10 лютого 2023 року Чернігів Справа № 620/1217/23
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України в особі голови комісії з реорганізації Бахматського Олександра Олександровича, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в особі голови комісії з реорганізації Мазко Олени Володимирівни про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України в особі голови комісії з реорганізації Бахматського Олександра Олександровича, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в особі голови комісії з реорганізації Мазко Олени Володимирівни, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О.О. «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» від 16.01.2023 № 9-ОД;
- визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_2 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про наступне їх вивільнення» від 16.01.2023 № 15-к;
- визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області ОСОБА_2 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області» від 16.01.2023 № 16-к.
Перевіривши позовну заяву та поданні на виконання ухвали суду матеріали суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 по справі № 822/160/16 зазначала, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Згідно правової позиції Верховного Суду публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
В силу вимог пунктів 14, 15 частини третьої статі 3 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування та працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
Як слідує з матеріалів справи, позивач працює на посаді начальника юридичного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області.
Відповідно до пункту 1.9 Типового Положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 24.01.2017 № 6, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та органах казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням та мають відділення в районах і містах обласного значення.
За приписами пункту 5.6. вказаного Типового Положення начальник Управління, зокрема, призначає на посади та звільняє в установленому порядку з посад працівників Управління та їх відділень, призначає на посади та звільняє в установленому порядку з посад начальників відділень та їх заступників за погодженням із директором виконавчої дирекції Фонду.
Тобто, посада позивача не відноситься до посад ні державної, ні публічної служби, оскільки призначення на посаду не передбачає проведення конкурсу в порядку визначеному Законом України «Про державну службу».
Тому даний спір стосується права позивача на працю та за своєю суттю і змістом є трудовим спором.
У відповідності до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 19 Цивільного кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спір не є публічно-правовим та не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту трудових прав та інтересів позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України в особі голови комісії з реорганізації Бахматського Олександра Олександровича, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області в особі голови комісії з реорганізації Мазко Олени Володимирівни про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя В.О. Непочатих