10 лютого 2023 року м. Житомир справа №240/5598/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті йому при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на підставі норм Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, він мав право на отримання при звільненні з військової служби у військовій частини НОМЕР_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Однак, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не виплатив йому зазначену компенсацію, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/5598/21 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді навідника-радіотелеграфіста роти глибинної розвідки військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.01.2020 №4-РС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2020 №60 його з 18 березня 2020 року було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Оскільки при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою від 19.10.2020, в якій просив здійснити йому виплату такої компенсації.
У відповідь на вказану заяву, військова частина НОМЕР_2 (Відділ організації забезпечення за класами постачання тилу командування логістики Командування Сухопутних військ Збройних Сил України), яка за дорученням командувача Сухопутній військ Збройних Сил України розглядала заяву позивача, надіслала ОСОБА_1 лист від 17.03.2021 №116/10/2/3/146, в якому зазначила, що законних підстав для виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно немає.
В обґрунтування такої відмови у листі від 17.03.2021 №116/10/2/3/146 було вказано, що відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306), особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється: під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі. Відтак, згідно роз'яснень Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики ЗСУ №341/5/72057т від 13.11.2019, управління правового забезпечення Генерального штабу ЗСУ №316/2115 від 28.11.2019 грошова компенсація виплачується при наявності календарної вислуги 5 років загалом, тобто за весь час проходження військової служби. Крім того, відповідно до п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, грошова компенсація виплачується у разі звільнення або загибелі (смерті) на підставі рапорту. Враховуючи, що рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 при звільненні не надав та прослужив на військовій службі менше 5 років, військова частина НОМЕР_2 зазначила, що права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно він не має (а.с.10-11).
Вважаючи своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протиправно порушеним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори, визначені Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульований правовими нормами Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178)
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема у разі звільнення з військової служби.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п. 7 Порядку №178).
Зміст вищезазначених норм свідчить, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
При цьому, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.
Крім того, суд звертає увагу, що положеннями пункту 4 Порядку №178 передбачено застосування двох різних форм звернення за виплатою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: шляхом подання рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, та шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 19.10.2020, в якій просив здійснити йому виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивач, тобто вчинив залежні від нього дії щодо реалізації його права на вказану виплату у спосіб, передбачений пункту 4 Порядку №178. Однак у відповідь на вказану заяву позивач отримав відмову, обґрунтовану тим, що згідно пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям при наявності у них календарної вислуги 5 років, яка у нього відсутня.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно
Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (в редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306) передбачав, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється:
- під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
- під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини;
- під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Таким чином, Інструкція №232, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, містила положення відповідно до яких нарахування заборгованості із грошової компенсації вартості неотриманого речового майна здійснюється під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі (абзаци 7-10 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232)
Однак, наведена норма щодо необхідної наявності календарної вислуги більше ніж 5 років суперечить нормам Порядку №178, який не передбачає такої умови компенсації вартості неотриманого речового майна, як наявність вислуги більше 5 років, та має вищу юридичну силу. З огляду на що, норми пункт 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин на підставі частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, у подальшому абзац десятий пункту 4 розділу ІII Інструкції №232 на підставі Наказу Міністерства оборони №413 від 12.11.2020 був виключений, і таким чином положення Інструкції №232 були приведені у відповідність до положень Порядку №178.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позиція військової частини НОМЕР_1 про відсутність у ОСОБА_1 , через тривалість його вислуги на військовій службі менше 5 років, права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яка ґрунтується на нормах пункт 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (в редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306), є безпідставною.
Відповідач під час розгляду справи не надав до суду доказів того, що позивач на момент звільнення з військової служби був у повному обсязі забезпечений речовим майном, відповідно до закріплених норм, а лише вказував на відсутність у нього права на отримання компенсації, у зв'язку із недостатністю календарної вислуги років.
З огляду на вказане суд вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Оскільки у позивача наявне право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, яку відповідач відмовляється виплатити з підстав визнаних судом протиправними, суд, з метою належного захисту прав позивача, приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень.
Беручи до уваги норми ч. 1 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович