31 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11413/22
Суддя І інстанції - Юрков Е.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ПРОМСНАБ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0047970706 від 08.06.2022, № 0058870701 від 12.07.2022 та № 0058860701 від 12.07.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами ТОВ «КСК-Альянс» та ТОВ «Стіллмаркет», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує що судом першої інстанції було необґрунтовано не прийнято до уваги доводи контролюючого органу щодо суті господарської операції, а саме, те, що перевіркою неможливо встановити достатність необхідних трудових та матеріальних ресурсів на ТОВ «КСК-АЛЬЯНС», договір постачання з ТОВ «КСК-АЛЬЯНС» відсутній, в деяких наданих до перевірки видаткових накладних не заповнено графу «Отримав (ла), відсутнє ім'я по батькові особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення від ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» та не заповнено графу «за довіреністю № дата», відсутні реквізити довіреності за якою підприємством отримано товар, в зв'язку з чим неможливо ідентифікувати особу відповідальну за здійснення господарської операції, правильність її оформлення зі сторони ТОВ «БУД ПРОМСНАБ». Перевіркою неможливо підтвердити якість товару (відсутні сертифікати, посвідчення якості, акти експертизи (експертні висновки), тощо). Не встановлено ланцюг постачання товару, неможливо відстежити походження товару та його фактичного виробника/імпортера.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «БУД ПРОМСНАБ» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «БУД ПРОМСНАБ» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.01.2022 року по 02.02.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 17.01.2022 року № 160-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 292 547,00 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 285 966,00 грн., з урахуванням періодів формування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
За результатами перевірки 09.02.2022 року складено акт № 421/04-36-07-06/39090491, у висновку якого зазначено про встановлення порушень: ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 № 9386098351 від 17.12.2021 (з урахуванням уточнюючого розрахунку №9391988477 від 23.12.2021): завищено суму податкового кредиту (ряд. 10.1 та ряд. 17 (колонка Б) декларації) за листопад 2021 на суму ПДВ 156176,00 грн., в наслідок чого порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Кодексу, що в свою чергу призвело до порушення ст. 200 Кодексу, що вплинуло на формування суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19) та завищення суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2021 на 156 176,00 грн.
На підставі акта перевірки № 421/04-36-07-06/39090491 від 09.02.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0047970706 від 08.06.2022 р., яким ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 156176,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 156 176,00 грн.
У період з 06.06.2022 року по 14.06.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 01.06.2022 року № 1310-п було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 909 237,00 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в сумі 631 520,00 грн., з урахуванням періодів формування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
За результатами перевірки 21.06.2022 року складено акт № 987/04-36-07-01/39090491, у висновку якого зазначено про встановлення порушень: ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2022 № 9032893984 від 16.02.2022 (з урахуванням уточнюючих розрахунків №9042886712 від 21.03.2022 та №9045165755 від 06.04.2022): завищено суму податкового кредиту (ряд. 10.1 та ряд. 17 (колонка Б) декларації) за грудень 2021 на суму ПДВ 147 843,34 грн. та січні 2022 року у сумі ПДВ 144 341,34 грн., в наслідок чого порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Кодексу, що в свою чергу призвело до порушення ст. 200 Кодексу, що вплинуло на формування суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 19) та завищення суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2022 на 21 206,68 грн., та відповідно завищену суму у рядку 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», а саме за січень 271 018 грн.
На підставі акта перевірки № 987/04-36-07-01/39090491 від 21.06.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0058870701 від 12.07.2022 р., яким ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 271 018,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0058860701 від 12.07.2022 р., яким ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 21 207,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10 603,50 грн.
Так у перевіряємий період позивач мав господарські операції з ТОВ «КСК-Альянс» та ТОВ «Стіллмаркет».
ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» як покупець у листопаді 2021 року мало господарські операції з ТОВ «КСК-Альянс», що підтверджено видатковими накладними № РН-0000247 від 16.11.2021 р., № РН-0000249 від 22.11.2021 р., № РН-0000255 від 26.11.2021 р., № РН-0000257 від 30.11.2021 р.
