09 лютого 2023 року Справа № 160/18029/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він був звільнений з органів внутрішніх справ, отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), пунктом 3 якої постановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ від 09.04.1992 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), та встановлено порядок і строк виплати перерахованої пенсії, чим фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції. Позивачу було проведено перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2016. Внаслідок проведеного перерахунку виникла заборгованість, яка відповідно до пункту 3 Постанови № 103 виплачувалась йому щомісяця окремою сумою у період з 01.01.2019 до 30.06.2021 у відсотковому значенні різниці між щомісячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром пенсії, отриманої ним у період з 01.01.2016 до 31.12.2017. Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. Беручи до уваги вищенаведене, позивач вважає, що у нього виникло право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем перерахованої суми пенсії. На його звернення про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 до 30.06.2021 відповідачем відмовлено з посиланням на те, що виплату пенсії було проведено в порядку, визначеному пунктом 3 Постанови № 103, а в подальшому - у порядку, визначеному Постановою № 1088. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 15.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; витребувано у відповідача копію матеріалів пенсійної справи позивача; постановлено витребувані докази надати суду у строк для подання відзиву.
У відзиві, який надійшов до суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ. На виконання Постанови № 103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення. Доплата за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 в сумі 27729,12 грн відповідно Постанови № 103 виплачувалася позивачу у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 1577,69 грн щомісячно; з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме по 1155,38 грн щомісячно. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в сумі 3466,14 грн виплачена позивачу у квітні 2018 року разом з пенсією. З січня 2020 року позивач отримував пенсію та доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 24.12.2019 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі Постанова № 1088). Станом на 01.07.2021 доплата відповідно до Постанови № 1088 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виплачена у повному обсязі.
Витребувані докази, як і повідомлення про неможливість їх подання, від відповідача не надійшли.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечень до суду не надходило.
Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У березні 2018 року на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016.
27.07.2022 представник позивача - адвокат Драгомирова О.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом про надання інформації щодо дати фактичної виплати позивачу розрахованої відповідно до Постанови № 103 суми заборгованості та розміру заборгованості.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010202-8/77812 від 01.08.2022 на адвокатський запит повідомлено, що на виконання Постанови № 103 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 27729,12 грн виплачувалася за нормами Постанови № 103 у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 577,69 грн щомісячно; з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 1155,38 грн щомісячно. Доплата за період з 01.01.2018 до 31.03.2018 в сумі 3466,14 грн виплачена у квітні 2018 року разом з пенсією. Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» пункти 1-3 Постанови № 103 виключено. Станом на 01.07.2021 доплату відповідно до Постанови № 1088 виплачено ОСОБА_1 у повному обсязі.
Також 27.07.2022 представник позивача - адвокат Драгомирова О.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 23778-18983/В-01/8-0400/22 від 09.08.2022 на вказане звернення повідомлено, що на виконання Постанови № 103 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 27729,12 грн виплачувалася за нормами Постанови № 103 у такому порядку: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 577,69 грн щомісячно; з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме по 1155,38 грн щомісячно. Доплата за період з 01.01.2018 до 31.03.2018 в сумі 3466,14 грн виплачена у квітні 2018 року разом з пенсією. Станом на 01.07.2021 доплату відповідно до Постанови № 1088 виплачено ОСОБА_1 у повному обсязі. Відповіді на порушене у заяві представника позивача питання щодо нарахування та виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів вказаний лист відповідача не містить.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХII).
Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 3 якої було передбачено, що перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;
з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Отже, вказаними нормами Постанови № 103 було встановлено порядок і строк виплати перерахованих пенсій та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій.
Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 визнано протиправним та скасовано.
24.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова № 1088), частиною другою пункту 1 якої було установлено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, визнано частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» протиправною та нечинною.
Таким чином, з 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованих за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсій не передбачало поетапного порядку їх виплати.
Абзацом другим статті 55 Закону № 2262-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Згідно із пунктом 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих ціну місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Таким чином, у випадку не нарахування та невиплати відповідачем сум пенсії позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно-правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Під час судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відкладена виплата перерахованої пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 проведена в повному обсязі лише у червні 2021 року, а отже з порушенням строків виплати, що обумовлює право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу такої компенсації, оскільки виплату пенсії було проведено в порядку, визначеному пунктом 3 Постанови № 103, а в подальшому в порядку, визначеному Постановою № 1088, тобто вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Дійсно, норми пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та частини другої пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» передбачали поетапну виплату перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.
Однак, починаючи із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми частини другої пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», які встановлювали «відтермінування» у виплаті перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії.
Відтак, до 29.09.2020, тобто до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 640/620/20, норми постанови Уряду правомірно застосовувалися відповідачем.
Однак, після визнання нечинною частини другої пункту 1 Постанови № 1088 дії відповідача щодо подальшої поетапної виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, оскільки жодним нормативно-правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
За таких обставин, оскільки з 29.09.2020 порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, тому саме з цієї дати у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виник обов'язок вчинити дії, спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку не виплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
Тому право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача саме з листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати), а не з 01 січня 2016 року, як помилково зазначає позивач.
За таких обставин, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 є протиправними.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021, суд зазначає наступне.
Право на нарахування компенсації втрати частини доходів виникло у позивача саме з листопада 2020 року, а не з 01 січня 2016 року.
За таких обставин, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією № ПН104629С1 від 28.10.2022.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по 30 червня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 09.02.2023.
Суддя В.В. Рянська