09 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/25557/22
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у якому просить:
- визнати неправомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 щодо не включення до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державний виконавцем винагороди за попередні два місяці;
- зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) нарахувати та виплатити заборгованість з матеріальної допомоги за 2020 з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди;
- визнати неправомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) при нарахуванні та виплаті заборгованості з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди;
- зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) нарахувати та виплатити заборгованість з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди;
- визнати неправомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) при нарахуванні та виплаті щорічної (додаткової) основної (або додаткової) оплачуваної відпустки за 2020 щодо не включення до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державним виконавцем винагороди;
- зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) нарахувати та виплатити заборгованість щорічної основної (або додаткової) оплачуваної відпустки за 2020 з урахуванням суми отриманої державним виконавцем винагороди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем при нарахуванні та виплаті: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати не включено суми отриманої державним виконавцем винагороди за попередні місяці відповідно до вимог ст. 54 та ст.57 Закону України «Про державну службу» ст. 13 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Постанови Кабінетом Міністрів України від 8 серпня 2016 р. № 500 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань», та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 12.12.2022 (вх. №63195/22) надійшла заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 16.12.2022. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що позивач, не врахував порядок нарахування заробітної плати особи, яка проходить державну службу, оскільки питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Законом України «Про державну службу», Законом України «Про оплату праці», Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», а посилання на статтю 13 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суперечить вищенаведеним нормативно-правовим актам, які регулюють нарахування оплати праці осіб, які проходять державну службу. Відповідач у відзиві зазначає, що у справі, що розглядається, має місце змістовна колізія норм Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Закону України «Про державну службу» в частині структури заробітної плати, а тому у спірних правовідносинах застосуванню мають підлягати положення статті 50 Закону України «Про державну службу», відповідно до якого встановлюється структура заробітної плати державного службовця. При цьому, Закон України "Про державну службу" є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у даній сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага. Посилання позивача, що винагорода державного виконавця є складовою заробітної плати та має постійний характер, обов'язково повинна включатись роботодавцем до розрахунків при обчисленні середньої заробітної плати, є безпідставним, оскільки винагорода державного виконавця за своєю правовою природою є специфічною заохочувальною виплатою, встановленою Порядком 643, а тому не може входити до розрахунку середньомісячної заробітної плати. Зокрема, правові підстави для її виплати встановлені Законом №1403-VII та є своєрідною системою мотивації для державних службовців такої виплати, як винагорода державного виконавця. Зазначає, що Порядок №126 від 11.03.2015 - втратив чинність, а Порядок №643 від 08.09.2016 на теперішній час є чинним. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує також, що п.п. б п. 4 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо). Постановою КМУ №1213 від 09.12.2020, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Законодавцем чітко визначено, що винагорода державному виконавцю не враховується при обчисленні середнього заробітку. Окрім того, щодо позовних вимог в частині, що стосуються матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань відповідач вказує, що така допомога не носить обов'язкового характеру і виплачуються тільки в разі прийняття відповідного рішення керівником органу де працює державний службовець, а тому матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових потреб є одноразової виплатою та не входить до структури заробітної плати. Відповідач вважає, що зазначений адміністративний позов є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 20.12.2022 постановлено: "Відмовити у задоволенні клопотання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ".
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №139/3 від 24.12.2019 «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в порядку переведення.
Наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №1688/06 від 11.06.2020 «Про надання відпустки ОСОБА_1 », відповідно до статей 74, 79 Кодексу законів про працю України, статей 4,10,12 Закону України «Про відпустки» та статі 57 закону України «Про державну службу» було надано ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки за період 28.12.2019 по 27.12.2020 тривалість 14 календарних днів, з 01 по 14 липня 2020 року (а.с. 28).
Відповідно до наказу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №700/05 від 11.06.2020 «Про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 » відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» та у зв'язку з наданням щорічної відпустки, виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати. (а.с. 29)
Окрім того, з розрахункового листа за лютий 2020 року вбачається виплата позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідачем не заперечується, що при нарахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати не включено суми отриманої державний виконавцем винагороди за попередні місяці.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, визначені в Законі України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 1403-VIII державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 8 Закону № 1403-VIII передбачено, що державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.
Відповідно до статті 57 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №889-VIII щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок їх надання визначені в Законі України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР).
Згідно з статтею стаття 21 Закону України №504/96-ВР порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АI групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 2 статті 54 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року №500, державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Пунктом 1 Порядку №100 (в редакції, яка була чиною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вказаний Порядок застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 (в редакції, яка була чиною на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати визначені пунктом 3 Порядку №100 (в редакції, яка була чиною на момент виникнення спірних правовідносин), який передбачає, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Перелік виплат, які не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат, визначений пунктом 4 Порядку №100 та є вичерпним.
