн 40 коп., розрахований за прострочення доставки вантажу за накладною №45538154 у вагоні №63273411, розрахована виходячи із нормативного строку доставки 7 діб фактичного строку доставки 12 діб та відповідного прострочення в доставці на 5 діб.
При цьому, відповідно до даних, зазначених в накладній №45538154, вантаж було прийнято станцією відправлення 18.02.2022р. (графа 56 накладної), а одержано представником одержувача Вдовиченко А.Г. 26.02.2022р. (графа 53 накладної). Тобто, фактично вантаж було доставлено за 7 днів.
За таких обставин, виходячи із нормативного строку доставки в 7 діб, на думку відповідача, прострочення доставки вантажу за накладною №45538154 відсутнє, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення штрафу у розмірі 7 838 грн 40 коп., розрахованого відповідно до накладної №45538154.
Відповідач також просить зменшити розмір штрафу, заявлений до стягнення ПАТ «Запоріжсталь», на 95%, посилаючись на те, що відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги; ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідач вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд врахувати наступні обставини при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій: основне зобов'язання з перевезення вантажу відповідачем виконано в повному обсязі; доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача матеріали справи не містять; позивач не звертався до відповідача із претензією з метою досудового врегулювання спору.
Відповідач зауважив, що на теперішній час він знаходиться у скрутному економічному стані, на підтвердження чого надав копію Звіту про фінансовий результат (Звіт про сукупний дохід) за 1-е півріччя 2022 р., який підтверджує наявність сукупного збитку відповідача за наслідками здійснення господарської діяльної за перше півріччя 2022 року у розмірі 775 742 тис. грн.
Крім того, відповідач зазначає, що в умовах воєнного стану, впровадженого на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 з подальшими продовженнями, АТ «Українська залізниця» є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення гуманітарних та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними.
Відповідач зазначає, що Російською Федерацією цілеспрямовано здійснюються обстріли, бомбардування та атаки на об'єкти залізничної інфраструктури, в силу чого АТ «Українська залізниця» власними силами, засобами і коштами відновлює об'єкти інфраструктури з подальшим перевезення біженців, гуманітарних вантажів, медикаментів, продовольства, військовослужбовців та техніки Збройних сил України. Так, тільки за перше півріччя 2022р. було зруйновано та пошкоджено: 50 вокзалів і залізничних станцій; 13 електростанцій; 57 локомотивів, 38 одиниць моторно вагонного рухомого складу; 151 вантажний та 35 пасажирських вагонів; 6300 км. колії; 41 залізничний міст.
АТ «Українська залізниця» звертає увагу на те, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак, після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились чи стало фізично неможливим.
Наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни, АТ «Українська залізниця» несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що на теперішній час, в умовах воєнного стану, «стратегічність» АТ «Українська залізниця» набуває виключного значення не просто для економіки України, а для всієї Української державності, державного суверенітету та територіальної цілісності України. Таким чином, стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує зривом відповідних перевезень військових вантажів та пасажирів, перевезенню гуманітарних вантажів, для забезпечення медикаментами та продовольством цивільного населення в окремих регіонах України, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що у свою чергу в умовах воєнного стану може призвести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави Україна.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч.ч. 1, 2, 3 ст.908 Цивільного кодексу України). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно із п. 1 Загальних положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Наявними в матеріалах справи накладними №45371812, №45662442, №45998580, №45978210, №45977907, №45978038, №45998606, №45998622, №45977873, №45977915, №46020129, №46382479, №46609632, №47804679, №47805551, №47805569, №47865100, №47865241, №47875661, №47875745, №47875760, №47805585, №47805593, №47805601, №47805619, №47891486, №47888417, №47888425, №47888441, №45074333, №45074440, №45074770, №47865118, №47865191, №47865209, №47865266, №47865217, №47865258, №45099934, №45143807, №45165073, №45198330, №45074788, №45135068, №45207875, №45271806, №45454253, №45607777, №45653425, №45099942, №45209889, №45160900, №45154630, №45074408, №45135100, №45207966, №45271897, №45423274, №45607835, №45099967, №45209988, №45165065, №45154648, №45074705, №45135118, №45234499, №45456530, №45538154, №45608023, №45175163, №45164852, №45135209, №45154663, №45134822, №45135142, №45226966, №45352077, №45539145, №45673555, №45175494, №45164977, №45135357, №45154671, №45134848, №45279965, №45208378, №45437878, №45704517, №45636198, №45175502, №45165032, №45150505, №45086410, №45279957, №45294147, №45231776, №45421799, №45598315, №45660867, №47907951, №45165040, №45167343, №45046869, №45279999, №45294402, №45238045, №45449113, №45608346, №45598273, №45607819, №45653508, №45628419, №45569910, №45654399, №45727724 підтверджується укладення між позивачем і відповідачем договору перевезення вантажу.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011р. за №765/19503, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно зі ст.22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до ст.41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
За змістом п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п.1.1. Правил залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 200 дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах -150.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п. 2.1. Правил).
Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10. Правил).
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (п. 8 Правил).
Суд погоджується з позицією позивача про те, що за накладними №45371812, №45978210, №45977907, №45978038, №45998606, №45998622, №45977873, №45977915, №46020129, №46382479, №46609632, №47804679, №47805551, №47805569, №47865100, №47865241, №47875661, №47875745, №47875760, №47805585, №47805593, №47805601, №47805619, №47891486, №47888417, №47888425, №47888441, №45074440, №45074770, №47865118, №47865191, №47865209, №47865266, №47865217, №47865258, №45099934, №45143807, №45165073, №45198330, №45074788, №45135068, №45207875, №45271806, №45454253, №45607777, №45653425, №45099942, №45209889, №45160900, №45154630, №45074408, №45135100, №45207966, №45271897, №45423274, №45607835, №45099967, №45209988, №45165065, №45154648, №45074705, №45135118, №45234499, №45456530, №45608023, №45175163, №45164852, №45135209, №45154663, №45134822, №45135142, №45226966, №45352077, №45539145, №45673555, №45175494, №45164977, №45135357, №45154671, №45134848, №45279965, №45208378, №45437878, №45704517, №45636198, №45175502, №45165032, №45150505, №45086410, №45279957, №45294147, №45231776, №45421799, №45598315, №45660867, №47907951, №45165040, №45167343, №45046869, №45279999, №45294402, №45238045, №45449113, №45608346, №45598273, №45607819, №45653508, №45628419, №45569910, №45727724 відповідач допустив прострочення термінів доставки вантажів, що підтверджується доданими до позову залізничними накладними та відображено у розрахунку розміру штрафу, доданого до позову, у зв'язку з чим, на думку суду позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 566 449 грн 50 коп.
Щодо нарахування штрафу за накладною №45538154 у розмірі 7 838 грн 40 коп. суд погоджується з позицією відповідача, та зазначає, що позивачем помилково здійснено розрахунок штрафу виходячи з дати видачі вантажу 03.03.2022р., тоді я відповідно до графи 53 залізничної накладної №45538154 вантаж було видано представнику вантажоодержувача - Вдовиченко А.Г., 26.02.2022р., у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування штрафу у розмірі 7 838 грн 40 коп.
Суд також зазначає, що з наявних в матеріалах справи залізничних накладних №45662442, №45998580, №45074333, №45654399, вбачається, що термін доставки вантажу подовжено, про що в графі 49 вказаних накладних здійснено відповідні відмітки.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем до матеріалів справи надано акти загальної форми ГУ-23 №51 від 01.12.2021р., №54 від 10.12.2021р., №4311 від 11.02.2022р., №6035 від 05.03.2022р., які свідчать про право залізниці на збільшення терміну доставки.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці, в також інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктами 2, 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачені обставини, на засвідчення яких складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Так, зокрема, комерційні акти складаються, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, є надзвичайною та невідворотною обставиною, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (обставиною непереборної сили).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за накладними №45662442, №45998580, №45074333, №45654399 позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 21 855 грн 30 коп., який не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Крім того, правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.
Військова агресія проти України, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури є загальновідомими обставинами та в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
При цьому, ці обставини відомі обом сторонам даної справи.
Учасниками даної справи також не заперечується, що відповідач, хоч і з простроченням, проте свої зобов'язання перед позивачем з перевезення вантажу виконав у повному обсязі.
Суд також приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті допущеного відповідачем порушення строків доставки вантажів.
Так, позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Однак, в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» належить стратегічна роль.
Загальновідомим є також те, що втрати від військових дій є досить значними, для усунення їх наслідків відповідач потребує значних ресурсів.
Суд враховує, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії, проте це не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також принцип збалансованості інтересів сторін, суд доходить висновку, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, є зменшення розміру нарахованого штрафу на 50% від суми 566 449 грн 50 коп., тобто до 283 224 грн 75 коп.
На думку суду, стягнення з відповідача вказаної вище суми штрафу компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків доставки вантажу, стягнення ж з відповідача штрафу у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, враховуючи положення п.3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 496 грн 74 коп. слід покласти на відповідача.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 596 143 грн 20 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, код ЄДРПОУ - 40081200, електронна адреса: postbox@odz.gov.ua) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ - 00191230, електронна адреса: r.v.blagodir@zlmz.zaporizhstal.com) штраф у розмірі 283 224 грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 496 грн 74 коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2023 р.
Суддя Н.В. Рога