ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2023Справа № 910/9525/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп»
до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»
про стягнення 634475,76 грн.
Представники сторін:
від позивача: Михайлова Н.М.;
від відповідача: Козуб Б.Ю.
21.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» з вимогами до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення 641161,42 грн, з яких 593781,19 грн пені та 47380,23 грн 3% річних.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022, несвоєчасно здійснив оплату за спожитий у лютому - травні 2022 року природний газ, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 593781,19 грн та 3% річних у розмірі 47380,23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9525/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
18.10.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 587972,98 грн пені та 46502,78 грн 3% річних, що разом становить 634475,76 грн.
По суті подана позивачем заява про уточнення розміру позовних вимог є вимогою про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
19.10.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на неправомірну поведінку позивача щодо припинення постачання природного газу з червня 2022 року, що, як вказує відповідач, вплинуло на прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитого природного газу. При цьому, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн.
Підготовче засідання, призначене на 19.10.2022, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 підготовче засідання у справі №910/9525/22 призначено на 23.11.2022.
Підготовче засідання, призначене на 23.11.2022, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 підготовче засідання призначено на 07.12.2022.
24.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзиви на заяву про уточнення позовних вимог.
30.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 07.12.2022 судом було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим спір у справі розглядається з новою ціною позову; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 21.12.2022.
21.12.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 21.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.01.2023.
Судове засідання, призначене на 25.01.2023, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 судове засідання у справі №910/9525/22 призначено на 08.02.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2023 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 08.02.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (постачальник) та Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (споживач) укладено Договір №ПП60-315/3-22 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачу впродовж дії цього договору за кодом відповідно до ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо (природний газ) з урахуванням вартості послуг замовленої договірної потужності (послуг транспортування), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 плановий обсяг постачання газу наведено у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.4.1 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранпсортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 2.4.2 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженими представниками постачальника.
Відповідно до п. 2.4.3 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 споживач протягом 3-х робочих днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один при мірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
Згідно з п. 4.1 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Відповідно до п. 4.2 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: впродовж 15-ти банківських днів після підписання акту приймання-передачі природного газу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання, але у будь-якому випадку не раніше розірвання договору постачання природного газу з діючим постачальником або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді, і діє в частині постачання газу до 31.05.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено виконання обов'язку з оплати спожитого у період з лютого по травень 2022 року природного газу, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 587972,98 грн та 3% річних у розмірі 46502,78 грн (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на неправомірну поведінку позивача щодо припинення постачання природного газу з червня 2022 року, що, як вказує відповідач, вплинуло на прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитого природного газу. При цьому, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 3 глави 1 Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
У п. 5 глави 1 Правил постачання природного газу зазначено, що діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання; новий постачальник - постачальник природного газу, з яким споживач, що має діючого постачальника, уклав договір постачання природного газу та який буде здійснювати постачання природного газу у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником; реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Судом встановлено, що у лютому 2022 року позивач на умовах Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 поставив відповідачу природний газу на суму 10029859,13 грн, що підтверджується Актом №00000005286 приймання-передачі природного газу від 28.02.2022; у березні 2022 року - природний газу на суму 9564788,89 грн, що підтверджується Актом №00000010131 приймання-передачі природного газу від 31.03.2022; у квітні 2022 року - природний газ на суму 10837232,90 грн, що підтверджується Актом №00000013107 приймання-передачі природного газу від 30.04.2022; у травні 2022 року - природний газ на суму 9138580,25 грн, що підтверджується Актом №00000015624 приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» та Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.2 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: впродовж 15-ти банківських днів після підписання акту приймання-передачі природного газу.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити природний газ, спожитий у лютому 2022 року, у строк до 21.03.2022 включно, природний газ, спожитий у березні 2022 року, - у строк до 21.04.2022 включно, природний газ, спожитий у квітні 2022 року, - у строк до 20.05.2022 включно; природний газ, спожитий у травні 2022 року, - у строк до 21.06.2022 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у повному обсязі здійснив оплату за спожитий природний газ у спірному періоді, однак з простроченням оплати.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням здійснення відповідачем оплати за спожитий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 587972,98 грн (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), а саме: 80842,44 грн пені за прострочення оплати природного газу, спожитого у лютому 2022 року; 8243,84 грн пені за прострочення оплати природного газу, спожитого у березні 2022 року, 35629,26 грн пені за прострочення оплати природного газу, спожитого у квітні 2022 року; 463257,44 грн пені за прострочення оплати природного газу, спожитого у травні 2022 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 6.2.1 Договору №ПП60-315/3-22 постачання природного газу від 04.02.2022 визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, викладений у заяві про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені є 587903,85 грн (за лютий 2022 року - 80842,44 грн (в межах заявлених позивачем вимог), за березень 2022 року - 8243,84 грн (в межах заявлених позивачем вимог), за квітень 2022 року - 35629,26 грн (в межах заявлених позивачем вимог) та за травень 2022 року - 463188,31 грн).
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 46502,78 грн (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), а саме: 12126,36 грн 3% річних за прострочення оплати природного газу, спожитого у лютому 2022 року; 1236,58 грн 3% річних за прострочення оплати природного газу, спожитого у березні 2022 року, 5344,39 грн 3% річних за прострочення оплати природного газу, спожитого у квітні 2022 року; 27791,30 грн 3% річних за прострочення оплати природного газу, спожитого у травні 2022 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений у заяві про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних є 46498,63 грн (за лютий 2022 року - 12126,36 грн (в межах заявлених позивачем вимог), за березень 2022 року - 1236,58 грн (в межах заявлених позивачем вимог), за квітень 2022 року - 5344,39 грн (в межах заявлених позивачем вимог) та за травень 2022 року - 27791,30 грн).
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн.
Як вказує відповідач, він 27.05.2022 здійснив погашення заборгованості у повному обсязі, однак позивач станом на 30.06.2022 так і відновив постачання природного газу до об'єктів відповідача.
З 21.07.2022 по 07.08.2022 відбулось зупинення всього виробничого циклу відповідача, а весь штат працівників (1600 осіб) виведений на простій без обов'язку перебування на робочому місці.
Дії позивача щодо відключення відповідача від газопостачання спричинило зупинку виробничих потужностей Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та неможливість виготовлення готової продукції, а отже, одержання доходу від своєї діяльності.
Вказані обставини вплинули на платіжну спроможність відповідача.
При цьому, відповідачем було подано до Господарського суду міста Києва позов (справа №910/5135/22) про визнання протиправними дій та стягнення 795000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору №ПП60-315/3-22 від 04.02.2022 про постачання природного газу відповідач безпідставно припинив газопостачання, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі дії незаконними та стягнути з відповідача 795000, 00 грн штрафу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).
Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість вчасного виконання ним обов'язку з оплати з спожитий природний газ у спірному періоді, оскільки позивач призупинив постачання природного газу з 30.05.2022, тоді як строк оплати за природний газ вже настав за лютий - квітень 2022 року.
При цьому, доказів того, що саме у зв'язку з такою поведінкою позивача відповідачем було прострочено оплату природного газу за травень 2022 року матеріали справи не містять.
До того ж, доказів того, що призупинення позивачем постачання природного газу було протиправним відповідачем суду також не надано (зокрема, відповідного судового рішення).
Втім, суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
У рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги значний розмір пені, заявлений до стягнення з відповідача, тоді як матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитого природного газу у спірному періоді, так як прострочення з оплати було нетривалим, та відповідач у повному обсязі оплатив спожитий природний газ, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача (відповідно до розрахунку суду), на 20%.
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 100,28 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 6; ідентифікаційний код: 36716332) пеню у розмірі 470323 (чотириста сімдесят тисяч триста двадцять три) грн 08 коп., 3% річних у розмірі 46498 (сорок шість тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 9516 (дев'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 04 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 6; ідентифікаційний код: 36716332) судовий збір у розмірі 100 (сто) грн 28 коп., сплачений за платіжним дорученням №3383 від 05.08.2022.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 13.02.2023.
Суддя О.М. Спичак