65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3591/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мазур Наталі Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Фірми “Yong Do Velvet CO., LTD” (B-1106 WOOLIM BLUE9 BUSINESS CENTER, 585 YANGCHEON-RO, GANGSEO-GU, SEOUL, KOREA (ZIP: 07647)
про стягнення 38227,80 доларів США, -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Фізична особа-підприємець Мазур Наталя Федорівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фірми “Yong Do Velvet CO., LTD” про стягнення 38227,80 доларів США за непоставлений у строк товар.
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мазур Наталі Федорівни обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом №ЕХ-42 від 08.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.05.2022 о 14:00; зобов'язано позивача в строк до 14.12.2021 надати до Господарського суду Одеської області нотаріально засвідчені переклади на англійську мову ухвали Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 в трьох примірниках відповідно до Конвенції; надати до Господарського суду Одеської області нотаріально засвідчені переклади на англійську мову копій позовної заяви та доданих до неї документів в трьох примірниках для направлення відповідачу в порядку, встановленому Конвенцією; визначено звернутися до Міністерства закордонних справ Республіки Корея (Ministry of Foreign Affairs Treaties Division 60, Sajik-ro 8-gil, Jongno-gu, SEOUL (Postal Code 03172) із судовим дорученням про вручення ухвали суду Фірмі “Yong Do Velvet CO., LTD”; зупинено провадження у справі №916/3591/21 у зв'язку з повідомленням Господарським судом Одеської області відповідача в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
10.01.2022 за вх.№463/22 до суду від позивача надійшли нотаріально засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 29.11.2021 та позовної заяви з доданими до неї документами.
Листом від 15.02.2022 на адресу запитуваного органу було надіслано прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, разом з позовною заявою з додатками та її перекладом на іноземну мову, а також ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 29.11.2021 з її перекладом на іноземну мову.
13.05.2022 за вх.№7983/22 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Ухвалою суду від 17.05.2020 провадження у справі №916/3591/21 поновлено.
Ухвалою суду від 17.05.2022 підготовче засідання у справі №916/3591/21 призначено на 13.09.2022 о 14:00; повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 13.09.2022 о 14:00; вирішено звернутись до Міністерства закордонних справ Республіки Корея із судовим дорученням про вручення даної ухвали суду Фірмі “Yong Do Velvet CO., LTD”; зупинено провадження у справі №916/3591/21 у зв'язку з повідомленням Господарським судом Одеської області відповідача в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
Листом від 13.06.2022 на адресу запитуваного органу було надіслано прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів разом з ухвалою суду від 17.05.2022 з її перекладом на іноземну мову.
Ухвалою суду від 13.09.2022 поновлено провадження у справі №916/3591/21 з 13.09.2022.
Ухвалою суду від 13.09.2022 закрито підготовче провадження у справі №916/3591/21; призначено справу №916/3591/21 до розгляду по суті в засіданні суду на 24.01.2023 о 14:00; зобов'язано позивача надати до Господарського суду Одеської області нотаріально засвідчений переклад на англійську мову даної ухвали Господарського суду Одеської області від 13.09.2022 в трьох примірниках відповідно до Конвенції; вирішено звернутися до Міністерства закордонних справ Республіки Корея із судовим дорученням про вручення даної ухвали суду Фірмі “Yong Do Velvet CO., LTD”; зупинено провадження у справі №916/3591/21 у зв'язку з повідомленням Господарським судом Одеської області відповідача в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965; вирішено поновити провадження у справі №916/3591/21 з 24.01.2023.
Листом від 07.10.2022 на адресу запитуваного органу було надіслано прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів разом з ухвалою суду від 13.09.2022 з її перекладом на іноземну мову.
16.12.2022 за вх.№28713/22 до суду від запитуваного органу Республіки Корея надійшло повідомлення та додаткові документи.
10.01.2023 за вх.№771/23 до суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами.
24.01.2023 за вх.№2286/23 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, яке судом у протокольній формі задоволено, та додаткові документи, а саме: переклад повідомлення запитуваного органу Республіки Корея, які залучено судом до матеріалів справи.
У судове засідання 24.01.2023 позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
У підготовчі та судові засідання відповідач не з'явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце засідань шляхом надіслання відповідних судових доручень компетентному органу іноземної держави Республіки Кореї з метою належного повідомлення про час та місце розгляду даної справи відповідача - Фірми “Yong Do Velvet CO., LTD”. Відповідно до наданих відповідей компетентним органом Республіки Кореї ухвали суду по даній справі фактично не були вручені відповідачу з обставин, викладених в зворотних повідомленнях, де, зокрема, в якості причин повернення вказано “отримувача не вказано, була спроба, невідомо”, “невідомо”. Натомість, виходячи з наявних у справі документах, суд вбачає вказання у відповідних дорученнях як назви, так і адреси відповідача, а тому суд виходить з того, що в даному випадку судом виконано необхідні дії щодо забезпечення учасникам справ належних процесуальних гарантій на участь у розгляді справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Справа №916/3591/21 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 10.02.2023 у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
08.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Мазур Наталією Федорівною (покупець, позивач) та Фірмою “Yong Do Velvet CO., LTD” (продавець, відповідач) укладений контракт купівлі-продажу №ЕХ-42, відповідно до якого продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець згоден придбати тканину вельвет (EW-5600, MICRO VELVET PLAIN DYED) (товар) за ціною та на умовах, вказаних в інвойсі, що є додатком до контракту.
Відповідно до п.п. 4.1-4.5 контракту зазначені в ст. 2 контракту і специфікаціях до контракту товари будуть поставлені протягом 40 днів після узгодження сторонами відповідних специфікацій на товар. У вказані строки товар повинен бути виготовлений та поставлений. Датою поставки товару вважається дата прибуття товару в місце поставки та прийому товару покупцем або його представником. Продавець за свій рахунок повинен повідомити покупцю протягом 24 годин з моменту відвантаження наступні дані: дату відвантаження; N коносаменту (Bill Of Lading); найменування товару; N контракту; кількість місць (засобів упаковки); дані про перевізника; дату доставки; місце поставки.
Згідно з п.п. 5.2-5.3 контракту з товаром слідує наступна документація в 3 примірниках: товаротранспортна накладна; коносамент; пакувальний лист; рахунок продавця. У випадку ненадання в строк вищезазначених документів збитки підлягають відшкодуванню продавцем шляхом утримання із вартості поставленого товару. Продавець поставляє товар у відповідності з умовами та строком поставки, вказаними у специфікації. Покупець несе відповідальність за товар, організовує охорону та необхідні умови для його охорони після прибуття товару до місця доставки згідно зі встановленими вимогами до умов охорони.
За п.п. 6.1-6.4 контракту ціни на товар встановлюються в доларах США і включають вартість тари, упаковки та маркування. Ціни по позиціям на товар зазначаються в специфікаціях. Ціни тверді та не підлягають зміні. Загальна сума даного контракту складає 48750 доларів США. Ціни не включають податків та мит, підлягають сплаті на території країни покупця.
У відповідності до розділу 7 контракту приймання товару здійснюється покупцем по прибуттю товару до місця призначення. Товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем: за кількістю місць відповідно до кількості, вказаної у товаротранспортній накладній (коносаменті)/авіанакладній; за кількістю виробів згідно специфікації та пакувальних листів.
Згідно з п.11.2 контракту обсяг поставки відбуватиметься у повній відповідності до умов контракту.
Відповідно до розділу 12 контракту платежі за товар, що поставляється за контрактом, здійснюються шляхом банківського переказу 30% передоплати, 70% перед відправленням. Платіж за товар, що поставляється за контрактом, здійснюється в доларах США за згодою сторін.
За п.17.1 контракту даний контракт вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та дійсний протягом 3 років.
21.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Мазур Наталією Федорівною (покупець, позивач) та Фірмою “Yong Do Velvet CO., LTD” (продавець, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до контракту №ЕХ-42 від 08.09.2020, якою внесено зміни до контракту №ЕХ-42, зокрема:
- внесено зміни до п.5.3 контракту та викладено п.5.3 контракту в наступній редакції: продавець поставляє товар у відповідності до умов та строків поставки товару, вказаних у інвойсах, окремими партіями товару, на кожну партію товару;
- внесено зміни до п.6.2 контракту та викладено п.6.2 контракту в наступній редакції: ціна на товар зазначається в інвойсах. Ціна на товар складає 1,43 долара США за 1 метр погонний. Зміна ціни здійснюється за домовленістю сторін;
- внесено зміни до п.6.3 контракту та викладено п.6.3 контракту в наступній редакції: загальна сума даного контракту складає 49010 доларів США;
- внесено зміни до п.12.1 контракту та викладено п.12.1 контракту в наступній редакції: платежі за товар, що поставляється за контрактом, здійснюються шляхом банківського переказу 30% передоплати, 70% перед відправленням першої партії товару;
- додано п.12.3 до контракту: відправка товару здійснюється частинами, контейнерними партіями за графіком, узгодженими обома сторонами;
- внесено зміни до п.14.2 контракту та викладено п.14.2 контракту в наступній редакції: усі спори, які можуть виникнути між сторонами контракту, включаючи розбіжності тлумачення або виконання контракту, не врегульовані мирним шляхом, підлягають передачі для розгляду спору в господарські суди України по місцю розташування покупця.
28.12.2020 між Фізичною особою-підприємцем Мазур Наталією Федорівною (покупець, позивач) та Фірмою “Yong Do Velvet CO., LTD” (продавець, відповідач) укладено додаткову угоду №2 до контракту №ЕХ-42 від 08.09.2020, якою внесено зміни до контракту №ЕХ-42, зокрема:
- внесено зміни до п.4.1 контракту та викладено п.4.1 контракту в наступній редакції: вказаний в п.2 контракту товар буде поставлений продавцем покупцю партіями, а саме: І партія - тканина вельвет у кількості 7540 п/метрів вартістю 10782,20 дол. США у строк до 31.01.2021; ІІ партія - тканина вельвет у кількості 26773 п/метрів вартістю 38227,80 дол. США у строк до 30.08.2021;
- доповнено п.14.2 контракту: при розгляді спорів у господарському суді застосуванню підлягає законодавство України.
В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату позивачем грошових коштів за контрактом №ЕХ-42 від 08.09.2020, а саме: платіжне доручення №12JBKLK9 від 25.09.2020 на суму 14625 доларів США та платіжне доручення №17JBKLKA від 30.10.2020 на суму 34385 доларів США.
В матеріалах справи на підтвердження поставки товару відповідачем позивачу наявна митна декларація від 18.01.2021, в якій визначено ціну поставленого товару у розмірі 10782,20 доларів США.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом №ЕХ-42 від 08.09.2020 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 38227,80 доларів США за непоставлений у строк товар.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 5 Закону України “Про міжнародне приватне право” у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Приписами ст. 32 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачено, що Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Згідно з ст. 33 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” що у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність; - кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.
Статтею 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до положень статті 39 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
В свою чергу приписами статті 5 Закону України “Про міжнародне приватне право” передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
Положеннями статті 73 Закону України “Про міжнародне приватне право” передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч.1 ст. 74 Закону України “Про міжнародне приватне право” процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у такому випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Таким чином, на підставі ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Приймаючи до уваги п.14.2 контракту (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №№ 1, 2), яким сторони перебачили передачу вирішення спорів щодо укладеного контракту до господарських судів України по місцю розташування покупця та застосування законодавства України, враховуючи, що юридичною адресою покупця (позивача) є Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 26, кв. 5, господарський суд доходить висновку про можливість пред'явлення даного позову до Господарського суду Одеської області із обґрунтуванням підстав позову, як неналежне виконання відповідачем умов контракту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц зазначено, зокрема, наступне: “Що стосується стягнення суми позики та процентів за користування чужими коштами в іноземній валюті - доларах США із одночасним визначенням гривневого еквівалента вказаної суми, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Декретом №15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. У частині четвертій статті 5 Декрету №15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом №15-93 не передбачено обов'язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) та №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18). Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні”.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, умови укладеного сторонами контракту, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за контрактом №ЕХ-42 від 08.09.2020, матеріали справи не містять доказів повної поставки відповідачем товару у строки, визначені в контракті, виходячи із суми попередньої оплати позивачем за поставлений товар у розмірі 49010 доларів США та суму частково поставленого відповідачем товару у розмірі 10782,20 доларів США, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Мазур Наталі Федорівни про стягнення з відповідача 38227,80 доларів США.
Іншого відповідачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мазур Наталі Федорівни задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фірми “Yong Do Velvet CO., LTD” (B-1106 WOOLIM BLUE9 BUSINESS CENTER, 585 YANGCHEON-RO, GANGSEO-GU, SEOUL, KOREA (ZIP: 07647) на користь Фізичної особи-підприємця Мазур Наталі Федорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 38227 /тридцять вісім тисяч двісті двадцять сім/ доларів США 80 центів суми попередньої оплати та 15253 /п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят три/ грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2023 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Суддя Ю.С. Бездоля