ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.01.2023Справа № 910/9446/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь"
до товариства з обмеженою відповідальністю "УМТ"
про стягнення 1 533 818,20 грн
При секретарі судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Недашківська Наталія Сергіївна - представник за ордером серія АА №1266455 від 16.01.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УМТ" про повернення безпідставно набутого майна (коштів) в розмірі 1 553 818,20 грн., а саме просить суд:
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "УМТ" (ідентифікаційний код 31272519) повернути в натурі товариству з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (ідентифікаційний код 30922208) подові електроди (№кр.6-12ПЭ16КА.00.000) у кількості 2 штуки загальною вартістю 1 006 660,66 грн.;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УМТ" (ідентифікаційний код 31272519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (ідентифікаційний код 30922208) попередню оплату за договором підряду №1801-22 від 18.01.2022 у розмірі 375 000,00 грн., неустойку у розмірі 110 547,95 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 41 609,59 грн., всього 527 157,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
03.10.2022 до канцелярії суду (через електронний суд) позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 08.11.2022.
26.10.2022 на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 08.11.2022 не з'явилися позивач та відповідач, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 29.11.2022.
29.11.2022 на електронну адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
У підготовче засідання 29.11.2022 не з'явився позивач, хоча про місце, дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 відкладено підготовче засідання на 13.12.2022.
06.12.2022 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
12.12.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про проведення засідання без його участі.
13.12.2022 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив.
У підготовче засідання 13.12.2022 не з'явився позивач, хоча про місце, дату та час повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі на 17.01.2023.
29.12.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні 17.01.2023 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Оголошено перерву у судовому засіданні до 31.01.2023.
27.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі.
В судове засідання 31.01.2023 представник позивача не з'явився.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
18.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "УМТ" (виконавець) укладено договір підряду №1801-22.
Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується виконати наступні ремонтні роботи: «Відновлювальний ремонт подового електрода» (№ч.6-12ПЭ 16КА.00.000) (надалі - роботи) в кількості визначеної згідно специфікації №1, яка додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані виконавцем роботи на умовах цього договору (п.1.2 договору).
Ціна та загальна вартість робіт узгоджується сторонами у специфікаціях до цього договору (п.2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник надає виконавцю подові електроди (комплексна відомість додається), які потребують ремонту, в подальшому іменовані - давальницький матеріал, на умовах «Франко - склад замовника» EXW (м. Дніпро, пр.-т Богдана Хмельницького, буд. 139, ТОВ "Днепропресс Сталь") за актом приймання-передачі, у якому зазначається заставна вартість давальницького матеріалу.
Строк виконання робіт та передачі відремонтованих подових електродів замовнику - протягом 75 календарних днів, відлік яких починається з дати надходження виконавцю повної передоплати у розмірі 50% вартості робіт на поточний рахунок виконавця і надання давальницького матеріалу, якщо інше не обумовлено в додатках до цього договору. Відлік строку виконання робіт не починається у разі сплати часткової передоплати (п.3.2 договору).
Відповідно до п.9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 або моменту його остаточного виконання.
18.01.2022 сторонами підписано специфікацію №1 (додаток №1 до договору), п.1 якої передбачено, що виконавець зобов'язується виконати ремонтні роботи - надалі роботи, а замовник зобов'язується оплатити роботи на умовах, передбачений специфікацією: «Відновлювальний ремонт подового електрода» (№ч.6-12ПЭ 16КА.00.000) в кількості 2 шт. вартістю 750 000,00 грн.
Відповідно до п.2 специфікації підсумкова вартість за специфікацією №1 за виконання робіт за 2 (два) шт. «подовий електрод» (кр. №6-12ПЭ 16КА.00.000Сб) становить 750 000,00 грн.
Строк виконання робіт - 75 календарних днів з моменту перерахування передоплати (п.5.1.1) на поточний рахунок виконавця (п.3 специфікації).
Згідно з п.5.1 специфікації, умови оплати:
5.1.1 передоплата в розмірі 50% вартості робіт - протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами договору і цієї специфікації;
5.1.4 оплата 50% вартості робіт - протягом 30-ти днів після повідомлення про завершення виконання робіт та готовності до постачання відремонтованих подових електродів замовнику, згідно рахунку, виставленого виконавцем.
Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
04.02.2022 позивачем на рахунок відповідача здійснено оплату в розмірі 375 000,00 грн., що становить 50% вартості робіт, що підтверджується платіжним дорученням №12185 від 04.02.2022.
09.02.2022 між сторонами підписано акт приймання-передачі в ремонт до договору №1801-22 від 18.01.2022р. специфікації №1 від 18.01.2022, відповідно до якого позивачем передано відповідачу для виконання робіт подові електроди (кр. №6-12ПЭ16КА.00.000) у кількості 2 шт.
Позивачем зазначено, що роботи з ремонту електродів мали бути завершені не пізніше 20.04.2022 (тобто протягом 75 календарних днів з моменту перерахування передоплати в розмірі 50% вартості робіт на поточний рахунок ТОВ «УМТ» - з 04.02.2022).
Проте, у зазначений строк роботи не були виконані відповідачем.
У зв'язку з невиконанням відповідачем робіт у встановлений строк, позивач листом №24/08 від 24.08.2022 відмовився від договору підряду №1801-22 від 18.01.2022. Також, просив протягом 7 днів з моменту отримання листа: повернути ТОВ "Днепропресс Сталь" подові електроди у кількості 2 штуки та повернути попередню оплату у розмірі 375 000,00 грн.
Вищезазначений лист отриманий відповідачем 31.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4910600945689.
Як зазначено позивачем, у встановлений строк відповідач не повернув позивачеві ані подові електроди, ані попередню оплату.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п.6.7 договору у разі прострочення виконання робіт більш ніж на 10 (десять) днів замовник має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку. У цьому разі договір є припиненим (розірваним) з дати отримання виконавцем повідомлення замовника про відмову від договору (надалі - повідомлення про відмову). При цьому виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму перерахованої замовником попередньої оплати та переданий для виконання робіт давальницький матеріал - подові електроди протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання повідомлення про відмову.
Частиною 2 статті 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з ч. 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Судом встановлено, що позивач сплатив підряднику передоплату (аванс) в розмірі 375 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12185 від 04.02.2022, однак відповідач роботи у погоджені договором строки не здійснив. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим, позивач звертався до відповідача з листом №24/08 від 24.08.2022, яким відмовився від договору підряду №1801-22 від 18.01.2022. Також, просив протягом 7 днів з моменту отримання листа: повернути ТОВ "Днепропресс Сталь" подові електроди у кількості 2 штуки та повернути попередню оплату у розмірі 375 000,00 грн.
Правомірність відмови позивача від договору встановлена судом.
Частиною 2 статті 570 ЦК України передбачено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, у даному випадку суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що після відмови позивача від договору правова підстава для утримання відповідачем суми попередньої оплати відпала, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 375 000,00 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, п .6.7 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний повернути переданий для виконання робіт давальницький матеріал - подові електроди протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання повідомлення про відмову.
Судом встановлено, що відповідачем отримано повідомлення про розірвання договору 31.08.2022, а тому договір відповідно до п.6.7 договору договір підряду №1801-22 від 18.01.2022 є припиненим (розірваним) з 31.08.2022.
Суд зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі в ремонт до договору №1801-22 від 18.01.2022р. специфікації №1 від 18.01.2022, позивачем передано відповідачу для виконання робіт подові електроди (кр. №6-12ПЭ16КА.00.000) у кількості 2 шт., без зазначення їхньої вартості.
Крім того, в договорі №1801-22 від 18.01.2022 та в специфікації №1 від 18.01.2022 сторонами не зазначалась вартість подових електродів (кр. №6-12ПЭ16КА.00.000) у кількості 2 шт.
А тому, вимога позивача в частині зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "УМТ" повернути в натурі товариству з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (ідентифікаційний код 30922208) подові електроди (№кр.6-12ПЭ16КА.00.000) у кількості 2 штуки загальною вартістю 1 006 660,66 грн. підлягає частково задоволенню.
Вимога позивача в частині визначення вартості 2 штук подових електродів (№кр.6-12ПЭ16КА.00.000) в розмірі 1 006 660,66 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 110 547,95 грн. нараховану за період з 20.04.2022 по 31.08.2022 та проценти за користування грошовими коштами в розмірі 41 609,59 грн. за період з 04.02.2022 (день оплати попередньої оплати в розмірі 375 000,00 грн.) по 16.09.2022 (дату складання позовної заяви).
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.6.5 договору у разі прострочення виконання робіт та/або передання готової продукції та/або прострочення строків усунення недоліків виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної на момент прострочення виконання робіт та/або передання готової продукції, від вартості робіт, за кожний день прострочення.
Як зазначалось раніше, кінцевою датою виконання робіт є 20.04.2022, а тому першим днем прострочення є 21.04.2022.
Розрахунок неустойки:
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
750 000,0021.04.2022 - 02.06.20224310,000.05517 671,23
750 000,0003.06.2022 - 31.08.20229025,000.13792 465,75
За перерахунком суду загальний розмір неустойки становить 110 136,98 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення неустойки в розмірі 410,97 грн. вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.6.6 договору у разі якщо строки виконання робіт порушено більш ніж на 5 (п'ять) днів, а замовником внесена повна попередня оплата, виконавець за користування грошовими коштами замовника зобов'язаний сплатити замовнику 18 процентів річних від суми грошових коштів, перерахованих замовником виконавцю, за період з дня оплати до дня фактичного виконання робіт або для повернення грошових коштів (попередньої оплати).
Оскільки вищезазначеним пунктом визначено договірну санкцію, а як зазначалось раніше договір є розірваним 31.08.2022, тому вірним період нарахування 18 процентів річних є з 04.02.2022 до 31.08.2022.
Розрахунок процентів річних:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 04/02/2022 до 31/08/2022 375 000,00 x 18 % x 209 : 365 : 10020938 650,68 грн.
За перерахунком суду проценти за користування грошовими коштами становлять 38 650,68 грн. та підлягають задоволенню.
В частині стягнення процентів за користування грошовими коштами в розмірі 2 958,91 грн. вимога позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому, щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1 договору при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, тощо), обставин соціального, політичного та міжнародного походження(військові дії, громадські хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції або дії державних органів), які є обставинами неможливості частково або в повній мірі виконання зобов'язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань відповідно до часу дії форс-мажорних обставин.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону. Відповідними доказами обставин непереборної сили та їх продовження є довідки, видані відповідною Торгово-промисловою палатою, або іншим уповноваженим на те органом.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що відповідач повідомляв позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 7.2 договору.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "УМТ" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 15, офіс 20, ідентифікаційний код 31272519) повернути в натурі товариству з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 139, ідентифікаційний код 30922208) подові електроди (№кр.6-12ПЭ16КА.00.000) у кількості 2 штуки.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УМТ" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 15, офіс 20, ідентифікаційний код 31272519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (49033, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 139, ідентифікаційний код 30922208) попередню оплату за договором в розмірі 375 000 (триста сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., неустойку в розмірі 110 136 (сто десять тисяч сто тридцять шість) грн. 98 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 38 650 (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 10 337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 75 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 13.02.2023 року.
Суддя С. М. Мудрий