Так, згідно з пунктом 4 Порядку №100 (в редакції, яка була чиною на момент виникнення спірних правовідносин) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Зміст вказаної норми свідчить, що перелік виплат, які не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат, на час спірних відносин не включав винагороду державного виконавця як таку, яка не підлягають врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування спірних виплат.
При цьому підпункт «б» пункту 4 Порядку №100 встановлює, що при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).
Нормами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Аналогічні положення містяться у ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95).
Положеннями ст. 2 Закону №108/95 передбачено, додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до п.1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 №5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцiненi в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплатi, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Відповідно до розділу 2 даної інструкції фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, 2.2. фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до частини 2 статті 50 Закон України №889-VIII (редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», якими врегульовано питання оплати праці працівників органів державної виконавчої служби, заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.
Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (далі - Порядок №126).
Відповідно до статей 13 та 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 8 вересня 2016 року № 643, якою затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).
Відповідно до пункту 1 Порядку №643 цей Порядок і розміри визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Пунктом 2 Порядку №643 визначено, що у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", виплачується винагорода у такому розмірі:
- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;
- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим цього пункту).
Згідно з пунктом 3 Порядку №643 державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.
Державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін'юстом (далі - критерії виплати винагороди) (пункт 5 Порядку №643).
За змістом вказаного Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа (майнового характеру, немайнового характеру, стягнення аліментів та інше) державні виконавці мають право на винагороду за умови дотримання критеріїв виплати винагороди, встановлених Мін'юстом.
Відповідно до п.п. 17, 18 Порядку № 643 винагорода виплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Виплата винагороди здійснюється в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду державного бюджету на підставі кошторисів та планів асигнувань спеціального фонду на відповідний рік.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що виплачена сума винагороди державного виконавці відповідно до Порядку №643 не є премією, сплаченою із бюджету, а є винагородою (заохоченням), яка виплачується із стягнутого з боржника виконавчого збору, який становить 10% суми боргу, що фактично стягнута з боржника.
Згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, винагорода державного виконавця включена до коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2.1.1.1 «Заробітна плата».
Із аналізу вищенаведених норм випливає, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином, винагорода державного виконавця відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п.4 Порядку №100.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що винагорода державного виконавця за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов'язків під час проведення виконавчих дій.
Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою, а тому має бути врахована під час обчислення середньої заробітної плати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 по справі №814/564/16.
Факт не врахування винагороди державного виконавця при обчисленні середньої заробітної плати при розрахунку спірних виплат, відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи.
Належними доказами підтверджується, що у квітні - грудні 2020 року позивачу нараховувалась та виплачувалась винагороди державного виконавця (а.с. 9-11).
Отже, винагороди державного виконавця позивачу виплачувалась щомісяця, що спростовує твердження відповідача про її одноразовість.
Матеріалами адміністратвиної справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань позивачу було нараховано та виплачено у листопаді 2020 року, матеріальну допомоги на оздоровлення - у червні 2020 року, а щорічну основну оплачувану відпустку - у червні 2020 року, вересні 2020 року та у жовтні 2020 року.
За таких умов відповідачем протиправно при нарахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати протиправно не було включено суми отриманої нею винагороди державного виконавця.
Частиною 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Отже, є обґрунтованою вимога про включені при розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 щодо до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державний виконавцем винагороди за попередні два місяці.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1213 є безпідставними, оскільки вказана постанова прийнята лише 09.12.2020 року та набула чинності з 12.12.2020, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.
Окрім того, є помилковим твердження представника відповідача, що постанова КМУ №126 від 11.03.2015 втратила чинність, оскільки згідно інформації з офіційного сайту Верховної Ради України https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/126-2015-п, - Постанова КМУ №126 від 11.03.2015 є чинною.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належними доказами підтверджується протиправність дій відповідача, що призвела до порушення прав позивача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Володимирська, 91, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43316784) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) що виразились у не включенні при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої державний виконавцем винагороди за попередні два місяці при ненарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік.
Зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) здійснити ОСОБА_1 перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 з урахуванням сум отриманої винагороди державного виконавця, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати неправомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо нарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 без урахування сум отриманої винагороди державного виконавця.
Зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) здійснити перерахунок ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 з урахуванням суми отриманої винагороди державного виконавця, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати неправомірними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної (додаткової) основної (або додаткової) оплачуваної відпустки за 2020 без включення до обчислення розрахунку середньомісячної заробітної плати суми отриманої винагороди державного виконавця.
Зобов'язати Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2020 з урахуванням сум отриманої винагороди державного виконавця та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук