10 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/30750/22
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 08 листопада 2022 року № UA101000/2022/000162/1.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, митницею не доведено. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості, посилаючись на цінову інформацію щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Ухвалою суду від 13 грудня 2022 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.
11 січня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржене рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, не містили документів, які об'єктивно підтверджували числові значення митної вартості товару. Зокрема, при митному оформленні не було надано договір купівлі - продажу автомобіля, який би містив ціну товару, умови оплати та умови переходу права власності на автомобіль, які є істотними умовами такого договору. Наданий при митному оформлені рахунок - фактура (інвойс) від 07 жовтня 2022 року №22-162 фактично (виходячи з його змісту) є документом про надання посередницьких послуг з придбання автомобіля і не підтверджує умови купівлі - продажу автомобіля та не містить в тексті посилання на основний договір купівлі - продажу, ціну товару, умови оплати та умови переходу права власності на автомобіль. Документів про оплату оцінюваного товару чи рахунок, виставлений продавцем для оплати за проданий автомобіль, які б містили реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при митному оформлені також надані не були. Надана при митному оформлені довідка про транспорті витрати від 07 листопад 2022 року, підписана позивачем, не містить даних щодо фактично понесених на транспортування автомобіля до митного кордону України витрат. З огляду на викладене, відповідач, при митному оформлені легкового автомобіля, що ввозився на адресу позивача, був позбавлений можливості оцінити документи, які містять об'єктивну інформацію про числові значення митної вартості.
Суд установив, що відповідно до iнвойсу від 07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 придбала транспортний засіб - легковий автомобіль призначений для використання на дорогах загального користування, бувший у використанні, марка - Ducia, модель - Duster, колір - білий, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - ДИЗЕЛЬНИЙ, тип кузова - універсал, колiсна формула - 4х2, призначення - для перевезення пасажирів, календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік виготовлення - 2019, дата першої реєстрації - 06 березня 2019 року, країна виробник - Франція.
07 листопада 2022 року уповноваженою особою позивача до митного органу подано митну декларацію №22UA101020040845U4, за якою заявлено до митного оформлення зазначений автомобіль. Митну вартість товару визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні 86685,32 SEK, що становить 287387,85 грн.
Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2022/022758 до зазначеної митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №22-162 від 07 жовтня 2022 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20906/2022/008796 від 06 листопада 2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07 жовтня 2022 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 07 листопада 2022 року, внутрішній договір (контракт) доручення №2748 від 12 жовтня 2022 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №1031596557 від 07 жовтня 2022 року.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.
На вимогу митниці декларантом надано додаткові документи, а саме: копію декларації раїни відправлення 22SEEEZ1074HHJ1084 від 19 жовтня 2022 року, де також зазначена вартість автомобіля у розмірі 85600 SEK.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 101020/2022/022758 та 08 листопада 2022 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2022/022758 у прийнятті митної декларації відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52 та 53 Митного кодексу. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, наді граф 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України і статті 57 Податкового кодексу України.
В розділі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2022/000162/2 зазначено, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод визначення, не подані до митного оформлення. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, а саме:
За даними рахунку - фактури від 07 жовтня 2022 року №22-162 набуто право власності на товар (транспортний засіб). Згідно із названим документом покупець взяв на себе зобов'язання прийняти транспортний засіб і оплатити ціну придбання. Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким чином, є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплати товар.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок оплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Додатково надана копія митної декларації прийнята до уваги.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не надано такі документи, що підтверджують заявлену витну вартість товару, а саме:
1) Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості схожого товару за митною декларацією №UA205170/2022/011787 від 17 червня 2022 року - «легковий автомобіль, бувший у використанні, марка DUCIA, модель DUSTER, тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 1461 см3, потужність 85кВт, календарний рік виготовлення (випуску) 2019» і складає 148719 SEK за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, міститься в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс), або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов'язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Судом зазначається, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені не було надано договір купівлі - продажу автомобіля, який би містив ціну товару, умови оплати та умови переходу права власності на автомобіль, які є істотними умовами такого договору. Наданий при митному оформлені рахунок - фактура (інвойс) від 07 жовтня 2022 року №22-162 фактично (виходячи з його змісту) є документом про надання посередницьких послуг з придбання автомобіля і не підтверджує умови купівлі - продажу автомобіля та не містить в тексті посилання на основний договір купівлі - продажу, ціну товару, умови оплати та умови переходу права власності на автомобіль. Документів про оплату оцінюваного товару чи рахунок, виставлений продавцем для оплати за проданий автомобіль, які б містили реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при митному оформлені також надані не були. Надана при митному оформлені довідка про транспорті витрати від 07 листопад 2022 року, підписана позивачем, не містить інформації щодо фактично понесених на транспортування автомобіля до митного кордону України витрат.
З огляду на зазначене митний орган дійшов висновку, що при митному оформленні контролюючий орган був позбавлений можливості оцінити документи, які містять об'єктивну інформацію про числові значення митної вартості.
Надаючи оцінку наведеним твердженням митного органу, суд зауважує на таке.
Як убачається зі змісту рахунку - фактури (інвойса) від 07 жовтня 2022 року №22-162 такий складений фірмою посередником, яка здійснює купівлю автомобіля за бажанням покупця. Останній несе повну відповідальність за процес покупки, оплати та транспортування автомобіля до країни призначення.
Також названий інвойс містить умови, що оплата здійснюється покупцем протягом 365 днів, а поставка товару здійснює на умовах EXW Stockhoim.
Обов'язки покупця й продавця щодо витрат і ризиків, відповідальності за страхування вантажу, а також відповідність законодавчим нормам визначають правила Інкотермс, які використовуються по всьому світі в міжнародних і національних контрактах.
З 01 січня 2020 року набрали чинності Інкотермс 2020, які прийшли на зміну Інкотермс 2010.
Вони містять опис розподілу умов відповідальності між покупцем і продавцем щодо вантажу та його доставки. Міжнародні торговельні терміни визначають: місце доставки - пункт призначення, в якому відбувається передача ризиків та відповідальності за товар; хто зі сторін оплачує витрати на доставку; хто зі сторін відповідає за організацію та улагодження експортно-імпортних формальностей - сплату мита, податків, портових зборів, брокерів, організацію документації; хто зі сторін оплачує страхування доставки товару.
Інкотермс зручно використовувати у договорах купівлі - продажу так, як це спрощує сам договір. Не потрібно щоразу заново роз'яснювати всі умови та вигадувати нові - достатньо зробити посилання на 3-літерну абревіатуру Інкотермс та вказати їх версію, тобто рік. Наприклад, Інкотермс 2010 або Інкотермс 2020. Особливо це зручно у зовнішньо-економічній діяльності, де поставка - це досить складний процес.
Оскільки інвойс, наданий декларантом на підтвердження вартості товару, не містить посилання на конкретні Інкотермс, які були використані під час його складання, суд уважає, що такими є Інкотермс 202, чинні на момент такого складання.
Згідно Інкотермс 2020 правило EXW «Франко завод/ самовивіз» означає, що вантажувважається доставленим продавцем під час його передачі покупцю на території продавця або в іншому визначеному місці (наприклад, на фабриці, на заводі, складі тощо), і це визначене місце може відноситись або не відноситись до приміщень продавця. Продавець не має завантажувати товар на транспортний засіб або оформляти його для експорту, навіть якщо таке оформлення потрібне.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за умовами, визначеними в інвойсі від 07 жовтня 2022 року №22-162, товар - транспортний засіб, переданий позивачу в Стокгольмі та саме з цього моменту остання є його власником, несе всі ризики по його збереженню. Також зазначений інвойс визначає, що оплата за поставлений товар має бути здійснена протягом 365 днів.
За таких обставин твердження відповідача про те, що на момент здійснення митного оформлення автомобіля позивач мала здійснити оплату вартості такого, а тому зобов'язана надати документи на підтвердження таких дій, є помилковим.
Також відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що між позивачем та продавцем автомобіля був підписаний окремий договір купівлі - продажу, ненадання якого обумовило прийняття оскаржуваного рішення.
Так само відповідач не надав суду докази на підтвердження факту оформлення у письмовому вигляді договірних відносин між позивачем та третіми особами щодо здійснення транспортування автомобіля зі Стокгольма до кордону України.
Натомість позивач надала довідку про розмір транспортних витрат, які були додані до вартості автомобіля.
Таким чином, надані позивачем документи, для підтвердження митної вартості товару, містять всі обов'язкові документи, передбачені статтею 53 МК України, та які підтверджують складові визначення вартості товару, що підлягав розмитненню.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/27412/15 викладені висновки відповідно до яких, митний орган може затребувати додаткові документи у разі наявності підозр у підробці поданих документів, відсутності документів, що підтверджують певні складові митної вартості (страхування товару, його транспортування тощо), якщо такі складові не включені у ціну, передбачену договором.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/110/18 органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Перелік додаткових документів, які може затребувати митний орган від декларанта, визначено Законом (стаття 53 МК України), серед них, зокрема, договори (контракти) з третіми особами, пов'язаними з поставкою товарів (наприклад, з особами, в яких продавець купив товар, що поставляється), рахунки про здійснення платежів цим третім особам, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписки з бухгалтерської документації тощо.
Не зважаючи на те, що вказаний перелік є великим, проте це не свідчить, що митний орган вправі за будь-яких обставин витребувати від імпортера всі ці документи. Митний орган може додатково витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості (постанова Верховного Суду України від 30 червня 2015 року, справа № 814/283/14).
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Загальний висновок проте, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах (аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1647/16, від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, від 21 січня 2020 року у справа № 813/2719/15).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, що також узгоджується з правовою позицією наведеної у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752.
Таким чином, з системного аналізу норм МК України, наведених вище правових позицій Верховного суду, суд приходить до висновку, що Рівненська митниця, приймаючи рішення про витребування додаткових документів без обґрунтування обставин, які викликають сумніви у правильності визначення митної вартості, діяла всупереч вимогам МК України та сталій судовій практиці висловленій Верховним судом.
На виконання повідомлення митного органу позивач надано: митну декларацію країни відправлення, яка містить таку саме вартість транспортного засобу, яка і була задекларована при імпорті на територію України.
За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що у порушення вимог частини 3 статті 53 МК України декларантом не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену питну вартість товару:
1) Договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, суд зауважує, що відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу, а вартість витрат на його транспортування залишив без змін.
Отже, тільки інформація про вартість автомобіля в рахунку - фактурі ставила під сумнів правильність визначеної позивачем митної вартості такого, оскільки позивач не надав докази оплати такої.
Однак, під час розгляду справи суд установив, що за умовами поставки, визначеними у інвойсі №22-162 від 07 жовтня 2022 року, позивач має право на відстрочку платежа, тривалістю 365 днів.
Саме тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 липня 2022 року у справі №813/628/17, оскільки у названій справі судами не встановлено, що позивач мав право на відстрочку платежа у розглядуваних спірних правовідносинах. Отже такі не є релевантними до розглядуваних у цій справі.
Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.
За таких обставин, суд уважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2022/000162/1 від 08 листопада 2022 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2056,63 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101000/2022/000162/1 від 08 листопада 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 2481 (дві тисячі п'ятдесят шість) гривень 63 копійки судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис