1[1]
Іменем України
01 лютого 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2022 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
та обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
Ухвалою від 24 листопада 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 22 січня 2023 року включно.
Цією ж ухвалою суд залишив як альтернативу даному запобіжному заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - заставу в розмірі 500 (п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1189500 (один мільйон сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот) грн., з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що на даний час обставини, які послужили підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали та продовжують існувати ризики, які виправдовують застосування до ОСОБА_5 цього запобіжного заходу.
Крім цього, суд врахував те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, в тому числі особливо тяжкого, за яке законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а також те, що на даний час існують ризики того, що обвинувачений може спробувати переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, підтверджують необхідність у подальшому триманні обвинуваченого під вартою, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2022 року, та обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме особисту поруку.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений посилається на те, що прийняте судом рішення є незаконним, необґрунтованим та неправомірним, оскільки не має достатньо доказів для того, щоб тримати його досить тривалий час під вартою.
Крім цього, як зазначає апелянт, сторона обвинувачення не має та не надає обвинуваченому та суду достатніх доказів, які, відповідно до ст. 177 КПК України, повинні виправдовувати застосування найсуворішого запобіжного заходу, а також доказів, які б, на думку прокурора, могли служити підставою для його, ОСОБА_5 , продовження тримання під вартою.
Звертає обвинувачений увагу і на те, що у своєму клопотанні про продовження обраного запобіжного заходу прокурор лише наголошував на існуванні ризиків, не обґрунтовуючи їх, і наявність жодного із них, не була доведена в судовому засіданні.Крім того, апелянт вважає, жодної із перерахованих підстав застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 , відповідно до ст. 177 КПК України, на даний час не існує, а тому вважає, що до нього може бути застосований інший альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Також, апелянт звертає увагу на те, що всупереч вимогам кримінального процесуального закону, залишились не розглянутими заявлені ним, обвинуваченим ОСОБА_5 , відводи прокурору та головуючій судді ОСОБА_9 , що призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2022 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що стороною обвинувачення, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, а саме доказів того, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2022 року, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини та дані про особу обвинуваченого, не дозволяють зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Що ж стосується доводів апелянта про те, що всупереч вимогам кримінального процесуального закону, залишились не розглянутими заявлені ним відводи прокурору та головуючій судді ОСОБА_9 , що призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд, то вони також не можуть служити підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема особистої поруки, з огляду на таке.
По-перше, відповідно до вимог, передбачених ч. 4 ст. 80 КПК України, заяви про відвід, зокрема судді або прокурора, під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід вказаних осіб після початку судового розгляду, з підстав, передбачених ст.ст. 75-77 цього Кодексу, допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Між тим, як встановлено під час апеляційного розгляду, відвід заявлений обвинуваченим спочатку прокурору, а потім головуючій у справі ґрунтувався на тому, що прокурором до клопотання про продовження строку тримання під вартою не були надані докази, в тому числі на підтвердження пред'явленого обвинувачення, а головуюча, на думку обвинуваченого, безпідставно відмовилася розглядати відвід, як прокурору, так і самій головуючій, що не може розглядатись як підстава для відводу, передбачена наведеними вище нормами процесуального закону, що стала відома після початку судового розгляду.
По-друге, як прямо передбачено ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Це стосується також інших відводів, у тому числі прокурору, заявлених під час судового провадження, як це передбачено ч. 2 ст. 81 КПК України.
Тобто, приймаючи до уваги ту обставину, що в судовому засіданні 24 листопада 2022 року фактично відбувався не судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5 , а лише розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, який відбувався у відповідності до положень, передбачених п'ятим абзацом п. 20-5. Перехідних положень КПК України, згідно якого у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, суддя ОСОБА_9 не могла одноособово розглянути заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід судді та прокурора, оскільки, на відміну від зазначеного вище клопотання, це питання може розглядатися лише всім складом суду, який розглядає кримінальне провадження.
Більш того, враховуючи положення, передбачені ч. 4 ст. 81 КПК України про те, що якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, в даному випадку розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, з урахуванням положень п'ятого абзацу п. 20-5. Перехідних положень цього Кодексу, суд, який здійснює провадження (суддя, який розглядає відповідне клопотання), має право залишити таку заяву без розгляду.
Таким чином, як вважає колегія суддів, під час розгляду клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, судом першої інстанції не було допущено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б потягли за собою недотримання загальних засад кримінального провадження, а також могли перешкодити чи перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
По-третє, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваного судового рішення через те, що в його ухваленні брав участь суддя, якому було заявлено відвід, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено наявності будь-яких обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_10 , а тому заяву про її відвід не може визнати обґрунтованою.
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Дарницького Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 22 січня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу останнього - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2022 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22 січня 2023 року включно, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 369/10035/15-к
Номер провадження : 11-кп/824/1592/2023
Категорія : п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1