Справа № 336/5616/22
Пр. 1-кп/336/422/2023
13 лютого 2023 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022000000000691 від 25.07.2022, що надійшло до суду на підставі обвинувального акту, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, який отримав середню спеціальну освіту, розлучений, на утриманні малолітніх або інших осіб не має, є військовослужбовцем 6 окремого стрілкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше судимого:
- 28 грудня 2018 року вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя затверджено угоду про примирення від 18.10.2018, укладену між ТОВ «Епіцентр К» в особі представника ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень; штраф на даний час не сплачений;
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (злочину), передбачених ч.2 ст.149 КК України,
разом із угодою, укладеною між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості від 08 лютого 2023 року (в останній редакції), -
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , -
25.10.2022 з Офісу Генерального прокурора до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя надійшла угода про визнання винуватості від 14.10.2022, укладена у місті Києві між старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та підозрюваним ОСОБА_3 , в присутності адвоката ОСОБА_6 , уточнена під час провадження справи в суді в редакції від 08.02.2023, та обвинувальний акт з додатками від 14.10.2022 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за№12022000000000691 від 25.07.2022 стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього кодексу, а тому ухвалою суду від 27.10.2022 призначено підготовче судове засідання у даному провадженні.
Відповідно до угоди про визнання винуватості (далі по тексту суд розглядає угоду, укладену 08.02.2023) та обвинувального акту, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується в такому:
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.07.2018, приблизно о 19 год. 46 хв., перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, ОСОБА_3 спільно з невстановленою особою, маючи умисел, направлений на вербування людини з метою експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність, діючи умисно, відповідно до заздалегідь розробленого плану, довідався, що внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності боргів, ОСОБА_7 перебуває в уразливому стані та запропонував останньому високооплачувану роботу за кордоном, в свою чергу, ОСОБА_7 пообіцяв подумати над пропозицією ОСОБА_3 .
У подальшому на зустрічах, які відбулись 03.08.2018, приблизно о 17 год. 45 хв., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова та 09.11.2018, приблизно о 13 год. 50 хв., поблизу зупинки громадського транспорту «вулиця Сталеварів», що за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Соборний, ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_7 роботу на території Турецької Республіки, пов'язану з морськими перевезеннями людей. При цьому, ОСОБА_3 було достовірно відомо, що фактично ОСОБА_7 повинен буде здійснювати незаконне перевезення мігрантів, за що передбачена кримінальна відповідальність. ОСОБА_3 на цих зустрічах довів до відому ОСОБА_7 , що робота нелегальна та за неї передбачена кримінальна відповідальність, також повідомив, що строки ув'язнення невеликі та він допоможе вийти з в'язниці у випадку його затримання через знайомих за межами України, ОСОБА_7 на пропозицію ОСОБА_3 погодився.
Крім цього, 09.11.2018, приблизно о 14 год. 45 хв., перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, ОСОБА_3 , маючи умисел, направлений на повторне вербування людини з метою експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність, діючи умисно, відповідно до заздалегідь розробленого плану, довідався, що внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності боргів, ОСОБА_8 перебуває в уразливому стані та запропонував останньому високооплачувану роботу за кордоном на території Турецької Республіки, пов'язану з морськими перевезеннями людей. При цьому, ОСОБА_3 було достовірно відомо, що фактично ОСОБА_8 повинен буде здійснювати незаконне перевезення мігрантів, за що передбачена кримінальна відповідальність. ОСОБА_3 довів до відому ОСОБА_8 , що робота нелегальна та за неї передбачена кримінальна відповідальність, також повідомив, що строки ув'язнення невеликі та він допоможе вийти з в'язниці у випадку його затримання через знайомих за межами України, ОСОБА_8 на пропозицію ОСОБА_3 погодився.
Після згоди ОСОБА_8 на виїзд за кордон, ОСОБА_3 передав інформацію про завербовану особу невстановленим особам на території Турецької Республіки та пообіцяв відправити ОСОБА_8 найближчим часом.
ОСОБА_8 , зрозумівши протиправність пропозиції ОСОБА_3 , від його пропозиції відмовився та звернувся до правоохоронних органів.
На черговій зустрічі, яка відбулась 31.07.2019 за адресою: м. Запоріжжя, площа Маяковського, після згоди ОСОБА_7 на виїзд за кордон, ОСОБА_3 передав інформацію про завербовану особу невстановленим особам на територїї Турецької Республіки, після чого отримавши від вказаних осіб грошові кошти на переправлення ОСОБА_7 - у невстановленому місці, невстановленим шляхом придбав авіаквиток на ім'я ОСОБА_7 на 16.08.2019 сполученням Запоріжжя - Стамбул (Туреччина), який 14.08.2019 передав ОСОБА_7 .
У подальшому, ОСОБА_7 був знятий з рейсу працівниками прикордонної служби з причин, які не залежали від ОСОБА_3 та невстановлених осіб, після чого 16.08.2019 ОСОБА_3 затримано працівниками поліції.
Територіальна підсудність кримінального провадження визначена за місцем перебування Міжнародного аеропорта м.Запоріжжя, відповідно до положень ч.1 ст.32 КПК України (тобто, суду, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення), із чим погодились всі учасники кримінального провадження.
У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження заявили клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості на підставі ст. 468, 469, 472 КПК України, укладеної 08.02.2023, згідно з умовами якої:
Стороною обвинувачення у кримінальному провадженні обвинуваченому роз'яснено зміст: ч.4 ст.469, ч.2 ст.473, ч.4 ст.394, ч.3 ст.424, ст.474-476 КПК України. Ознайомившись з указаними правами, обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що з умовами угоди згоден, заперечення, доповнення та зауваження відсутні.
Стороною обвинувачення умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.149 КК України, які полягають у вербуванні та переміщенні людей, вчинених з метою експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність, з використаням уразливого стану останніх для отримання згоди на експлуатацію, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб.
Підписуючи зазначену угоду сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаних кримінальних правопорушень та правовою кваліфікацією за ч.2 ст.149 КК України.
За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно та повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України, в обсязі та за обставин, викладених у повідомленні підозру від 16.08.2019 та пункті 2 цієї угоди (що відповідає обвинувальному акту), які є істотними для даного кримінального провадження. Сторони цієї угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Як встановлено з тексту підписаної угоди, прокурором при вирішенні питання про її укладення у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано, зокрема:
- активне сприяння ОСОБА_3 розкриттю кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, що виразилось у викритті ним всіх обставин вчинення, злочинних дій інших учасників групи та інших вчинених групою злочинів, обставини та події, які мають значення для кримінального провадження, що враховується як активне сприяння встановленню обставин кримінального провадження, а саме: допитаний 23.08.2019 ОСОБА_3 надав органу досудового розслідування добровільно покази, при цьому, повідомив деталі вчиненого кримінального правопорушення, інформацію про осіб, які його вчиняли, обставини їх участі у вчиненні кримінальних правопорушень як на території України так і за її межами.
Так, ОСОБА_3 вказав, що на території Турецької Республіки злочинну діяльність координувала особа, яка являється громадянином Турецької Республіки та має прізвисько « ОСОБА_9 », яка фінансувала злочинну діяльність, надавала знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зокрема, плавзасоби, житло, транспорт, іншими способами та сприяла вчиненню кримінальних правопорушень. ОСОБА_3 , викриваючи інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, надав для огляду свій особистий мобільний телефон, який містить інформацію про вчинення кримінального правопорушення іншими особами, зокрема в електронних повідомленнях є інформація про особу на прізвисько « ОСОБА_9 », інших осіб - громадян України та Турецької Республіки, що мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення та інших кримінальних правопорушень як на території України так і за її межами.
Крім того, ОСОБА_3 добровільно надав для огляду належні йому комп'ютер, засоби зв'язку та коди доступу до них, в результаті чого отримано докази, які фіксують обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також отримано інформацію стосовно інших вчинених кримінальних правопорушень, яка використовується під час їх розслідування.
Таким чином, ОСОБА_3 викрито інших учасників групи, які займалися злочинною діяльністю на території України та на території Турецької Республіки, схему вчинення кримінального правопорушення, роль кожної із осіб у його вчиненні, а також надано інформацію стосовно інших вчинених кримінальних правопорушень, що використовується в ході досудового розслідування зареєстрованих кримінальних проваджень №12019000000000918, №12019000000000713, №12017000000001371, №12013080050003674, №12021000000000779, №12021000000000092, в рамках яких підписано угоду про створення міжнародної спільної слідчої групи за участі компетентних органів України, Грецької Республіки та Італійської Республіки.
Як видно з угоди, відповідно до п.3 ч.3 ст.469 КПК України повідомлена ОСОБА_3 інформація підтверджується матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Таким чином, сторони підтвердили наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження щодо вчиненого ним злочину, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом надання визнавальних показань ОСОБА_3 .
Відповідно до угоди обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаюється в скоєному, критично оцінює свою злочинну поведінку, в тому числі, шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, активно сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, викрив інших співучасників кримінального правопорушення.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 (згідно зі ст. 66 КК України) є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання (згідно зі ст. 67 КК України) не виявлено.
З урахуванням матеріалів кримінального провадження, особи підозрюваного (за місцем проживання характеризується позитивно, мобілізований до лав Збройних Сил України та безпосередньо бере участь у бойових діях, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання), сторони, як встановлено судом, дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 , покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.149 КК України, у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна.
Приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , тяжкість інкримінованого йому злочину, який є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, оскільки є достатні підстави вважати, що виправлення ОСОБА_3 можливе без реального відбування покарання, тому сторони узгодили звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки та покладенням обов'язків, визначених ст.76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 , як підтверджується угодою, надав свою згоду на призначення йому судом покарання, передбаченого п.5 даної угоди, а саме позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна, і звільнення від його відбування з випробуванням. Крім того, він розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, а також вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження цієї угоди судом.
За змістом угоди застережено сторонами й те, що її укладено виключено на підставі добровільного волевиявлення без будь-якого примусу (чи будь-якого іншого втручання) інших осіб, повністю прочитали весь документ, який вони розуміють та погоджуються з усіма його положеннями. Обвинувачений також підтверджує, що він жодним чином не обмежений у дієздатності.
Під час підготовчого судового засідання 23.11.2022 обвинувачений відмовився скористатись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.31 КПК України та ч.4 ст.315 КПК України на розгляд кримінального провадження відносно нього колегіально судом у складі трьох суддів, про що подав відповідну заяву після роз'яснення судом відповідного права.
Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості в оновленій редакції, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.149 КК України. Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об'єкт інкримінованих кримінальних правопорушень; його участі у вчинених злочинах; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за вказаною нормою кримінального закону обставинах.
Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим цих обставин дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Суд враховує, що кримінальний процесуальний закон зобов'язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).
Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.
Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов'язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
В угоді наявність суспільного інтересу обґрунтована (1) сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також (2) добровільним повідомленням деталей вчиненого кримінального правопорушення та інших злочинів, (3) викриттям інформації про осіб, які його вчиняли, обставин їх участі у вчиненні кримінальних правопорушень як на території України так і за її межами. При цьому, розслідування низки кримінальних правопорушень у зв'язку із повідомленими обставинами триває.
Також, суд бере до уваги, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.
Слід зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає також у попередженні нових та припиненні вже розпочатих кримінальних правопорушень в сфері торгівлі людьми, на виконання одного з основних напрямів державної політики України та задля дотримання засад міжнародного співробітництва у цій сфері, виконання міжнародних зобов'язань щодо протидії торгівлі людьми.
Під час розгляду кримінального провадження, на підставі угоди про визнання винуватості, суд встановив, що сторонам відомо та зрозуміло таке:
1) відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
2) обмеженнями відповідно до ч.4 ст.394 КПК України є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі цієї угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена;
3) обмеженнями відповідно до ч.3 ст.424 КПК України є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена;
4) наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України. За угодою, обвинувачений розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для його кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Обвинувачений під час розгляду провадження підтвердив, що йому відомі і зрозумілі наслідки укладання цієї угоди у вигляді відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України та підтвердив, що розуміє:
1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, відповідно до статті 476 КПК України;
3) характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить й із такого.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України, а його дії вірно кваліфіковані за вказаною нормою кримінального закону як вербування та переміщення людей, вчинених з метою експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність, з використанням уразливого стану останніх для отримання згоди на експлуатацію, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб.
Норма ст.149 КК України на час розгляду кримінального провадження наразі діє в редакції закону №2539-VIII від 06.09.2018, й, із врахуванням часу вчинення кримінальних правопорушень (два епізоди до прийняття цієї редакції закону), відповідає загальним положенням щодо чинності закону про кримінальну відповідальність у часі у її взаємозв'язку із положеннями про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі.
Судом також встановлено, що задля дотримання вимог затвердження угоди про визнання винуватості відповідно до вимог п.3 ч.4 ст.369 КПК України, а саме, у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених, зокрема, за попередньою змовою групою осіб, крім викриття підозрюваним злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами, обвинувачений не має бути організатором такої групи. Із врахуванням формулювання обвинувачення, а також змісту угоди, такої невідповідності судом не встановлено.
Встановлено судом й відсутність потерпілих осіб у даному кримінальному провадженні, що стало предметом обговорення під час розгляду угоди.
Перед затвердженням угоди про визнання винуватості суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнав себе винуватим, вид покарання, що буде застосований до нього, у разі затвердження угоди, зокрема, необхідність застосування положень ст.71 КК України у зв'язку із несплатою штрафу.
Захисник повністю підтвердив зазначені його підзахисним обставини.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.149 КК України, належать до особливо тяжких злочинів.
Так, угода про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника, укладалася відповідно до вимог п.3 ч.4 ст.469 КПК України щодо особливо тяжкого злочину, проте, із цілковитим дотримання вимог вказаного положення, що підтверджується доказами, дослідженими судом під час розгляду провадження, а саме: протоколом допиту підозрюваного від 23.08.2019 із додатком - флеш-носієм (частина відеозапису з якого відтворена під час розгляду справи на підтвердження надання свідчень, а в іншій частині дослідження постановлено не здійснювати відповідно до ухвали суду, постановленої без виходу до нарадчої кімнати); протоколи огляду від 03.09.2019,22.09.2019.
Суд зазначає, що прокурором при вирішенні питання про укладення цієї угоди про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано такі обставини: (1) Ступінь та характер сприяння ОСОБА_3 у розслідуванні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, а саме, активне сприяння розкриттю інших кримінальних правопорушень, що виразилось у повідомленні ним про всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а також викривальні показання про осіб, обставини та події, які мають значення для цього та інших кримінальних проваджень та підлягають встановленню (доказуванню). Таким чином, він активно сприяв встановленню обставин кримінального правопорушення, у тому числі щодо себе та інших осіб. (2) Характер і тяжкість підозри, зважаючи на ступінь співучасті ОСОБА_3 у вчинених кримінальних правопорушеннях, та характер його діянь для досягнення злочинної мети у порівнянні з іншими учасниками. (3) Наявний значний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, у викритті членів групи, інших злочинів.
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України судом перевірено угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Так, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Таких підстав для відмови судом не встановлено.
Тому суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження самим обвинуваченим цих обставин та визнання ним своєї винуватості, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
За роз'ясненнями п.12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справи від 11.12.2012 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у випадку вчинення особою декількох кримінальних правопорушень сторони угоди попередньо мають узгодити (визначити) міру покарання за кожне вчинене суспільно небезпечне діяння, остаточну (сукупну) міру покарання і лише після цього звільнення її від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч.3 ст.75 КК визначаються виключно судом. У зв'язку з цим визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на особу, яка звільняється від відбування покарання з випробуванням, не враховуються судом, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення, та не є підставою для відмови у затвердженні угоди.
Так, сторонами не узгоджувався перелік обов'язків, які мають бути покладені на ОСОБА_3 , а визначення максимально тривалості іспитового строку не є порушенням, що перешкоджає затвердженню угоди.
Крім того, за роз'ясненнями, наведеними у п.20 якщо підозрюваний чи обвинувачений у період відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення вчинив інше кримінальне правопорушення, у провадженні щодо якого у подальшому було укладено угоду, суд, переконавшись, що угода може бути затверджена, ухвалює вирок, яким затверджує угоду, призначає узгоджену сторонами міру покарання, а остаточне покарання визначає, керуючись правилами статей 71, 72 КК.
Таким чином, застосування ст.71,72 КК України не має бути узгоджене сторонами угоди та відображено у її змісті.
Суд згідно змісту угоди враховує, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, мобілізований до лав Збройних Сил України та безпосередньо бере участь у бойових діях.
Обставинами, передбаченими ст.66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого, визнаються щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 за змістом ст.67 КК України судом не встановлено.
Застосування підстав для визначення покарання відповідно до положень ст.69 КК України сторонами угоди не обумовлено.
Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 та відсутність обтяжуючих обставин, особу винного, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та викладених вище обставин, виходячи з вимог ст.65 КК України, сторонами угоди узгоджене покарання за вчинення вказаною особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Крім того, сторони вважають за можливе, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Перевіривши дотримання вимог ст.472 КПК України, вислухавши думку учасників кримінального провадження, переконавшись у добровільності волевиявлення сторін на укладення угоди, суд вбачає всі підстави для затвердження угоди, та не встановив процесуальних перешкод для її затвердження, оскільки її умови не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, не посягають на інтереси суспільства, не порушують нічиї права, свободи та інтереси. У суду немає підстав припускати неможливість її виконання обвинуваченим, натомість, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом.
Як передбачено ч.4 ст.75 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин, на чому слід наголосити для забезпечення виконання вироку суду в частині звільнення особи від відбування покарання.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України, узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 роки без конфіскації майна. При цьому, необхідно звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 3 роки згідно зі ст.75 КК України, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
За нормою ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з відповіддю голови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 30.11.2022 на запит суду, згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 штраф не сплатив, клопотання про заміну штрафу більш тяжким покаранням до суду не спрямовувалось. Зазначені обставини також підтверджено ОСОБА_3 під час розгляду провадження.
Так, із врахуванням положень ст.89 КК України, оскільки покарання у виді штрафу за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28.12.2018, яким затверджено угоду про примирення та визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, із призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., не відбуте (штраф не сплачений), воно має бути приєднано до покарання, призначеного за новим вироком.
За нормою ч.3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
У зв'язку з викладеним суд призначає остаточне покарання за сукупністю вироків, при цьому покарання у виді штрафу має виконуватись самостійно.
За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Під час судового розгляду справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі №757/44088/19-к від 21.08.2019, в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017000000001371 від 05.10.2017, накладено арешт на мобільний телефон IPHONE 6+ ІМЕІ НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі № 757/44092/19-к від 21.08.2019, в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017000000001371 від 05.10.2017, накладено арешт на вилучені протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.08.2019 в приміщенні Міжнародного аеропорту «Запоріжжя», та визнані постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 від 16.08.2019 речовими доказами у кримінальному провадженні№12011000000001371 від 05.10.2017 кошти в сумі 1010 (тисяча десять) доларів США, 15 Турецький лір, стартовий пакет «Київстр» № НОМЕР_4 з сім-картою, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 серія НОМЕР_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_12 серія НОМЕР_7 , ламіноване свідоцтво про право на керування плавзасобом на ім'я ОСОБА_3 , ламіноване свідоцтво про право на керування плавзасобом на ім'я ОСОБА_13 , платіжна картка «Приват-Банк» № НОМЕР_8 , три ключі на зв'язці, чек поповнення карткового рахунку на суму 3600 грн. на ім'я ОСОБА_14 , дві квитанції про візит до стоматолога, мобільний телефон «Самсунг» А8+ ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 з сім картою № НОМЕР_4 , транзит лог (бланк № А0234480) на 8 аркушах та посадковий талон на ім'я ОСОБА_12 з відміткою про проходження Державної прикордонної служби та Служби авіаційної безпеки та паспортного контролю, а також виданий ОСОБА_3 системний блок комп'ютера «ARTLINEGAMINGX91 (X91v10)», на якому зберігаються відомості, про виготовлення підроблених документів, фотокартки та документи завербованих осіб,блокнот зеленого кольору з записами, тримач сім картки з номером НОМЕР_11 , мобільний телефон Iphone imei НОМЕР_12 , які належать підозрюваному гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ці ж предмети матеріального світу, вказані в обох ухвалах слідчого судді про арешт майна, визнані речовими доказами відповідно до постанови старшого слідчого ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 від 16.08.2019, дослідженої судом.
Водночас, під час розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що постановою прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату НПУ Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 від 25.07.2022 у зв'язку із повідомленням ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149 КК України та на підставі ст.216, ч.3 ст.217 КПК України, виділено із кримінального провадження №12017000000001371 від 05.10.2017 в окреме провадження в копіях та частково в оригіналах матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні вказаних вище правопорушень, що доручено слідчим ГСУ НП України. На підставі даної постанови, як видно з витягу, прокурором ОСОБА_5 до ЄРДР внесено відомості про вчинені ОСОБА_3 кримінальні правопорушення в період з липня 2018 року із кваліфікацією за ч.2 ст.149 КК України по час внесення відомостей за №12022000000000691.
Як пояснив прокурор ОСОБА_5 під час проведення підготовчого судового засідання, досудове розслідування у первісному кримінальному провадженні (№12017000000001371 від 05.10.2017) не завершено, наразі воно зупинено у зв'язку із наданням міжнародної допомоги та діяльністю спільної слідчої групи.
На підставі наведеного, оскільки первісне провадження не розглянуто, арешт накладений саме задля забезпечення збереження речових доказів в межах іншого кримінального провадження, питання скасування арешту при розгляді цієї справи задоволенню не підлягає, адже необхідність продовження дії цього заходу забезпечення зберігає свою актуальність, тому накладений арешт слід залишити без змін.
Так само в порядку статті 100 КПК України судом визнається за недоцільне з метою виконання завдань кримінального провадження при розгляді даного, пов'язаного із первісним, кримінального провадження, вирішувати долю речових доказів згідно з наведеною вище постановою слідчого.
Проте, зйомний носій microSD, ємністю 16 Gb, як додаток до протоколу допиту підозрюваного від 23.08.2019 необхідно залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Строк дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, у вигляді домашнього арешту, сплинув 13.10.2019. Інші заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні застосовані не були.
Шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення не спричинен, цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.100, 174, 314, 367-371, 373, 374, 376, 394, 468, 469, 472, 474-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 08 лютого 2023 року, укладену у місті Києві між старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності адвоката ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.149 КК України.
На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, а саме, вироку, ухваленого у даному кримінальному провадженні, а також вироку Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28.12.2018 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, невідбуте покарання ОСОБА_3 за яким у виді штрафу становить 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 гривень, - визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину, а також виконає обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України:
- періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Роз'яснити, що відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин
Арешт, накладений на виявлене та вилучене майно, як захід забезпечення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017000000001371 від 05.10.2017, на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі №757/44088/19-к від 21.08.2019, а також у справі №757/44092/19-к від 21.08.2019, - залишити без змін.
Речовий доказ - зйомний носій microSD, ємністю 16 Gb, як додаток до протоколу допиту підозрюваного від 23.08.2019 - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Долю інших речових доказів, визнаних такими у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017000000001371 від 05.10.2017, при розгляді даного провадження не вирішувати у зв'язку із завчасністю такого рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
1) обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4,6,7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст.476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1