"10" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3297/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/3297/22
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 20 113,55грн.
Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни про стягнення 20 113,55грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договорами оренди нерухомого майна№51Е100-281/20 від 03.02.2020р. та №51Е100-543/21 від 01.03.2021р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2022р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3297/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 30.12.2022р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
18.01.2023 за вх. ГСОО №1812/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
Позивачем 01.02.2023р. до суду надано відповідь на відзив (вх. № 3254/23), відповідно до якого позивач зазначає що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, в зв'язку з чим позовні вимоги просить суд задовільнити в повному обсязі.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Так, 03.02.2020 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 51Е100-281/20 (далі - договір 1), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності на першому поверсі 2-поверхового будинку №7 корпус А, загальною площею 14,6 м.кв., для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору.
Згідно п. 1.2 договору 1 вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 549,53грн. Коефіцієнт використання загальних площ, що застосовується при визначенні розміру орендної плати, становить 2,43% (п.1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору 1 передача Орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо Договором передбачено обов'язок Орендаря щодо внесення грошової застави.
В п. 3.1 договору 1. визначено, що за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з: 3.1.1. плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 60,50 гривень за 1 м" за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 1 085,38 гривень за 14.95 м2 за місяць; 3.1.2. плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку №2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
Деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у додатку №2 до договору (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.5 договору, відшкодування орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремий лічильник не встановлено то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодженням з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді (п.3.6 договору).
За умовами п. 3.9 договору 1 орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця у наступному порядку: 3.9.1.Орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання Орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця. 3.9.2. Плата за надання послуг з утримання Орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.
Положеннями п. 3.10 договору 1 визначено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту. що надається/надсилається/передається Орендодавцем Орендарю, в тому числі який надсилається Орендодавцем за допомогою електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання Орендарем рахунку-акту від Орендодавця Орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання Орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати Орендодавцем).
Відповідно до п. 3.12 договору 1 будь-які грошові зобов'язання орендаря перед орендодавцем за цим договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 1 085,38 гривень. Сума вказаної застави має бути перерахована орендарем на банківський рахунок орендодавця (на підставі рахунку, виставленого орендодавцем) протягом 5 банківських днів з дати укладення договору, але не пізніше ніж до моменту передачі орендованого майна у користування. У випадку здійснення орендодавцем задоволення своїх вимог до орендаря з суми застави, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити про це орендаря, а останній зобов'язується відновити визначений договором розмір грошової застави, шляхом перерахування орендодавцю відповідної суми протягом 7 календарних днів з дати отримання відповідного повідомлення від орендодавця. При закінченні строку дії договору сума застави за рішенням орендодавця може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з орендаря на дату повернення орендованого майна з користування (як правило, на оплату послуг з утримання орендованого майна). Після цього сума застави, що залишиться не використаною орендодавцем, має бути перерахована орендарю не пізніше 20 календарних днів від дати повернення орендованого майна з користування за відповідним актом.
За умовами п.п. 5.1.1. п. 5.1 договору 1 орендодавець має право вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором.
Положеннями п.п. 5.3.11 п. 5.1 договору 1 визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Згідно п.6.2 договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31 січня 2021р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору Орендар зобов'язаний повідомити Орендодавця про наміри щодо подальшої оренди Орендованого майна. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01 лютого 2020року.
01.02.2020р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) було підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору № 51Е100-281/20 від 03.02.2020 р. нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності на першому поверсі 2-поверхового будинку №7 корпус А, загальною площею 14,6 м.кв.
01.04.2022р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що починаючи з 01.04.2020 і до 31.05.2020 сторони домовилися застосовувати пункти 3.1.1 Договору у наступній редакції: «плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 30,25 гривень за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 542,69 гривень за 14,95 м2 за місяць. Додаткова угода вступає в силу з дати її підписання і діє до 31.05.2020 року
Як зазначає позивач, Одеська філія АТ «Укртелеком», сумлінно дотримуючись своїх зобов'язань за Договором 1, щомісячно не пізніше 1 числа місяця наступного за розрахунковим виставляла Рахунок-Акт, яким підтверджувався обсяг, вартість та стан заборгованості за послуги оренди за попередні місяці. Відповідні рахунки-акти одночасно є актами передавання- приймання наданих послуг за визначені в них періоди.
Так за договором 1 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-акт № 51008/2101-103 від 31.01.2021р. на суму 1 391,37, який відповідачем було сплачено частково в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 305,07грн.
В подальшому, 01.03.2021р. року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 51Е100-543/21 (далі - договір 2), згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності на першому поверсі 2-поверхового будинку №7 корпус А, загальною площею 14,6 м.кв., для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору.
Згідно п. 2.1, договору 2 передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов'язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави.
