79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.02.2023 Справа № 914/1654/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м.Львів
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 91 201,14 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
21.07.2022 р. на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 91 201,14 грн.
Cуд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області із запитом від 25.07.2022 р. за вих. №914/1654/22/1/22 у відповідності до вимог ч.6 ст.176 ГПК України про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних щодо ОСОБА_1 , згідно даних, вказаних позивачем у позовній заяві.
05.08.2022 року за вх.№16601/22 на адресу суду надійшла відповідь на вказаний вище запит суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.09.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 12.10.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 р. розгляд справи по суті відкладено на 02.11.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 р., судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1654/22 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.12.2022 р.
Протокольною ухвалою суду від 07.12.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1654/22 на тридцять днів за клопотанням представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 11.01.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1654/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.02.2023 р.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи в судових засіданнях, відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
08.02.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
11.01.2023 р. від представника позивача на адресу суду надійшла заява за вх. № 595/23, в якій зазначено, що позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить розгляд даної справи здійснювати за відсутності повноважного представника позивача.
08.02.2023 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 10.08.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 08.02.2023 р. не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області, яка надійшла на адресу суду за вх.№16601/22 від 05.08.2022 р., на запит суду.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414604199, ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 р. про відкриття провадження у справі, відповідачем отримано 12.08.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414648650, ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 р. про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1654/22 за правилами загального позовного провадження, відповідачем отримано 10.11.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи).
Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/1654/22 в Господарському суді Львівської області.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти позовних вимог, проти розгляду справи за його відсутності, дана справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1654/22.
В судовому засіданні 08.02.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.09.2019 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про надання Кредиту за послугою “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький” шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на умовах, які зазначені в заяві. Позивач зазначає, що підписанням цієї Заявки, Клієнт, на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ “ПРИВАТБАНК” у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією Заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши боржнику кредитний ліміт в розмірі 70 000,00 грн. Позивач стверджує, що в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії. Відтак, за розрахунками позивача, станом на дату подачі позовної заяви, заборгованість відповідача за договором становить 53 949,75 грн. - заборгованості за кредитом, 35 309,19 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом та 1 942,20 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, банк просить стягнути з відповідача 53 949,75 грн. - заборгованості за кредитом, 35 309,19 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом, 1 942,20 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом та судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не з'являвся, вимог ухвали суду від 10.08.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області, яка надійшла на адресу суду за вх.№16601/22 від 05.08.2022 р., на запит суду.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414604199, ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 р. про відкриття провадження у справі, відповідачем отримано 12.08.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414648650, ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 р. про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1654/22 за правилами загального позовного провадження, відповідачем отримано 10.11.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи).
Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/1654/22 в Господарському суді Львівської області.
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
13.09.2019 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) було підписано заявку на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький” шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 на умовах, які зазначені в заяві.
У заявці на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький” визначені наступні умови надання кредиту: вид кредиту - овердрафтовий кредит; мінімальний розмір ліміту - 10 000,00 UAH; максимальний розмір ліміту 100 000,00 UAH; розмір відсоткової ставки - 30%; розмір щомісячної комісії (в т.ч. пільговий період) - 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць; пільговий період - 55 днів; термін користування кредитом - 12 місяців.
Підписанням вказаної Заявки, відповідач приєднався до Умов та Правил надання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ “ПРИВАТБАНК” у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms.
Підписанням вказаної Заявки, відповідач висловив згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту за послугою “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”. Розмір Ліміту може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших- факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку.
Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання відповідачем Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.
Відповідно до 3.2.6.1.4. Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок, фізичної особи-підприємця “Підприємницький” в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису, що разом з цими Умовам та Правилами становлять Кредитний договір.
Клієнт Банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі, шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в Банку, приєднується до Послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта, щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.
У пункті 3.2.6.1.5. Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір Ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.
У пункті 3.2.6.1.7 Умов та правил надання банківських послуг, сторони узгодили, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих Умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6. цього Договору.
Свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 70 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2.6.3.1. Умов та правил надання банківських послуг, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання Кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло Дебетове сальдо, від суми максимального Дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта.
Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10. Умов та правил надання банківських послуг).
Згідно п. 3.2.6.3.5. Умов та правил надання банківських послуг, Розрахунок процентів за користування Кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта Дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з Кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається.
Сплата процентів за користування Кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця.
Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10 Умов та правил надання банківських послуг).
Відповідно до п. 3.2.6.3.8. Умов та правил надання банківських послуг, погашення Кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України.
Позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія за вих. № 90913 LVVNS0H1 ВІД 31.12.2021 р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, позивач просить стягнути з відповідача 91 201,14 грн., з яких: 53 949,75 грн. - заборгованість за кредитом; 35 309,19 грн. - заборгованість з відсотків за користування кредитом; 1942,20 грн. - заборгованість з комісії за користуванням кредитом.
Оцінка суду.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою запису про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 є 01.08.2014 р.
15.03.2021 року згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за його рішенням. Відтак, судом встановлено, що підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено на час ухвалення судом рішення у даній справі.
Згідно ст.51 та 52 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відтак норми процесуальних законів наведено тут і далі у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Згідно зі статтею 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
15.03.2021 року відповідач припинив господарську діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису: 2004150060001065440.
Спір у даній справі виник з господарського договору, укладеного у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, яка раніше велася відповідачем як фізичною особою-підприємцем, а відповідач при укладенні договору 13.09.2019 року зазначав свій статус, саме як фізичної особи-підприємця.
Зобов'язання відповідача з втратою ним після укладення договору такого статусу не припинились, тому суд, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, вважає, що спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст укладеного договору дає підстави вважати його договором приєднання. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою, хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно частин 1, 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами частин 1-2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є кредитний договір б/н від 13.09.2019 р. укладений шляхом приєднання відповідача до публічної оферти через підписання заявки на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький” про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, до пункту 3.2.6.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - кредитний договір). Вказана анкета-заява підписана ФОП ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного цифрового підпису, про що свідчить наданий позивачем результат перевірки електронного цифрового підпису.
Закон України “Про електронні довірчі послуги” врегульовує відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб'єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації.
Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”, встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України “Про електронні довірчі послуги”, електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним, як підпис.
Приписами статті 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України “Про електронні довірчі послуги”. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Згідно пункту 2 статті 29 Закону України “Про електронні довірчі послуги”, центральний засвідчувальний орган надає кваліфіковану електронну довірчу послугу формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг з використанням самопідписаного сертифіката відкритого ключа центрального засвідчувального органу.
Факт підписання між позивачем та відповідачем договору електронними цифровими підписами підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (кредит) у розмірі 70 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку, тобто позивач свої умови договору виконав повністю.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1, часини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з положеннями п. 3.2.6.3.1. Умов та правил надання банківських послуг, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання Кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло Дебетове сальдо, від суми максимального Дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта.
Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10. Умов та правил надання банківських послуг).
Відповідно до п. 3.2.6.3.5. Умов та правил надання банківських послуг, Розрахунок процентів за користування Кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта Дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з Кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається.
Сплата процентів за користування Кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця.
Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2,6.2.3.10 Умов та правил надання банківських послуг).
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором, не вносячи належним чином чергових платежів та відсотків, згідно долучених розрахунків до позовної заяви.
Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань, суд погоджується з такими. Отже, на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача: 53 949,75 грн. - заборгованості за кредитом, 35 309,19 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом, 1 942,20 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження позовних вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 949,75 грн. - заборгованості за кредитом, 35 309,19 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом та 1 942,20 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22 лютого 2007 року в справі “Красуля проти Росії”, від 5 травня 2011 року в справі “Ільяді проти Росії”, від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України”, від 9 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 1 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 7 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії” свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №IHB98B3Т4F від 18.02.2022 р.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ №14360570) 53 949,75 грн. - заборгованості за кредитом, 35 309,19 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом, 1 942,20 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом та 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13.02.2023 р.
Суддя Долінська О.З.