ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.02.2023Справа № 910/13075/22
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 130 000,00 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 130 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13075/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
01.12.2022 до суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро з інформацією щодо страхового полісу ЕР/202614902.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та його представнику на електронні адреси, вказані у позові.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.
Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/13075/22 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та отримана ним, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/13075/22 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 18686995-02-10-01 (надалі - Договір), предметом якого згідно з пунктами 1.2, 1.2.1 є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 .
31.12.2021 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті якої було пошкоджено обидва транспортні засоби.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 пунктів 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 753/979/22 вказану особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 грн.
Відповідно до рахунку № 34 від 13.01.2022, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСМ ІНТЕР-АВТО», вартість відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 становить 309 752,20 грн.
Позивачем як страховиком, було складено страховий акт № 2213459-1 від 09.02.2022, відповідно до якого, враховуючи погодження між сторонами факту повної конструктивної загибелі застрахованого автомобіля, вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 225 240,00 грн (353 600,00 грн страхової суми - 93 000,00 грн вартості придатних залишків - 35 360,00 грн франшизи).
На виконання умов Договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 225 240,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5859 від 09.02.2022.
Відповідно до наявних у справі відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/202614902 (франшиза - 0 грн, ліміт за шкоду по майну - 130 000,00 грн).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. Враховуючи встановлений полісом ЕР/202614902 ліміт за шкоду по майну, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 130 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_2 , встановлена постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 753/979/22.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Hyundai Elantra, д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № ЕР/202614902.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).
За змістом ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
В матеріалах справи наявний Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 50-D/11/48, складений 11.11.2022 Фізичною особою-підприємцем Видута Д.Ю. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 807/20, виданий Фондом державного майна України 08.09.2020), відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 31.12.2021 складає 358 666,43 грн.
В свою чергу, вказаним дослідженням визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням зносу у розмірі 222 571,79 грн (коефіцієнт фізичного зносу 0, оскільки строк експлуатації даного автомобіля не перевищує 7 років).
Також суд зазначає, що страхове відшкодування не обов'язково має визначатись з урахуванням оціненої шкоди, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15).
Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні суми страхового відшкодування, позивач виходив із вартості відновлювального ремонту, визначеної у рахунку № 34 від 13.01.2022, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСМ ІНТЕР-АВТО», яка склала 309 752,00 грн.
За положеннями п. 6 Договору, повною загибеллю транспортного засобу вважається пошкодження (знищення) застрахованого транспортного засобу, внаслідок якого відсутня технічна можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, що виникли в результаті настання страхового випадку, або вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов Договору, перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку.
Відповідно до п. 3.1 Договору, страхова сума та дійсна вартість транспортного засобу Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 на момент страхування складає 353 600,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 згідно з рахунком № 34 від 13.01.2022 перевищує 75% страхової суми вказаного транспортного засобу.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 16.22 Договору передбачено, що у разі відмови страховика задовольнити заяву страхувальника про відмову від прав на застрахований ТЗ (або за відсутності такої заяви), розмір заподіяних збитків дорівнює меншій сумі з:
- дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання;
- ліміту відповідальності страховика по ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням вартості залишків, придатних до подальшого використання.
Вартість залишків, придатних для подальшого використання, визначається шляхом письмового погодження страхувальником запропонованої страховиком пропозиції або шляхом проведення інтернет-аукціону AutoOnline (п. 16.23 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що страхувальник за Договором своєю заявою від 08.02.2022 погодилася із повною конструктивною загибеллю застрахованого автомобіля та вартістю придатних залишків у розмірі 93 000,00 грн.
Враховуючи визначений п. 4.1.5 Договору розмір франшизи при повній загибелі ТЗ, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та виплачено страхувальнику за Договором кошти у розмірі 225 240,00 грн (353 600,00 грн страхової суми - 93 000,00 грн вартості придатних залишків - 35 360,00 грн франшизи).
Із урахуванням викладеного, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», у відповідача виник обов'язок здійснити страхове відшкодування матеріального збитку, завданого автомобілю Chevrolet Cobalt, д.н.з. НОМЕР_1 , в межах, визначених полісом № ЕР/202614902, а саме у розмірі 130 000,00 грн.
Станом на час вирішення спору матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування у вказаному розмірі.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 31650052) 130 000,00 грн страхового відшкодування та 2481,00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.02.2023
Суддя Т. Ю. Трофименко