В п. 3.1 договору 2 визначено, що за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:
- 3.1.1 плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 70,25 гривень за 1 кв.м за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 1260,29 гривень за 14,6 м за місяць;
- 3.1.2 плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
Згідно п. 3.2. договору 2 орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати у разі збільшення розміру податків (в тому числі податку на нерухомість та земельного податку), зборів, інших обов'язкових платежів, цін і тарифів, що впливають на розмір орендної плати, шляхом направлення орендарю письмового повідомлення не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дати запровадження нової орендної плати.
Деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у додатку № 2 до договору (п. 3.3 договору 2.).
За умовами п. 3.4 договору 2 орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання орендованого майна у разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги. Про зміну плати за послуги орендодавець зобов'язаний попередити орендаря письмово не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, з якого застосовується нова вартість послуги.
Положеннями п. 3.5 договору 2 визначено, що відшкодування орендарем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремий лічильник не встановлено то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодженням з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.
Пунктом 3.6 договору 2 передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 3.7 договору 2 орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: 3.7.1 орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; 3.7.2 плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
В п. 3.8 договору 2 визначено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надається/надсилається/передається орендодавцем орендарю, в тому числі який надсилається орендодавцем за допомогою електронного сервісу обміну документами. У разі неотримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Умовами п.п. 5.1.1. п. 5.1 договору 2 визначено, що орендодавець має право вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором.
Положеннями п.п. 5.3.12 п. 5.3 договору 2 визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Пунктом 6.2 договору 2 передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Згідно п. 11.1 договору 2 останній набирає чинності з після його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За умовами п. 13.7 договору 2 визначено, що до цього договору додаються: 13.7.1 план-схема орендованого майна (додаток № 1); 13.7.2 розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна (додаток № 2).
Між ПАТ “Укртелеком” та фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною було підписано додаток № 1 договору № 51Е100-543/21 від 01.03.2021 р. - “План-схема орендованого майна ” та додаток № 2 - “Рахунок вартості послуг з утримання орендованого майна ”, а також “Рахунок-акт про надані послуги (зразкова форма)”.
01.03.2021р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) було підписано Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору № 51Е100-542/21 від 01.03.2021 р. нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності на першому поверсі 2-поверхового будинку №7 корпус А, загальною площею 14,6 м.кв.
Як зазначає позивач, Одеська філія АТ «Укртелеком», сумлінно дотримуючись своїх зобов'язань за Договором 2, щомісячно не пізніше 1 числа місяця наступного за розрахунковим виставляла Рахунок-Акт, яким підтверджувався обсяг, вартість та стан заборгованості за послуги оренди за попередні місяці. Відповідні рахунки-акти одночасно є актами передавання- приймання наданих послуг за визначені в них періоди.
Так за договором 2 позивачем було виставлено відповідачу рахунок-акт № 51008/2112-148 від 31.12.2021 р. на суму 2 027грн., №51008/2201-113 від 31.01.2022р. на суму 3 492,23грн., №51008/2202-142 від 28.02.2022 р. на суму 4 532,88грн. та №51008/2203-440 від 31.03.2022р. на суму 3 800,44грн. які відповідачем було сплачені частково в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором 2 в сумі 13 173,47грн.
Крім того, в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договорами 1.2, позивачем відповідно умов п.6.2 договорів та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу по Договору 1 пеню в сумі 139,82грн., 3% річних в розмірі 16,72грн. та інфляційні витрати 108,58грн.; по Договору 2 пеню в сумі 1 366,32грн., 3% річних в розмірі 109,89грн. та інфляційні витрати 1009,43грн..
Також за Договору 2 по заборгованість за надання послуг з утримання Майна позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 2 319,44грн., 3% річних в розмірі 168,82грн. та інфляційні витрати 1 396,01грн..
Отже, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди нерухомого майна №51Е100-281/20 від 03.02.2020р. та №51Е100-543/21 від 01.03.2021р., Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, 03.02.2020 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 51Е100-281/20 (далі - договір 1), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності на першому поверсі 2-поверхового будинку №7 корпус А, загальною площею 14,6 м.кв., для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору. Згідно п. 1.2 договору 1 вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 549,53грн. Коефіцієнт використання загальних площ, що застосовується при визначенні розміру орендної плати, становить 2,43% (п.1.3 договору).
Крім того, 01.03.2021р. року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі директора Одеської філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Негрецькою Аллою Леонідівною (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 51Е100-543/21 (далі - договір 2), згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності на першому поверсі 2-поверхового будинку №7 корпус А, загальною площею 14,6 м.кв., для використання у якості офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору. Згідно п. 1.2 договору 1 вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 316,97грн. Коефіцієнт використання загальних площ, що застосовується при визначенні розміру орендної плати, становить 2,43% (п.1.3 договору).
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями п. 3.10 договору 1 визначено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту. що надається/надсилається/передається Орендодавцем Орендарю, в тому числі який надсилається Орендодавцем за допомогою електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання Орендарем рахунку-акту від Орендодавця Орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання Орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати Орендодавцем).
В п. 3.8 договору 2 визначено, що орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надається/надсилається/передається орендодавцем орендарю, в тому числі який надсилається орендодавцем за допомогою електронного сервісу обміну документами. У разі неотримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов'язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону та умов договорів оренди нерухомого майна №51Е100-281/20 від 03.02.2020р. та №51Е100-543/21 від 01.03.2021р. не було сплачено у повному обсязі орендні платежі, в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість з орендної плати за договором №51Е100-281/20 від 03.02.2020р. в сумі 305,07грн. та за договором №51Е100-543/21 від 01.03.2021р. в розмірі 13173,47грн.
З викладених обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни про стягнення заборгованості за договором №51Е100-281/20 від 03.02.2020р. в сумі 305,07грн. та за договором №51Е100-543/21 від 01.03.2021р. в розмірі 13173,47грн.
З посиланням на умови п. 6.2 договорів оренди позивачем було нараховану відповідачу до сплати пеню за договором 1 в сумі 139,82грн. та за договором 2 в загальному розмірі 3 685,76грн., яка була розрахована позивачем на заборгованість по кожному із договорів з урахуванням заборгованості з утримання мана за Договором 2.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем за спірними правочинами щодо сплати орендної плати у встановлений договорами строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов'язань.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2 договорів у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Так, обґрунтовуючи нарахування пені за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позивач посилається на п. 6.2 договорів.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Так, вказаними вище пунктами договорів сторони погодили, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання за весь час прострочення.
Так, належним чином дослідивши умови спірних договорів, господарський суд встановив, що п. 6.2 договорів не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням “до дати фактичного виконання”, тощо.
Відтак, умову, передбачену у п. 6.2 договорів, укладених сторонами у цій справі, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 р. у справі № 910/13575/21, від 15.11.2019 р. у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 р. у справі № 911/634/19.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірними договорами щодо сплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахунки якої надано до позовної заяви.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені суд встановив його помилковість, оскільки, позивачем здійснено її нарахування по кожному місяцю заборгованості всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.
Так, здійснивши перерахунок пені за допомогою системи “Ліга Закон”, судом встановлено, що сума пені за договором 1 яка підлягає задоволенню становить 21,03грн. та за договором 2 в загальному розмірі 2338,70грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за договором 1: 3% річних у розмірі 16,72грн., інфляційні витрати у розмірі 108,59грн. та за договором 2: 3% річних у розмірі 278,71грн., інфляційні витрати у розмірі 2 405,44грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за договором 1: 3% річних у розмірі 16,72грн., інфляційні витрати у розмірі 139,72грн. та за договором 2: 3% річних у розмірі 278,71грн., інфляційні витрати у розмірі 2 405,44грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Так заперечуючи проти задоволення позивних вимог відповідач вказує, що Договір 1 та Договір 2 укладено між Відпові дачем та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком», з Акціонерним товариством договір не укладався. Відповідні посилання відповідача є хибними з огляду на таке.
Як вказує позивач у відповіді на відзив, рішенням річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрте леком» (далі - Товариство) від 22.04.2021 р. ухвалено: - зміну типу Товариства з публічного на приватне акціонерне товариство; - зміну найменування Товариства з Публічного акціонерного товариства «Укрте леком» на Акціонерне товариство «Укртелеком»; - внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення його у новій затвер дженій редакції; - внесення змін до Положення про наглядову раду Товариства шляхом викладення його у новій затвердженій редакції.
Згідно із пунктом 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» За кону України «Про акціонерні товариства» приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.
Таким чином, зміна найменування (типу) товариства з публічного на прива тне не свідчить про припинення суб'єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що, зазначені обставини не можуть бути підс тавою для висновку про те, що такий суб'єкт як Акціонерне товариство «Укртеле ком» є відмінним від Публічного акціонерного товариство «Укртелеком», а Оде ська філія Акціонерного товариства «Укртелеком» є відмінним від відповідної юридичної особи - Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртеле ком»., оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування. Відповідна правова позиція щодо заміни на зви та зміни правоздатності юридичних осіб підкріплюється сталою судовою прак тикою (Постанова Верховного суду від 29.08.2019 у справі № 914/3587/14. Поста нова Верховного суду від 17.08.2020 у справі № 923/37/20 тощо).
Окрім того, суд зазначає що обидва договори містять п. 13.6. який визначає, що договори не втрачають чинності у разі зміни реквізитів сторін, їх установчих документів, а та кож зміни організаційно-правової форми.
Також відповідачем у відзиві на позов було зазначено про необґрунтоване збільшення плати за опалення у опалювальному сезоні 2021-2022 року, а саме вказано, що в рахунках-актах за січень, лютий та березень вартість послуг опалення відрізняється від тієї, яка була виставлена у ра хунках-актах в інші (минулі) опалювальні сезоні.
Відповідні посилання суд оцінює критично, оскільки згідно додатку № 2 до Договорів відповідач відшкодовує витрати за тепло постачання та комунальні послуги Позивачу пропорційно займаній площі, яка ста новить 2.34 % від загальної площі приміщень будівлі. Відповідні відшкодування здійснюються на підставі наданих рахунків.
Як вбачається із умов Договорів, тарифи за якими надаються послуги з теплопостачання та інші комунальні послуги не встановлені у жорсткій грошовій фо рмі та не пов'язані із жодними нормативними актами, якими встановлюються останні. Підписанням Додатку № 2 до Договорів відповідач фактично погодив, що він має обов'язок із відшкодування витрат по теплопостачанню пропорційно займаній площі, що чітко встановлена у відсотковому співвідношенні із загальною площею приміщень за адресою: Одеська обл.. м. Роздільна, вул. вул. Незалежності, буд. 7.
Щодо посилання відповідача на відсутність на відповідних актах-рахунках його підпису, суд зазначає що за умовами розділу 3 Договорів встановлено обов'язок позивача надсилати відповідачу рахунки-акти та обов'язок відповідача здійснювати оплату на підставі наданих рахун ків-актів. А у разі їх неотримання, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця в якому має бути здійснена така оплата (з подальшим корегуванням переплати/недоплати позивачем). При цьому будь яких доказів незгоди відповідача із сумами виставлених рахунків-актів матеріали справи не містять.
Відносно посилань відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву в частині того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі пи тання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою нара хування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населен ням заборонено, суд зазначає що відповідні посилання є хибними, оскільки зазна чена постанова КМУ стосується лише оплати населенням за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова КМУ не розповсюджує свою дію на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців які здійснюють господарську діяльність.
Щодо посилання Відповідача на застосування пільгової орендної плати згі дно ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та кому нального майна» суд вказує, що відповідний закон регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності. Разом з тим орендоване майно нале жить Позивачу на праві приватної власності, а тому дія цього закону не може бути розповсюджена на відносини оренди, які виникли між позивачем та відповідачем.
Також відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації а введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану суд зазначає наступне.
Відповідно до ч 2.ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Касаційний господарський суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначив, що “форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку”.
Відтак, керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. При цьому суди звертають увагу на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, безвідносно до змісту Листа ТПП.
Згідно п. 3.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Разом з тим відповідачем окрім зазначення про наявність форс-мажорні обстави жодними доказами не довела що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Також відповідачем у відзиві на позов зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту понесення інфляційних витрат, права нарахування З % річних та пені за Договорами. Суд відповідні посилання оцінює критично з огляду на наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив вико нання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відш кодуванні матеріальних втрат Позивача від знецінення коштів внаслідок інфляцій них процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо ін ший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майно вого права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плаги) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Право на нарахування пені узгодили в п. 6.2. Договору 1 та Договору 2, якими визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань відпові дач на вимогу позивача сплачує пеню, яка нараховується від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано до суду свого контррозрахунку.
Щодо посилань відповідача, на той факт що згідно ч. 2 ст. 286 ГК України та ч. 4 ст. ЦК України він має право вимагати зменшення орендної плати, суд зазначає що відповідне право не зумовлює безумовного обов'язку у позивача здійснювати зменшення орендної плати. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення відповідача до позивача з відповідною вимогою
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691) до Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691) основну заборгованість за договором оренди нерухомого майна №51Е 100-281 /20 від 03.02.2020 р. у розмірі 305 (триста п'ять)грн. 07 коп., інфляційні витрати у розмірі 108 (сто вісім)грн. 58 коп. пеню у розмірі 21 (двадцять одна)грн. 03 коп., 3 % річних у розмірі 16 (шістнадцять)грн. 72 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691) основну заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 51Е100-543/21 від 01.03.2021 р. у розмірі 13 173 (тринадцять тисяч сто сімдесят три)грн. 47коп., інфляційні витрати в розмірі 2 405 (дві тисяч чотириста п'ять)грн. 44 коп., пеню в сумі 2 338 (дві тисячі триста тридцять вісім)грн. 70коп., 3 % річних в розмірі 278 (двісті сімдесят вісім)грн. 71 коп.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Негрецької Алли Леонідівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39, код ЄДРПОУ 01186691) судовий збір в сумі 2 300 (дві тисячі триста)грн. 19коп.
5. В решті позовних відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 лютого 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна