вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/398/23
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової Вікторії Миколаївни, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 13, офіс 524) від 17.01.2022
про видачу судового наказу
07.02.2023 до Господарського суду Київської області надійшла заява ТОВ "Бізнес позика" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Барекзай Салма Абдул Сатар ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 61425,08 грн, з яких: 24000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 36304,80 грн - сума прострочених платежів по процентах;1120,28 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що 05.08.2021 з Фізичною особою-підприємцем Барекзай Салма Абдул Сатар (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) було укладено договір про надання кредиту №153219-КС-003, шляхом обміну електронними повідомленням, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 24 000, 00 грн, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в строк та сплатити проценти за користування. Сторонами погоджено, що процентна ставка складає 1,08047917 % в день та є фіксованою, комісія за надання кредиту складає 3 600, 00 грн.
Заявник вказує, що свої зобов'язання за договором про надання кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 24 000, 00 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника (котрий позичальник вказав при заповненні анкетних даних). Натомість позичальник узяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, кошти не повернув, у зв'язку із чим в останнього виникла зазначена заборгованість в загальному розмірі 61425,08 грн. Також заявник просить стягнути з боржника витрати по сплаті судового збору в розмірі 268,40 грн.
Дослідивши подану ТОВ "Бізнес позика" заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За змістом пунктів 1, 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу
Як вбачається з доданих до заяви документів, заявником подано електронний доказ (Договір про надання кредиту №153219-КС-003 від 05.08.2021 р., Пропозицію укласти Договір (оферта) №153219-КС-003 про надання кредиту, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферта) щодо укладання Договору №153219-КС-003 про надання кредиту) в письмовій формі (роздруківка на паперових носіях). Анкета-згода клієнта від 09.01.2023 р. не підписана та жодним чином не засвідчена клієнтом (роздруківка на паперових носіях).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 ГПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про електронну комерцію», фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з Прикінцевими положеннями ЗУ «Про електронну комерцію» щодо внесених змін до таких законодавчих актів України:
2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365) після слів "особистий підпис" доповнити словами "аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";
3) частину першу статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275; 2014 р., № 24, ст. 885) викласти в такій редакції:
"Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис";
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ.
Паперова копія Договору про надання кредиту №153219-КС-003 не посвідчена в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник ФОП Барекзай Салма Абдул Сатар підписав вказаний Договір, не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).
Натомість додано довідку, складену заявником в односторонньому порядку, про те, що договір підписано одноразовим ідентифікатором. Разом із тим, доказів належності наведеного номеру телефону саме Барекзай Салма Абдул Сатар матеріали заяви не містять; дані, зазначені у довідці, жодним чином не підтверджені.
Таким чином, заявником не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Разом з цим суд звертає увагу заявника на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 148, 150, пунктами 1, 8 частини 1, ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Барекзай Салма Абдул Сатар заборгованості у розмірі 61425,08 грн за Договором № 153219-КС-003 від 05.08.2021 про надання кредиту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.М. Антонова