Вказані видаткові накладні підписані з боку ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» директором ОСОБА_1 .
Постачання товару здійснювалось перевізником ПП «Куін Роудс» на замовлення позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними № РН-00000247 від 16.11.2021 р., № РН-0000249 від 22.11.2021 р., № РН-0000255 від 26.11.2021 р., № РН-0000257 від 30.11.2021 р.
На підтвердження проведення розрахунку по вказаним операціям позивачем надано платіжні доручення № 3 від 16.11.2021 р., № 11 від 23.11.2021 р., № 12 від 23.11.2021 р., № 22 від 29.11.2021 р., № 30 від 01.12.2021 р.
Також у грудні 2021 року та у січні 2022 року ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» як покупець мало господарські операції з ТОВ «КСК-Альянс», що підтверджено видатковими накладними № РН-0000260 від 03.12.2021 р., № РН-0000261 від 06.12.2021 р., № РН-0000274 від 21.12.2021 р., № РН-0000284 від 29.12.2021 р., № РН-0000003 від 17.01.2022 р., № РН-0000009 від 27.01.2022р.
Вказані видаткові накладні підписані з боку ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» директором Горбуновим О.В., також наявне посилання на довіреності № 0312/1 від 03.12.2021 р., № 0612/1 від 06.12.2021 р., № 2112/1 від 21.12.2021 р., № 2912/1 від 29.12.2021 р., № 1701/1 від 17.01.2022 р., 2701/1 від 27.01.2022 р., відповідно.
Постачання товару здійснювалось перевізником ПП «Куін Роудс» на замовлення позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними № РН-00000260 від 03.12.2021 р., № РН-0000261 від 06.12.2021 р., № РН-0000274 від 21.12.2021 р., № РН-0000284 від 29.12.2021 р., № РН-0000003 від 17.01.2022 р., № РН-0000009 від 27.01.2022 р.
На підтвердження проведення розрахунку по вказаним операціям позивачем надано платіжні доручення № 37 від 07.12.2021 р., № 38 від 07.12.2021 р., № 61 від 22.12.2021 р., № 69 від 30.12.2021 р., № 81 від 18.01.2022 р., № 82 від 18.01.2022 р., № 91 від 21.01.2022 р., № 100 від 03.02.2022 р.
Також ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» як покупець у грудні 2021 року та у січні 2022 року мало господарські операції з ТОВ «Стіллмаркет», що підтверджено видатковими накладними № РН-0000012 від 16.12.2021 р., № РН-0000001 від 20.01.2022 р.
Постачання товару здійснювалось перевізником ПП «Куін Роудс» на замовлення позивача, що підтверджено товарно-транспортними накладними № ДН-00000042 від 16.12.2021 р., № 20-01/1-22.
На підтвердження проведення розрахунку по вказаним операціям позивачем надано платіжні доручення № 43 від 14.12.2021 р., № 84 від 19.01.2022 р.
Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регламентуються положеннями ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Так, підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом пункту 198.1 статті ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «БУД-ПРОМСНАБ» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.
Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, роботи та послуги придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами.
Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, то колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.
Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на факті ненадання позивачем до перевірки деяких первинних документів, а також певних недоліків в їх оформленні, та на аналізі податкової інформації, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Позиція податкового органу про неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не може бути доказом безтоварного характеру господарських операцій. В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, що є невірним, оскільки відповідач виключив можливість контрагентів придбавати товари, послуги та роботи в інших суб'єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.
При цьому, колегія суддів наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів в їх системній сукупності та взаємозв'язку зі змістом укладених правочинів.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, товарів, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.
Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар, як обставину яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції.
Судом першої інстанції з'ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами при виконанні договорів укладених з останніми, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 02 лютого 2023 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя Т.І. Ясенова